Слово святого Іоанна Золотоустого на свято Богоявлення Господнього

19 січня 2018
Хочу, улюблені, святкувати і торжествувати, тому що святий день провіщення є печатка свята і день торжества. Він запечатує Віфлеємський вертеп, де Ветхий днями, як дитина біля грудей матері, лежав у яслах; Він же відкриває йорданські джерела, де Той же Ветхий днями хреститься нині з грішниками, даруючи світові Своїм пречистим тілом відпущення гріхів. У першому випадку народжений з утроби Пречистої Діви явився для дітей як дитина, для матері — сином, волхвам — як цар, пастирям — як пастир добрий, Який, за словом Божественного Писання, «душу свою покладе за овець» (Ін. 10, 11). У другому випадку, саме в час Свого хрещення, Він приходить на Йорданські води для того, щоб омити гріхи митарів і грішників. Говорячи про надзвичайну чудесність такої події, премудрий Павло викликує: «Бо благодать Божа з’явилася, спасенна для всіх людей» ( Тит. 2, 11). Бо нині світ просвіщається у всіх своїх частинах: радіє насамперед небо, передаючи людям голос Божий, що сходить з небесних висот, освячується польотом Духа Святе повітря, освячується єство води, ніби привчаючи омивати разом з тілами і душі, і усе творіння земне радіє. Один тільки диявол плаче, бачачи святу купіль, приготовлену для затоплення його могутності. Про що ж іще повідомляє Євангеліє? «Тоді приходить Ісус із Галілеї на Йордан до Іоанна хреститися від нього. Іоанн же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. З, 13—14). Хто бачив Владику, що стоїть перед рабом? Хто бачив царя, який схилив би голову перед своїм воїном? Хто бачив пастиря, якому б вівця вказувала шлях? Хто бачив начальника ристалища, який би одержував нагороду від того, хто тренується в перегонах? «Мені треба хреститися від Тебе» — тобто, Владико, Ти сам дай мені те хрещення, яке Ти хочеш дати світові. Я маю потребу в тім, щоб Ти охрестив мене, бо я перебуваю під тягарем праотцівського гріха і ношу в собі отруту змія. Я маю потребу в омиванні скверни древнього злочину, а Ти заради яких гріхів прийшов хреститися? Про Тебе і пророк свідчив: «Не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його» (Іс. 53, 9). Як же, Сам даруючи спасіння, Ти прагнеш очищення? Ті, що хрестяться, за звичаєм, сповідають гріхи свої; що ж маєш Ти сповідати, коли Ти зовсім безгрішний? Навіщо Ти жадаєш від мене того, чого я не навчений? Не наважуюся зробити те, що перевищує мої сили; не знаю я, як омити світло, не вмію освітити сонце правди. Ніч не освітлює день, олово не може бути чистіше за золото, глина не може виправити гончаря, море не бере струмків у джерела, ріка не має потреби в краплях води, чистота не освячується скверною, і засуджений не відпускає на волю суддю. Мені потрібно хреститися від Тебе. Мертвий не може підняти живого, хворий не зціляє лікаря, і я знаю неміч мого єства! Учень не вищий за вчителя, і слуга не вищий за господаря свого (Мф. 10, 24). До мене не приступають херувими зі страхом, мені серафими не кланяються і не виголошують трисвятого. Я не маю престолом небо, мене не провіщала як волхвам зірка, Мойсей, угодник Твій, ледь сподобився бачити ззаду Тебе (Вих. 33, 23), як же я наважусь доторкнутися до пресвятої глави Твоєї? Навіщо Ти повеліваєш мені звершувати те, що перевершує мої сили? Не маю я руки, якою б міг охрестити Бога: Мені потрібно хреститися від Тебе. Я народився від старої, бо Твоєму велінню не могла протистояти природа. Перебуваючи в утробі матері моєї і не маючи можливості говорити сам, я скористався тоді її вустами, а тепер сам, своїми вустами, прославлю Тебе Невмістимого, Якого вмістив дівочий ковчег. Я не засліп, як юдеї, тому що знаю, що Ти — Владика, Який тільки тимчасово прийняв вигляд раба, щоб вилікувати людину; знаю, що Ти явився для того, щоб спасти нас; знаю, що Ти — камінь, відсічений від гори без допомоги рук, — камінь, віруючий в якого не буде обманутий. Мене не заведуть в оману видимі знаки Твого смирення, я духом розумію велич Твого Божества. Я — смертний, Ти ж — безсмертний; я — від безплідної, а Ти — від Діви. Я народився раніше за Тебе, але не вищий за Тебе. Я міг тільки раніше за Тебе виступити па проповідь, але не смію хрестити Тебе: я знаю, що Ти — сокира, що лежить біля дерева (Мф. З, 10), та сокира, що посіче безплідні дерева юдейського саду. Я бачив серп, готовий відсікати пристрасті, і сповіщав, що незабаром усюди відкриються джерела зцілень; бо яке місце залишиться недоступним для Твоїх юдеїв? Ти будеш одним словом очищати прокажених; теча крові буде припинятися через один дотик до краю риз Твоїх; від одного Твого повеління розслаблений знову зміцниться силою. Ти наситиш дочку хананеянки крихтами Твоїх чудес, сумішшю відкриєш очі сліпому. Як же Ти просиш, щоб я поклав на Тебе руки? «Мені потрібно хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. 3, 14); «Він погляне на землю — і вона тремтить» (Пс. 103, 32); Ти по водах як по землі ходиш, — Ти є Той, про Кого я багато разів викликував під час проповіді: «Гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його! (Мк. 1, 7), — Тільки на Твою невичерпну благість покладаюся і сподіваюся на Твоє невичерпне чоловіколюбство, заради якого Ти і блудницю допускаєш витирати пречисті Твої ноги і доторкнутися до Твоєї пресвятої глави.
Що ж говорить йому Господь? «Залиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф. З, 15). Послужи Слову, як глас людський, потрудися, як раб — Владиці, як воїн — царю, як глина — гончареві. Не бійся, але сміло охрести Мене, бо Я спасу світ; Я віддаю Себе на смерть, щоб оживити умертвлене єство людське. Ти, незважаючи на Моє повеління, усе-таки вагаєшся простягти руку свою, юдеї ж незабаром не посоромляться простягти на Мене свої нечисті руки для того, щоб віддати Мене на смерть. Залиш тепер, тому що так належить. Через Своє чоловіколюбство Я раніше всіх віків вирішив спасти рід людський. Заради людей Я став людиною. Що може бути дивовижніше того, що Я як проста людина приходжу хреститися? Це роблю Я тому, що не нехтую творінням моїх рук, не соромлюся земного єства. Я залишився таким же, яким був від віку, і прийняв нове єство, причому Моя істота залишилася незмінною: Залиш нині! Тому що ворог людського роду, будучи скинутий з неба і вигнаний із землі, гніздиться в єстві водному, а Я і звідтіля прийшов вигнати Його, як сповіщав про Мене пророк: «Ти знищив голови зміїв у воді» (ІІс. 73, 13). Залиш нині! Тому що цей ворог хоче спокусити Мене як людину, і Я перетерплюю це для того, щоб довести його безсилля, бо скажу йому: «Не спокушай Господа Бога твого» (Мф. 4, 7; Втор. 6, 16).
О нове чудо! О невичерпна благодать! Христос звершує подвиг, а я одержую шану; Він воює з дияволом, а я стаю переможцем; Він зміїну голову розтрощує у воді, а я ніби справжній борець вінчаюся; Він хреститься, а з мене знімається скверна; на Нього сходить Святий Дух, а мені подається очищення гріхів; про Нього Отець свідчить як про Свого улюбленого Сина, а я стаю сином Божим заради Нього; Йому відкриваються небеса, а я входжу в них; перед Ним, що хреститься, являється горне царство, а я його дістаю в спадкоємне володіння; до Нього звертається голос Отця, і разом з Ним закликаюсь і я; Отець благоволить до Нього, і мене також не відкидає. Зі свого боку я прославляю Отця, Який з небес подав голос Свій; Сина, Який охрещується на землі, і Духа, який зійшов як голуб, Бога Єдиного в Тройці, Якому я і буду завжди поклонятися. Амінь.