Іконографія свята Успіння Пресвятої Богородиці
28 серпня ми відзначаємо останнє в цьому церковному році Двунадесяте свято. Церква називає кончину Божої Матері не смертю, а Успінням – мирним сном, заспокоєнням. І не тільки не сумує, не плаче над Її труною, але тріумфує та співає радісні пісні Її відходу. В Україні свято Успення Богородиці почитали ще з часів Київської Русі, та й найдавніша лавра – Києво-Печерська – має центральний храм Успення Богородиці. Так й інші лаври — Почаївська, Унівська і Святогірська — також названі на честь Успення. У Львові, до прикладу, чи не кожна центральна церква названа на честь цієї події. Відтак, кафедральний римо-католицький собор — Успення, давня русинська або, як казали, волоська церква теж Успення. Та й вірмени, коли закінчують будувати свій храм у 1370 році, теж називають його на честь Успення Богородиці. Джерела Євангелісти нічого не кажуть про смерть Богородиці. Отже, з перших століть християнства немає чітко написаних відомостей про смерть чи вознесіння Богородиці, це тільки усна традиція, що зібрана у апокрифах. Церква канонізувала свято Успіння Богородиці на ІІІ Вселенському соборі, що проходив у Ефесі у 431 році. У західній традиції пізніше, на соборі у Майнці (813 р.), починають називати це свято Внебовзяттям Пресвятої Богородиці. Оскільки у тому часі не було конкретних біблійних текстів щодо ...