Третє знайдення голови Івана Предтечі

05 червня 2020
У цю неділю церква згадує третє знайдення (обрітення) чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, яке відбулося близько 850 року. Розповімо про це більш докладно.

Під час заворушень у Константинополі у зв’язку із засланням святителя Іоанна Златоустого (пам’ять 26 листопада) голова святого Іоанна Предтечі була віднесена до міста Емеси. Звідти під час набігів сарацинів (близько 810 – 820 рр..) вона була перенесена до Комани і там, в період іконоборських гонінь, була схована в землі. Коли іконошанування було відновлене, патріархові Ігнатію (847 – 857) під час нічної молитви було зазначено у видінні місце, де схована голова святого Іоанна Предтечі.
Першосвятитель повідомив про це імператору, який послав посольство до Коман, і там голова була знайдена втретє в зазначеному патріархом місці, близько 850 року. Пізніше голову Іоанна Предтечі знову перенесли до Константинополя і тут 7 червня вона була покладена в придворній церкві. Частина святої голови Господнього Предтечі перебуває на Афоні.

Перші два знайдення були також чудесними Вони святкуються 9 березня.
 

Після усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, тіло його було поховано учнями в самарійському місті Севастії, а чесна глава прихована Іродіадою в безчесному місці. Благочестива Іоанна, дружина царського урядника Худзи (про неї згадує Святий євангеліст Лука – Лк. 8,3), таємно взяла святу голову, поклала її в посудину і поховала на Оливній горі – в одному з маєтків Ірода. Через багато років маєток цей перейшов у володіння до благочестивого вельможі Інокентія, який став будувати там церкву. Коли копали рів для фундаменту, знайшли посудину із чесною главою Іоанна Хрестителя. Інокентій дізнався про велич святині по благодатним від неї знаменням. Так сталося Перше знайдення глави. Інокентій зберігав її з великим благоговінням, але перед своєю смертю, боячись, як би святиня була зганьблена невірними, він знову приховав її в тому самому місці, де знайшов. По кончині його церква прийшла в запустіння і зруйнувалася.

У дні рівноапостольного царя Костянтина Великого, коли християнська віра стала процвітати, двом ченцям, які прийшли в Єрусалим на поклоніння святим місцям, двічі з’явився сам святий Предтеча і відкрив місце знаходження своєї чесної голови. Іноки викопали святиню і, поклавши її в мішок з верблюжої вовни, пішли додому. Дорогою вони зустріли незнайомого гончаря і дали йому нести дорогоцінну ношу. Не знаючи, що він несе, гончар спокійно продовжував шлях, Але йому з’явився сам святий
Предтеча і звелів бігти від недбайливих і ледачих ченців разом з тим, що було у нього в руках. Гончар сховався від ченців і вдома з честю зберігав чесну главу Господнього Хрестителя. Перед смертю він запечатав її у водоносну посудину і передав сестрі.
З тих пір чесну главу по спадкоємству зберігали побожні християни, поки її володарем не став священик Євстафій, заражений аріанською єрессю. Він спокусив безліч недужих, які зцілилися від святої голови Іоанна Предтечі, приписуючи благодать єретикам. Коли його блюзнірство відкрилося, він був змушений тікати. Закопавши святиню в печері, поблизу Емесси, єретик розраховував згодом повернутися і знову оволодіти нею для поширення псевдовчення. Але Бог не допустив цього. У печері оселилися благочестиві ченці, а потім на цьому місці виник монастир. У 452 р. архімандриту цієї обителі Маркелові святий Іоанн Хреститель у видінні вказав місце приховування своєї голови. Це обрітення стало святкуватися як друге знайдення. Святиня була перенесена в Емессу, а потім до Константинополя.