Наші пристрасті: гріх черевоугодництва

Всю величезну різноманітність пристрастей християнські подвижники-аскети, як правило, зводили до восьми головних. Ці вісім пристрастей переліковуються ними майже в однаковому порядку: черевоугодництво, блуд, сріблолюбство, гнів, печаль, нудьга, марнословство, гордість. Сьогодні згадаймо про одну з них.
 
Перших дві - черевоугодництво і блуд - відносять до тілесних пристрастей, хоча центр ваги їх лежить власне в душі. Самі ж потреби нашого тіла нічого поганого в собі не містять. По вченню св. Іоана Златоустого, саме панування тіла над душею є злом. Плоть добра тоді, коли душа цілком володіє нею. Таким чином, не їжа зло, а черевоугодництво; не дітонародження, а блуд; не гроші, а сріблолюбство; не слава, а марнославство. Святий Максим Сповідник підкреслює, що всяке неправильне використання речей і є гріх.
Тому будь-яку пристрасть можна визначити, як сильне та тривожне жадання, котре могутньо керує розумним єством. Це можливо не інакше, як за умови слабкості нашого духу по відношенню до інших наших сил та спроможностей людської природи.

Таке розуміння пристрасті дає нам можливість відрізнити черевоугодництво від нормального і повноцінного харчування. У черевоугодника насолодження, яке він отримує від їжі, виступає на перший план і повністю приковує увагу такої людини до самого акту споживання їжі, робить її рабом їжі.

В аскетичній літературі розрізняються декілька видів черевоугодництва, залежно від зловживань по відношенню до кількості, якості і своєчасності їжі. Так, ядіння монахом раніше встановленого часу і окремо від інших (тобто, тайно від братії) з ціллю отримати від цього насолодження, називалось тайноядінням.
Нестерпне прагнення насититись їжею, неодмінно смачною, майстерно зготовленою і гарно поданою, називалось гортанобіссям. Третій вид характеризується непомірним, нестриманим вживанням зайвої їжі; до речі, в гонці за кількістю забувається про якість. Це є чревобісся.

Святоотецьким духом проникнуті роздуми по цьому питанню святителя Феофана Затворника. По його словам, “вживання приємної їжі природньо супроводжується насолодженням, але в тих, які споживають її з вдячними до Бога почуттями, насолодження втрачає характер гріховної чуттєвості, одухотворяється і освячується”. Коли вживають яства для задоволення вимушеної тілесної потреби з благодарінням, тоді також відчувають насолоду, але не стають пристрасними.
Піднесення при цьому духа і серця до Бога робить саму насолоду безгрішною і безпечною.

Одна людина може споживати смачну і добре приготовану їжу з повним самоволодінням, не засмучуючись і не відчуваючи неприємності від заміни її набагато гіршою, а також при тривалій відсутності її. Тоді як інша людина саму скудну їжу споживає з жадобою, смакує нею, намагаючись отримати від неї якомога більшої насолоди. Хто ж з цих двох черевоугодник? Зрозуміло.
Отже, в пристрастях плотського характеру людина свою природню потребу свідомо обертає в джерело самонасолодження, самодогоджання і доводить до повного спотворення, тобто керується початками грубого егоїзму та створеного себелюбства.
Тому істинно християнське утримання від їжі здійснюється “заради” любові до Господа, з метою освячення свого тіла, як храму Святого Духа.
Власне тому в середу ми і маємо піст.
Взагалі, говорячи про черевоугодництво, треба розуміти «філософію» їжі. Різним людям потрібна різна кількість їжі для підтримки своїх фізичних сил - це залежить від віку, статури, стану здоров'я, від зусиль виконуваної роботи. У самій їжі нема ніякого гріха, бо це дар Божий. Гріх же полягає у ставленні до неї як до жаданої цілі, у поклонінні їй, у сластолюбних смакових відчуттях, розмовах на цю тему, у прагненні витрачати якомога більше грошей на смачні чи нові, ще вишуканіші продукти. Християнин повинен завжди стримувати себе від будь-якої надмірності, стараючись все робити відповідно до необхідності і раціональності, а все надмірне, що завдає душі шкоди - відсікати. Коли дотримана міра в їжі, то це стає підтримкою і для праці во славу Божу, для занять тілесних і духовних, дає силу творити молитви, поклони і т.д.

Насолода їжею дуже шкодить духовним заняттям, притуплюючи смак до всього духовного, розвиває сластолюбство, хтивість, бажання шукати все нові і нові чуттєві відчуття, в душі поселяється почуття невдоволення “сірим” життям, людина чекає і вишукує щось яскравіше, відчутніше - уже не тільки в їжі, але і в інших проявах своєї чуттєвості. Тому від черевоугодництва недалеко й до розпусти - в людині все взаємопов'язане - і одна пристрасть тягне за собою інші. Так, черевоугодництво породжує і порушення посту, а це вже віддаляє людину від Церкви, від Бога. Черевоугодник не здатний боротися з багатьма іншими пристрастями, а піст, навпаки - зброя проти безлічі пристрастей.

Гріх також забувати молитися перед їжею - особливо з причини нетерплячого бажання якнайшвидше почати їсти. Дуже шкідливо їсти від нудьги, від зневіри, знічев'я, від роздратування. Отже, пам’ятаємо про це, особливо в постові дні.