Воскресіння сина вдови наїнської: роздуми Отців Церкви

21 жовтня 2017
У двадцяту неділю по Зісланні Святого Духа читається фрагмент Євангелія від Луки, у якому розповідається про воскресіння юнака, сина жінки-вдови з Наїну (7,11-17).
Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

11. Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу. 12. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.
Мертвого повернуто до життя
Зауваж, як Він поєднує чудо з чудом. У першому випадку – зцілення слуги сотника – Він був присутнім на запрошення, але тут приступає без запрошення. Ніхто Його не просив, щоб повернути до життя мертвого, але Він робить це з власної ініціативи. Мені здається, що Він умисно зробив це чудо зразу після попереднього.
Святитель Кирило Олександрійський, Коментар на Луку, гомілія 36
 
Ісус поступово приносить воскресіння
Господь не обмежується запевненням своїми словами, що мертві воскреснуть (див. Йо 11,25-26; Мк 12,25-26), але Він сам творить воскресіння і чинить чуда, виходячи від найближчих речей і тих, щодо яких не може бути сумнівів. Насамперед показує свою могутність як подателя життя, коли лікує смертельні хвороби, які віддалює своїми наказами і своїми словами; відтак пробуджує дитину, яка щойно померла; опісля повертає матері юнака, якого несли до гробу, наказуючи йому вийти з нар, […] на кінець воскрешає третього дня власне тіло, проколене цвяхами та списом.
Святитель Григорій Ніський, Душа і воскресіння
 
Син Дівиці зустрічає сина вдови
Син Дівиці зустрів сина вдови. Він (Ісус) став немов хустиною для її (вдови) сліз та життям для смерті її сина. Смерть переверталась у своїй норі та втекла перед обличчям переможця.
Преподобний Єфрем Сирійський, Коментар на Чотириєвангеліє 6,23
 
Померлий зустрічає життя і воскресіння
Померлого незабаром мали похоронити і багато друзів провадили його до гробу. Христос, життя і воскресіння, зустрічає його там. Він (Ісус) є нищителем смерти та зотління; Він є Той, в Якому живемо, рухаємося й існуємо (див. Ді 17,28); Той, Який відновив природу людини, (вчинивши) такою, якою вона була на початку, та звільнив нашу плоть від вузів смерти. Він змилосердився над жінкою і для того аби зупинити її сльози, наказав: Не плач. Негайно була віддалена причина її плачу.
Святитель Кирило Олександрійський, Коментар на Луку, гомілія 36
 
13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». 14. І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» 15. І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.
 
Церква, скорботна мати
Хоча твоя провина була б важкою і ти не міг би її змити сльозами покаяння, плаче за тобою мати Церква, що як мати-вдова заступається за кожного з нас, начебто ми були її єдиними дітьми; вона в дійсності терпить за нас очевидно духовним болем, але власною природою, коли бачить, що її діти своїми згубними пороками зіштовхуються до смерті. Ми є серцем, взятим з її серця, так як існує серце духовне, як те, що має Павло, коли пише: Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!(Фил 20). Ми отже є нутром Церкви, бо ми члени тіла її, взяті з її тіла і з її костей (див. Еф 5,30). Засмучується отже ця благочестива мати, хай би стояли поруч неї також натовп, і не лише натовп, але навіть величезний натовп терпить разом з тією чудовою матір’ю. І все ж таки воскреснеш в середині похоронної процесії, зачнеш казати властиві слова життя, страх огорне усіх; в дійсності через приклад одного тільки численні виправляться. Крім того славитимуть Бога, тому що дарував нам середники такі великі, щоб урятуватися від смерті.
Святитель Амвросій Медіоланський, Викладення Євангелія від Луки 5, 92
 
Святе тіло Ісусове приносить спасіння
Христос воскресив того, який збирався спуститися до гробу. Легко бачити, в який спосіб наступає його воскресіння; (євангелист) каже: Він доторкнувсь до мар і сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» Як могло би бути недостатнім одне слово, щоб воскресити того, що там лежав? Що є таким важким чи таким, що поза звершенням (як воскресити померлого)? Що є потужнішим за Боже Слово? Чому отже Він не звершив чудо лише одним словом, але також доторкнувся до мар? Це сталося, любий, щоб ти міг збагнути, що святе тіло Ісусове приносить спасення людині. Тіло Всемогутнього Слова – це тіло життя і було переодягнуте своєю могутністю. Подивіться, що коли залізо ставиться у вогонь, то видає ефекти вогню і сповнює свої функції. Тіло Христове має також силу дати життя та знищує вплив смерти і зотління, тому що це тіло Слова, що всім дає життя. Може наш Господь Ісус Христос доторкнутись також до нас та звільнити нас від злих діл, також від тілесних бажань, і може з’єднати нас зі спільнотою святих.
Святитель Кирило Олександрійський, Коментар на Луку, гомілія 36
 
16. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого». 17. Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.
 
Чутка розійшлася повсюди
Стало відомо повсюди народові, що Господь є Богом і, якщо навіть об’явився подібно до нас в зовнішньому виді, все ж дав нам знаки Божественної могутності і величі при багатьох нагодах і багаточисленними способами. Віддалив хвороби і упокорив нечисті духи. Подав зір сліпим. Вкінці також прогнав саму смерть з тіла людей, смерть, що жорстоко і безжалісно володіла людством від Адама аж до Мойсея, згідно з висловленням божественного Павла (див. Рм 5,14). Син вдови з Наїну підвівся в неочікуваний і чудесний спосіб; чудо не залишилося невідомим для всіх в Юдеї, але було проголошене також поза нею як божественний знак і зачудування було на устах усіх.
Святитель Кирило Олександрійський, Коментар на Луку, гомілія 37