Велика середа. Юдина зрада і помазання Спасителя миром.

03 квітня 2018
В середу Страсного тижня згадуються дві події: зрада Юдою Господа Ісуса Христа та помазання Його миром.
 
Ніч на середу Спаситель провів у Віфанії (Мф. 26:6-17). Тут у домі Симона прокаженого в той час, коли на раді первосвящеників, книжників і старійшин було вже вирішено взяти Ісуса Христа хитрістю і вбити Його, - якась жінка, грішниця, вилила дорогоцінне миро на голову Спасителя.  Учні Його шкодували про трату мира, вони говорили: що можна його було, продати більше ніж за триста динаріїв і роздати убогим. Христос не тільки відпускає гріхи жінці, але й пояснює учням, що цим вона підготувала Його тіло до погребіння, а також, що її вчинок буде відомий усюди, де буде проповідуване Євангеліє. Тоді ж, на відміну від безкорисливого вчинку грішниці, народжується в невдячній душі Юди, одного з дванадцяти учнів Спасителя, злочинний намір зрадити  свого Вчителя. Тому на церковній службі оспівується і прославляється ця невідома жінка-грішниця і засуджується грошолюбство та зрада Юди.
"Грішниця принесла до ніг Христових голову свою, - говорить святитель Золотоустий, - Юда простяг руки до беззаконних; та шукала відпущення гріхів, а цей узяти срібники. Грішниця принесла миро для помазання Господа: учень згоджувався з беззаконними, вона раділа, витрачаючи миро дорогоцінне: цей піклувався продати Неоціненного; вона Владику пізнавала, а цей від Владики віддалявся; вона звільнялася від гріха, а цей робився рабом його ".
 
В Велику Середу в останній раз звершується Літургія Ранішосвячених Дарів і в останній раз читається молитва преподобного Єфрема Сиріна з доземними поклонами.
В нашому храмі вона розпочнеться завтра, 4 квітня, о 8.30.

Проповідь митрополита Антонія Сурозького
 
Петро зрікся Христа, Юда Його зрадив. Обох могла спіткати однакова  доля: або обидва могли спастися, або обидва загинути. Але Петро дивом зберіг впевненість, що Господь, який знає наші серця, знає, що не дивлячись на його зречення, на страх, на клятви, у нього збереглася до Спасителя любов – любов, яка роздирала його душу болем і соромом, але любов.
Юда зрадив Христа, і коли він побачив результат свого вчинку, то втратив усіляку надію; йому здалося, що Бог його вже пробачити не може, що Христос від нього відвернеться так само, як він відвернувся від свого Спасителя; і він пішов…
 
Сьогодні вранці ми читали про те, як блудниця наблизилася до Христа: вона не покаялася, не змінила своє життя, а тільки була вражена дивною, Божественною красою Спасителя; ми бачили, як вона припала до Його ніг, як вона оплакувала себе, спотворену гріхом, і Його, такого прекрасного в цьому, такому страшному світі. Вона не просила пробачення, вона нічого не обіцяла,  - але Христос, за те, що в ній виявилась така чуйність до святині, така здатність любити, любити до сліз, любити до розриву сердечного, відпустив їй гріхи за те, що вона полюбила багато…І коли Петро був Ним прощений, він також зумів Його багато любити, можливо, більше від багатьох праведних, які ніколи не відходили від Спасителя, тому що йому було прощено так багато…
Скажу ще раз: ми не встигнемо покаятися, ми не встигнемо змінити своє життя до того, як ми зустрінемося сьогодні увечері і завтра, в ці наступні дні, зі Страстями Господніми. Але наблизимося до Христа, як блудниця: з усім нашим гріхом, і разом з тим відгукнувшись всією душею, всією силою, всією неміччю на святиню Господню, повіримо в Його співчуття, в Його любов, повіримо в Його віру в нас, і будемо надіятися такою надією, яка нічим не може бути зруйнована, тому що Бог вірний, і Його обітниця є очевидна: Він прийшов не судити світ, а спасти світ… Прийдімо ж до Нього, грішники, для спасіння, і Він помилує і спасе нас. Амінь.

Іконографія Великої Середи