Просвітителі Кирило і Мефодій

Костянтин (чернече ім'я Кирило) і Мефодій - рідні брати родом з міста Солунь в Македонії. Мефодій, старший, вступив на військову службу. За кмітливість і мужність імператор поставив його правителем в одному з підкорених Візантією слов'янському князівстві, де він мав нагоду вивчити слов'янську мову. Прослуживши 10 років у війську, Мефодій прийняв чернечий постриг в монастирі на горі Олімп (Мала Азія). Костянтин змалку відзначався незвичайними здібностями. В дитинстві навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом в найкращих вчителів Константинополя, в тому числі і в Фотія, майбутнього патріарха. Молодий Костянтин осягнув всі науки свого часу, вивчив мови, читав твори Отців Церкви. Особливо полюбив писання святого Григорія Богослова. За різносторонні знання він отримав звання - філософа (мудрого). Патріарх висвятив його після закінчення навчання на священика і призначив завідуючим патріаршої бібліотеки. Згодом Костянтин залишив столицю і таємно пішов в монастир. Звідти його забрали вчителем філософії в вищу школу Константинополя. Мудрість і сила віри молодого монаха були настільки глибокі, що він переміг в релігійних диспутах провідника єретиків-іконоборців Ананія. Завдяки цьому імператор посилає Костянтина на диспут про Святу Трійцю з Сарацинами (мусульманами), де він блискуче переміг. Після цього Костянтин направився в монастир до свого брата, де вони безперестану молилися, читали твори Святих Отців, постували. Незабаром прибули посланці імператора Михаїла, який просив братів відправитись до Хозарів і проповідувати серед них Євангеліє. З великою радістю брати прийняли прохання. По дорозі вони зупинилися в місті Корсунь, де чудесним чином віднайшли мощі священомученика Климента, папи Римського. Св. Климент був вигнаний імператором Трояном за 700 років до прибуття братів у Корсунь. Тут святого Климента кинули в море, повісивши на шию великий камінь. Сотні років святі мощі пролежали на дні морському. Св. Кирило і Мефодій разом з єпископом Корсуньським і духовенством відправилися на кораблях в море, де молилися і просили Бога допомогти знайти мощі. Несподівано вони побачили незвичайне світло: з глибини моря на поверхню випливли мощі св. Климента, їх з почестями захоронили в м. Корсуні в храмі святих Апостолів. Тут, в м. Корсуні, св. Кирило віднайшов Святе Євангеліє і Псалтир, писані «руськими письменами».

Прибувши до Хозарів, брати самовіддано і мудро проповідували Євангеліє серед юдеїв і сарацинів, через що мало не загинули - їх намагалися отруїти. Повертаючись додому, брати знову відвідали м. Корсунь, взяли з собою мощі св. Климента і повернулися у Константинополь. Св. Кирило залишився в столиці, а св. Мефодія призначили ігуменом в монастир Поліхрон на горі Олімп.
Незадовго до імператора прибули посли моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати євангельську науку слов'янською мовою. Імператор попросив св. Костянтина взяти на себе цю місію. Св. Костянтин і Мефодій з своїми учнями, перебуваючи в пості і молитві, створили слов'янську азбуку, яка складалася з 38 букв. Ця азбука і сьогодні називається «Кирилицею». Тоді ж почали перекладати з грецької мови на слов'янську церковні книги, без яких неможливе богослужіння. Відбувалося це в 863 році.
Перша праця св. Кирила і Мефодія по наверненню слов'ян почалася в Болгарії, за царювання князя Бориса, який згодом прийняв Святе Хрещення. Тоді ж з'явилися церковні книги, перекладені на слов'янську мову, яку розумів народ. Православний Болгарський народ пам'ятає і шанує св. Кирила і Мефодія.

Після Болгарії святі брати відправилися в Моравію (Угорщину), де були прийняті з великими почестями. Але німецькі єпископи, що також були в цій країні, проводили богослужіння латинською мовою. Вони повстали проти св. Кирила і Мефодія. Їх вважали порушниками католицького закону, за яким богослужіння можна відправляти тільки на трьох мовах: єврейській, латинській і грецькій. Святі брати відповіли так: “Ви визнаєте лише три мови, якими можна славити Господа. Але Давид промовляє словами Псалтиря: “пойтє Господеві вся земля, хваліте Господа всі язици, всякоє диханіє да хваліт Господа!”. А в Святому Євангелії говориться: “...йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа,” (Мф.28,19). Німецькі єпископи ще більше озлобились і подали на них скаргу в Рим. Братів викликали до Риму для врегулювання спірного питання. Розглянувши скаргу німецьких єпископів, папа Адріан не тільки дозволив проводити в Моравії богослужіння слов'янською мовою, а навіть передав привезені братами богослужбові книги в Римські храми для служіння.
У Римі, св. Костянтин занедужав, і, прийнявши схиму з ім'ям Кирило, відійшов до Господа, проживши 42 роки. Він заповів брату Мефодію продовжувати почату справу - просвіту слов'янських народів світлом істинної віри. Св. Мефодій просив папу Римського дозволу забрати тіло брата і похоронити в рідній землі, але папа помістив мощі св. Кирила в церкві св. Климента. Тут почали творитися чудеса.

Після смерті брата, св. Мефодій, на прохання слов'янського князя Коцела, відбув у Моравію, де разом з своїми учнями продовжував поширювати богослужіння і письменність на слов'янській мові. Така невтомна праця для добра Церкви викликала ненависть німецьких єпископів. Вони добилися арешту і суду св. Мефодія. Його вислали на два з половиною роки в Швабію. Папа Римський Іоан VIII відновив права св. Мефодія, і той продовжив свою місію серед слов'янських народів. Він охрестив Чеського князя Бориса і його дружину Людмилу.

Німецькі єпископи втретє замахнулися на святителя за те, що він не прийняв латинське вчення про сходження Святого Духа від Отця і Сина. Св. Мефодія знову викликали в Рим, але він виправдався перед папою, зберігши чисте Православне вчення, і повернувся в Моравію. Тут разом з учнями переклав на слов'янську мову Старий Завіт, Номоканон (Правила Святих Отців) і Патерик. Своїм ревним служінням Богу і Церкві св. Мефодій утвердив Православну віру в Хорватії, в місцевостях біля р. Вісли і до р. Дністер. Минуло 24 роки. Святитель передбачив день своєї кончини, і 6 квітня 885 року, в Страсний вівторок, відійшов до Господа, маючи 60 років. Похорон св. Мефодія був відправлений трьома мовами - слов'янською, грецькою і латиною. Тіло поховане в Велеграді, в церкві Пресвятої Богородиці.