Господи і Владика життя мого!

08 березня 2017
Протягом Великого Посту до Великої середи Страсного Тижня лунає в храмі на богослужіннях та вдома при келейній молитві покаянна молитва преподобного Єфрема Сиріна.

Господи і Владико життя мого!
Духа недбалості, безнадійності, владолюбства і марнослів’я не дай мені!
Дух же доброчесности, смиренномудрости, терпіння й любові даруй мені, рабу Твоєму!
Так, Господи Царю, даруй бачити мені провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків.
Амінь.

Тлумачення святителя Луки Кримського (Войно-Ясинецького)на молитву преподобного Ефрема Сиріна
Ви знаєте, що це молитва преподобного Єфрема Сиріна, про якого вже казав вам, і деякі з великих творінь якого зачитував. Чому цій молитві Свята Церква приділяє таке незвично помітне місце у богослужінні, чому так багаторазово повторюється вона під час усіх великопісних богослужінь? Не без особливої причини — відчуваєте самі серцем вашим, у чому причина — ця молитва проникає у серце більше за будь-яку іншу, ви відчуваєте особливу божественну силу її.
Через що це? Через те, що вилилась вона із серця цілком очищеного, довершеного, святого, з розуму, просвіченого Божою благодаттю, який став причасником розуму Христового. Тому то й така влада, така таємнича дія на серце християнське цієї дивовижної молитви.
Спершу скажу, що надзвичайно важливий сам факт, що святий Єфрем просить Бога, щоб відвернув його від усього порочного, що противне є Богу, щоб Господь сподобив його чеснот, найважливіших великих чеснот. Чому просить про це? Є люди, а особливо були такі в минувші язичницькі часи, які у всьому надію покладали на себе, думали, що все можна досягнути силою їхнього розуму, їх відчуття. Є й тепер люди, які не розуміють, що багато чого, і до того ж найважливіше, найцінніше, найсокровенніше нашому розуму й чуттю непідвладне і недоступне.
Люди, які розуміють це, пам’ятають, що сказано апостолом Павлом: «Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю». (Рим. 7, 15) Так говорить найбільший верховний апостол, усвідомлюючи своє безсилля йти шляхом добра, глибоко розуміючи, що плоть його, яка тягне донизу і не пускає серце високо до Бога, має величезну владу над ним. Він сумував, мучився душею, через те, що не творив доброго, чого прагнула душа його, а творив те зле, чого не хотів.
Святий Єфрем, глибоко усвідомлюючи це, молив Бога, щоб позбавив його пороків, щоб дав силу творити добро. Силу творити добрі справи отримуємо тільки від Бога, силу позбутися від пороків отримуємо тільки від Бога. Це смутно усвідомлює душа кожного християнина, і тому так розчулює молитва святого Єфрема Сиріна.
Вдумайтесь глибше у цю молитву, подумайте, чому не просить він просто, щоби Бог позбавив від таких-то і таких-то пороків і дав такі-то і такі-то чесноти. Чому говорить «Дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів’я не дай мені». Чому говорить про дух пороків, говорить про дух чеснот — це важливо зрозуміти.
Ви знаєте, що речі мають свій запах, властивий їм. Якщо у вашій кімнаті залишаться речі ваші, ємності різні, все, що використовували за час життя у ній, і кімната залишиться замкнутою, в ній залишиться запах ваш, дух цих речей. Знаєте, що, якщо влити в ємність речовину з приємним ароматом, потім спорожнити її й вимити, надовго залишається аромат; і навпаки, якщо влити щось зловонне, то зловонний дух залишається надовго-надовго. Так буває і в людській душі. В душі людській залишають свій дух, свій слід усі пороки, якими грішить людина, залишає, з іншого боку, своє світло усе добро, яке творить вона. Якщо людина завжди творить злі вчинки, якщо її душа просякнута пороками, в душі залишаються назавжди дух цих пороків. Якщо ж людина живе добрим життям, творить багато добра, якщо душу постійно осяває молитвою, вона просякає духом молитви, духом чеснот, духом праведності.
Знаємо з життєвого досвіду, що ми можемо вже при короткому знайомстві, деколи при першій зустрічі, можемо вловити, якого духу людина. Якщо зустрінемось з людиною, яка загрузла у гріхах, вловите, якого духу ця людина. Це подібно на те, як собака шукає по запаху, який залишається навіть на слідах людини, і приводить до цієї людини.
Є у кожної людини свій дух, і ось святий Єфрем Сирін просить у Бога не тільки про те, щоби позбавив його пороків і дав чесноти, просить, щоб дав йому Господь дух цих чеснот, позбавив його від духу пороку — навіть, щоб не було й сліду, запаху пороку, щоби духмяніло Христом.
Треба знати, що значно легше позбутись від окремих пороків, аніж позбутись від духу цих пороків. Дух цей надзвичайно цупко тримається біля серця нашого, і зовсім позбутись від духу порочного можливо тільки поступово, молячись Богу про допомогу, щоб Бог позбавив цього шкідливого духу. Так потрібно розуміти слова Єфрема Сиріна. Можливо, і більш прямо потрібно їх розуміти.
Завжди живемо ми і діємо під духовним впливом двох родів: з одного боку — благодатний святий вплив Самого Бога, Ангелів святих і, особливо, нашого Ангела Охоронця, з іншого боку — темним потоком завжди виливається на нас дух сатани, дух бісівський. І як серед Ангелів світла є Ангели-носії окремих святих чеснот, так і серед бісів є носії окремих гріхів, що впливають на нас завжди. Ось і просить святий Єфрем Бога про те, щоби благодаттю Божою були відігнані темні, лукаві духи бісівські, які ведуть нас до гріха.
Ось бачите, що означають ці глибокі слова Єфрема Сиріна. Просіть свідомо того, щоби звільнитись нам самого духу нечестя, злості, всіх пороків, що надзвичайно важко, оскільки влада бісів над нами надзвичайно сильна. Пам’ятайте, що власними зусиллями не можете уникнути темного, смертоносного впливу цих духів і смиренно моліться Богу, як навчає молитись Єфрем Сирін:
«Господи і Владико життя мого! Дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів’я не дай мені! Дух же доброчесности, смиренномудрости, терпіння й любові даруй мені! Так, Господи Царю, даруй бачити мені провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь».
Святитель Лука (Войно-Ясинецький)