Чи можна жінкам в храмі бути в брюках?

Задайте це питання православним московського патріархату, і ви отримаєте швидку та чітку відповідь: не можна, традиція така. Більш досвідчені в Писанні можуть додати: апостол Павло сказав, що жінці не можна ходити в чоловічому одязі. Але наскільки обґрунтована ця традиція і про що насправді пишеться в Біблії?

Насправді заборона носіння одягу протилежної статі міститься в Старому Завіті. «На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мер­зенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це» (Втор. 22: 5). А апостол Павло, якщо і має на увазі щось подібне, то говорить не про одяг, а про зачіску і головний убір (1 Кор. 11​​: 4 - 15). 

Якого чоловічого одягу не повинно бути на жінці? Поцікавившись, як виглядали чоловічий і жіночий одяг у ті часи, ми будемо здивовані.



Мова не йде не тільки про брюки - їх не було ні в часи Старого Завіту, ні в часи Нового, ні навіть у середні віки. Брюки як чоловічий одяг у християнській культурі з'являються тільки в XIX столітті. А в жіночому і чоловічому одязі стародавнього часу ми не побачимо особливої ​​різниці: нижня сорочка до колін і верхній плащ, такий був одяг і чоловіків, і жінок. Про відмінності у Біблійному словнику Брокгауза сказано: «Жіночий одяг був схожий на чоловічий, але все ж мав деякі відмінності, одяг жінок був довший і ширший від чоловічого, і, імовірно, виготовлявся з більш тонких тканин...». Як бачимо, різниця не принципова. Це змушує думати, що мова йде не стільки про зовнішню, скільки про внутрішню відмінність чоловіків і жінок, про яку, за заповіддю, не варто забувати ні тим, ні іншим. 

Може, підставу для неприйняття брюк можна знайти в канонах Православної Церкви? У 62 правилі Шостого Вселенського собору дійсно сказано: «Визначаємо: ніякому чоловікові не одягатися в жіночий одяг, ні жінці в одяг, чоловікові властивий ...», і тут же продовження: «... ні носити личин комічних ... під час тиску винограду в точилах не виголошувати мерзенного імені Діоніса...» тощо. Виявляється, мова йде про так званих ряджених, а не про звичайні одежі. Все це правило присвячено різним язичницьким звичаям, що проникають у християнське середовище. Є ще одне канонічне правило, на цей раз ближче до нашої теми. 13 правило Гангрського помісного собору говорить: «Якщо якась жінка, заради уявного подвижництва, одягнеться, і замість звичного жіночого одягу, одягнеться у чоловічий, нехай буде проклята». Це правило, як ми бачимо, викриває не одяг, а уявне подвижництво, захоплюючись яким, жінка перестає бути такою, якою її створив Бог. 

Типова фарисейська риса - буквальне розуміння слів, сказаних у духовному сенсі. Так, свого часу, заповідь «Не вари козеняти в молоці матері його» (Вих. 23: 19) перетворилася на гастрономічну заповідь про неспоживання молока і м'яса одночасно. Але навіть, якщо зрозуміти заборону на чоловічий одяг для жінки буквально, до чого тут жіночі брюки? Адже вони спроектовані, скроєні і пошиті спеціально для жінок. Що це за чоловічий одяг, що жоден чоловік під страхом тортур не одягне? Брюки з'являються на жінках вже з початку XX століття, а в шістдесятих роках завдяки Іву Сен-Лорану остаточно стають жіночим одягом. Тепер до них просто не підходить визначення «чоловічий одяг». 

Таким чином, ми ясно бачимо, що про брюки як моделі одягу нічого не сказано ні в Старому, ні в Новому Завітах. Про брюки, і взагалі про одяг, нічого не говорять канонічні правила Православної Церкви. Нарешті, сам світ сприймає жіночі брюки як жіночий одяг. Більш того, у Церкви були випадки, коли жінки одягали дійсно чоловічий одяг, справжнісінький. Наприклад, свята блаженна Ксенія Петербурзька, або старець Досифей київської Китаївської пустині, який виявився, як кажуть, переодягненою жінкою, що шукала чернечого подвигу і, таким чином, сховалася від рідних. Чи засуджувала їх Церква? Адже в обох випадках можна згадати правило Гангрського помісного собору, про який ми згадували. Але Церква, замість засудження, навпаки, визнала їх святими, тому що ніколи не брала ні старозавітного, ні канонічного правил про одяг у зовнішньому сенсі, як вимогу моди і стилю, але надавала їм духовного змісту. 

У церковній традиції, як ми бачимо, підстав для заборони на жіночі брюки немає. Звідки ж така заборона узялася? Які причини її походження? 

Перша причина має духовний характер. Фарисейська прихильність до зовнішнього виконання заповідей часто грає з людьми злий жарт. «Брючна» спокуса - хороший приклад того, як зовнішнє смирення стає приводом для зухвалості. Прикладів на пам'яті, на жаль, чимало. Довелося одного разу бачити, як у фойє православного університету молода смиренна студентка обмовилася про відносність «спідничного» звичаю (сама вона була одягнена в спідницю). Жінка невизначеного віку, що стояла поруч буквально прийшла в сказ, вигукуючи прокляття штанів, чим увела в збентеження не тільки бідну дівчину, але і всіх присутніх, включаючи священиків. Як тут не згадаєш: «Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони» (Мф. 23: 26). Навіть у нашому храмі були випадки, коли деякі люди робили зауваження жінкам в брюках, але це категорично не припустимо в храмі Апостола Любові. Кожна жінка сама вирішує у чому їй одягатись і як приходити в церкву. Вона може бути в брюках і без хустинки - це вбсолютно нормально!

Друга причина більш буденна. Пов'язана вона з неприйняттям людьми, що не мають належного такту і поваги до іншої людини, мирської моди, що з'явилася в 60 - 70-і роки. Реакція ця пояснюється типовою радянською сірістю і задавленістю, що не терпить яскравості і незвичності ні в судженнях, ні в кольорах і фасонах одягу. Вичерпний доказ цього той факт, що «церковна традиція» неприйняття жіночих брюк та обов'язкового носіння хусточки існує тільки в церквах на території колишнього Радянського Союзу. У Православних Церквах інших країн про неї нічого не знають. Так в Православній Церкві України жінкам у храмі прийнято покривати голови. Але це не догмат, а традиція, що перейшла до нас від наших пращурів. Покривали голови тільки одружені жінки на знак влади чоловіка над собою. У нашому храмі, наприклад, жінки давно ходять без хусточек і то є нормою для української сучасної православної церкви..

Звичайно, справа не в брюках і хусточках. Саме бажання виглядати вірним, носити якусь особливу форму, приховує в собі велику небезпеку. Адже вірним треба бути «... не перед людьми, а перед Отцем своїм, Який в таїні» (Мф. 6: 18). Інакше ми зберемо скарб від людей, як далі йдеться у цьому євангельському уривку, але чи згодиться він нам? Недарма багато святих уникали благочестивого виду, намагаючись виглядати звичайними, а то і зовсім нікчемними і навіть божевільними. Прагнути до того, щоб виглядати вірним - це і є фарисейство, від закваски якого застерігає Христос (Мф. 16: 6). І суперечка про брюки, хусточки, помади, зачіски та інші нічого не значущі речі більш за все може нашкодити людині, яка прийшла до Церкви, щоб не виглядати вірною, а бути нею.
 

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.