На порозі Страсного тижня. Великий понеділок

02 квітня 2018
Протягом Страсного тижня Церква згадує останні дні земного життя Спасителя, Його страждання, розп'яття на хресті та погребіння. Здавна ці дні називали «святими» або «великими», з перших часів християнства вони проходили в особливо строгому пості та глибокій молитві.
За свідоцтвом Іоанна Золотоустого, в Страсний тиждень перші християни посилювали піст і молитву, бажаючи невідступно бути з Господом в останні дні Його земного життя.
 
Богослужіння в цей час сповнені особливого молитовного духу. В усіх пісноспівах перших трьох днів цього тижня розвивається та розкривається зміст слів Спасителя, які були звернуті то до учнів, то до книжників та фарисеїв.
Кожного дня Страсного тижня згадаються відповідні Євангельські події.
 
У Великий понеділок  Церква згадує старозавітнього патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет за 20 срібників. Він постраждав, а потім прославився , і тому є прообразом страждань Спасителя, який був відданий на смерть співвітчизниками.
 
Також згадується прокляття Господом неплідної смоковниці. На шляху до Єрусалиму Христос побачив пишне дерево, але плодів на ньому не знайшов. Господь сказав: «Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!» І смоковниця зараз усохла. (Мт. 21:21).
 
Неплідна смоковниця – це образ людини, яка зовнішньо є благочестивою, звершує належні обряди, дотримується посту і несе молитовні подвиги, але внутрішньо, духовно виявляється мертвою. Вона лицемірна, її благочестя – лише дотримання зовнішньої  букви закону, це одне лише листя зовнішніх справ без духовних плодів.
Такими були книжники і фарисеї, релігійні наставники юдейського народу того часу. Вони були освіченими, однак не змогли зрозуміти простих Євангельських істин, які відкривав їм Спаситель, не побачили в Ньому істинного Месію.

Проповідь митрополита Антонія Сурозького «  Коли закінчуються сили на порозі Страсного тижня»
 
 Ми входимо сьогодні в тяжкі дні: в дні, коли ми згадуємо Страждання Христові, в дні, коли і нам буде нелегко приходити до храму, вистоювати довгі служби, молитися. Багато хто поставлять перед собою питання: а чи варто ходити, коли тіло так втомилося, коли думки розлітаються, коли немає внутрішньої зібраності і участі в тому, що відбувається?
 
Згадайте тоді, що було в дні Страждань Господа: скільки було людей, і добрих, і страшних людей, які б багато віддали б за те, щоб вирватися з жаху тих днів. Ті, що були близькими до Христа, - як у них розривалося серце, як закінчувалися останні сили, тілесні та душевні, протягом цих страшних днів… І як сотні, мабуть, людей хотіли б вирватися з цього тижня, бути вільними від того, що відбувалося: від гніву, від страху, від жаху…
 
І життя не давало нікуди піти, нікуди не могла відійти від Страждань Господніх Пречиста Діва Богородиця; нікуди не могли сховатися від свого жаху учні Христові, навіть, в ті хвилини, коли страх перемогав, і вони намагались врятуватися від гніву народу.

Нікуди не могли піти, забути те, що відбувається, Никодим, Йосиф Аримафейський, які були таємними учнями Христа, вірні жінки-мироносиці… Піти було просто нема куди тому, що жах жив в їхніх серцях, тому, що він охоплював їх зовні і внутрішньо. І також нікуди не могли піти від цього ті, хто з ненавистю, наполегливо, злобно жадав вбивства Христа.
 
І ось коли згадуєш це, - хіба не знайдеш собі місця в храмі протягом цих страсних днів? І у них розбігалися думки, і у них холоднішало серце, і у них закінчувались сили, але вони жили цією подією. І те, що буде відбуватися на цих днях, це не мертве згадування про те, що колись відбулося, це подія, яка знаходиться в серці наших днів, на ній ґрунтується життя нашого світу і наше життя.

Тому, що би ви не переживали, як мало би ви - ми не переживали, будемо ходити на ці служби, занурюватись в те, що вони нам розкривають. Не будемо намагатися з себе насильно вижати якісь почуття: достатньо дивитися, достатньо слухати; і самі події – тому, що це події, а не спогади – нехай нас ламають тілом і душею. І тоді, коли, не згадуючи про себе, а думаючи про Христа, про те, що відбувається насправді в ці дні, ми досягнемо і тієї великої суботи, коли Христос упокоївся у гробі,- і на нас зійде спокій. І коли вночі ми почуємо звістку про Воскресіння, тоді ми теж зможемо раптом ожити від цього страшного оціпеніння, від цієї страшної смерті Христової, до якої ми хоч на якусь міру долучились протягом Страсного тижня. Амінь.

Іконографія Великого понеділка


Прокляття смоковниці. Печська патріархія. ХІV століття
 

 
Прокляття смоковниці. Книжкова мініатюра з арабського Євангелія. ХVII ст.