Святитель Феодосій Чернігівський

18 лютого 2020
18 лютого Православна Церква вшановує пам'ять святителя Феодосія Чернігівського, який є одним з небесних покровителів нашого храму. Пам'ятаємо, що раніше храм мав 3 приділи, і правий був освячений на честь святителя Феодосія Чернігівського і преподобного Серафима Саровського.

Святитель Феодосій, архієпископ Чернігівський, народився на початку тридцятих років ХVII сторіччя в Подільській губернії. Він походив зі старовинного дворянського роду Полоницьких-Углицьких; його батьками були ієрей Микита та Марія. Благочестя, що панувало в сім’ї майбутнього святителя, позитивно сприяло духовному розвитку хлопчика.
З дитинства він вирізнявся лагідністю і старанністю до молитви. Природні здібності юнака розкрилися в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час найбільшого розквіту колегії (кінець сорокових років ХVII століття), коли її ректорами були архімандрит Інокентій (Гізель), а потім ігумен, згодом архієпископ Чернігівський, Лазар (Баранович), а серед наставників ієромонах Єпіфаній (Славинецький), ієромонах Арсеній ( Сатановський), єпископ Білоруський Феодосій (Баєвський), ігумен Феодосій (Сафонович) і Мелетій Дзік, які були дуже освіченими людьми того часу.
Товаришами святого Феодосія за колегії були майбутні видатні пастирі: Симеон Полоцький, Іоаникій Голятовський, Антоній Радивилівський, Варлаам Ясинський. Києво-Братська Богоявленська школа була в той час головним центром боротьби Православ’я проти нападів католицького духовенства, єзуїтів та уніатів. У роки навчання остаточно утвердилося покликання святого Феодосія до чернечого подвигу: весь вільний від занять час він віддавав молитві, роздумам про Бога і читання Святого письма.
Можна вважати, що святий не закінчив повного курсу колегії, тому що після розорення Подолу поляками вона на кілька років припинила свою діяльність. Святитель на все життя зберіг глибоку вдячність Києво-Братському монастирю, який виховав його. У синодику Києво-Видубицького монастиря зроблено таке зауваження про святого Феодосія: «Був він муж розумний і доброчинний для Київського Братського монастиря».
Після здобуття освіти майбутній святий прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі з ім’ям Феодосій, на честь преподобного Феодосія Печерського (пам’ять 3 травня) (мирське ім’я його невідоме).
Київський митрополит Діонісій (Балабан) був поставлений архідияконом Києво-Софійського собору, а потім був призначений намісником митрополичого кафедрального дому. Але незабаром він залишив Київ і оселився у віддаленому Крутицькому монастирі (Чернігівської єпархії), біля містечка Батурина, що славився строгим чернечим життям. Там він був висвячений у сан ієромонаха. У 1662 році святий Феодосій був призначений ігуменом Корсунського монастиря Київської єпархії, а в 1664 році – настоятелем давнього Києво-Видубицького монастиря.
Ця обитель незадовго до того перебувала в руках уніатів і була абсолютно розорена. Але святому Феодосію завдяки своїй енергії та наполегливості вдалося швидко відродити Видубицький Михайлівський монастир. Він особливо дбав про облаштування церковної краси. Він створив чудовий хор, який славився не лише в Україні, а і в Москві, куди святий Феодосій у 1685 році посилав своїх співців. Дбаючи про духовне зростання насельників обителі, святий ігумен, сам строгий подвижник, облаштував у 1680 році недалеко від обителі, на острові Михайлівщині, невеликий скит для братії, що прагнули усамітнення. Призначив туди упорядником та намісником одного з найбільш ревних ченців обителі – ієромонаха Іова (Опалінського).
Під час перебування святого Феодосія ігуменом Києво-Видубицького монастиря йому довелося пережити важкі дні. Разом з іншими ігуменами він був звинувачений Мефодієм, єпископом Мстиславським і Оршанским, у зраді московському уряду і в нібито листуванні зі зрадниками Москви. 3 жовтня 1668 святому Феодосію довелося давати пояснення у цій справі. 30 листопада 1668 наклеп було виявлено, і святий Феодосій, разом з іншими ігуменами, дістав прощення.
Преосвященний Лазар (Баранович) оцінив високі духовні якості святого Феодосія і наблизив його до себе. Він називав його «вівцею стада Христового, що навчилася покори», і пророче бажав, щоб ім’я святого Феодосія було написано на небі. Коли у 1679 році преосвященний Лазар став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишався в Чернігові. Як намісник місцеблюстителя св. Феодосій брав діяльну участь у багатьох церковних подіях. У 1685 році він брав участь з правом вирішального голосу в обранні єпископа Гедеона (Четвертинського) митрополитом Київським і разом з Ієронімом (Дубиною), ігуменом Переяславським, був посланий до Москви з повідомленням про обрання. У Москві обидва представники були прийняті з пошаною та повагою.
Результатом цього посольства було возз’єднання Київської митрополії з Російською Православною Церквою. У 1688 році святий Феодосій був призначений архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря на місце покійного архімандрита Іоаникія (Голятовського). З того часу вся діяльність святого переноситься з Києва до Чернігова. Це призначення відбулося, головним чином, за бажанням преосвященного Лазаря. Святому Феодосію довелося чимало попрацювати над благоустроєм Єлецької обителі, оскільки цей монастир ще не відійшов після спустошення єзуїтами та домініканцями, був дуже бідний і необлаштований.
Працями святого Феодосія вдалося досягти протягом двох-трьох років для Єлецької обителі добробуту, цілком забезпеченого її існування. Святий і на своїй новій посаді чинив всебічне сприяння преосвященному Лазарю у всіх важливих справах. Він брав участь у складанні соборної відповіді московському патріархові Іоякиму на його запитальні грамоти про ставлення Київської митрополії до Флорентійського Собору і в обговоренні питання про час пересуществлення Святих Дарів, піднятого на цьому Соборі.
Коли ж Патріарх не вдовольнився цими відповідями і до Москви на початку 1689 був посланий Батуринський ігумен святий Димитрій (Туптало) (майбутній митрополит Ростовський), то святий Феодосій їздив з ним в якості представника від преосвященного Лазаря. Йому було доручено передати Патріарху відповідного листа і з’ясувати непорозуміння. 11 вересня 1692 року святий Феодосій був урочисто хіротонізований на архієпископа в Успенському соборі Московського Кремля.
Про управління святителя Феодосія Чернігівською єпархією збереглося мало відомостей. Особливу увагу святитель звертав на пробудження і підтримку в пастві духу істинно християнського благочестя. З цією метою він дбав про підтримку старих і облаштування нових монастирів та храмів. На самому початку його святительства, за його благословення, був створений Печенікський дівочий монастир, і він сам освятив храм цієї обителі на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
У 1694 році, за його благословення, був заснований Любецький скит за 2 версти від Любеча; в 1694 році святитель освятив у Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 – величний храм на честь Пресвятої Богородиці, побудований на вершині гори Болдинська, поблизу стародавнього Іллінського монастиря.
При святителі Феодосії у Чернігівській єпархії зауважується особливе піднесення і посилення чернецтва. Святитель також надавав велику увагу духовенству і був строго розбірливий при виборі кандидатів у священство. Він особливо протегував чернігівським духовним школам, запрошував до них з Києва вчених ченців, серед яких був святий Іоан (Максимович), майбутній митрополит Тбіліський, який згодом став помічником і наступником святителя і упорядником чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість стосовно духовенства і пастви, глибоке співчуття, поблажливість і християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія.
До нього часто зверталися за допомогою і порадою не лише православні, а й особи інших віросповідань. Але недовго святитель Феодосій окормляє Чернігівську паству. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоана (Максимовича), і возвів його з ієромонаха в архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря.
У новому архімандриті він заздалегідь готував собі наступника. 19 лютого 1696 святитель Феодосій відійшов до Господа і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, в особливо зробленому для цього склепі. Згодом його наступник святитель Іоан (Максимович) побудував над його гробом цегляне склепіння з похвальним написом у віршах в знак подяки за чудесне зцілення від тяжкої хвороби. Про особливий благодатний дар, який здобував святитель Феодосій, засвідчено його подвижницьким життям і сокровенною допомогою всім, хто підносить до нього молитви.