Мале храмове свято

20 травня 2018
21 травня Церква вшановує апостола та євангеліста Іоанна Богослова, який є Небесним Покровителем нашого храму. І хоча храмовим святом є 9 жовтня, цей день можна назвати малим храмовим святом, тож на нас чекають Святкова Літургія, і навіть, невеличка агапа з пиріжками та компотом. 

 
За переданням апостол Іоанн Богослов упокоївся 9 жовтня. Саме тоді, в день переходу святого у вічність, відзначається храмове свято нашої парафії. Але 21 травня - ще одна дата, пов’язана з улюбленим учнем Ісуса Христа. Вона встановлена Церквою на згадку про щорічне сходження на місці його поховання найтоншого рожевого праху, який збирали віруючі для зцілень від різних хвороб.
Коли настав час відходу апостола Іоанна з цього світу, він пішов за межі Ефеса з сімома учнями і наказав викопати для себе в землі хрестоподібну труну, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого вчителя, але, не наважуючись ослухатися, виконали те, що він сказав. Вони закрили обличчя його платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, інші учні апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але не знайшли в ній тіла апостола, по особливому Божому благоволінню, переселеного в Горній світ. Щороку з могили святого апостола Іоанна в травні, 8 ( 21) числа, виступав тонкий прах, який віруючі збирали і яким зцілювалися від хвороб, душевних і тілесних.



         Оскільки улюблений учень Ісуса Христа був єдиним з 12 апостолів, хто прожив довге життя, Церква має про нього достатньо відомостей. Нам відомо, що Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея і Соломії. Іоанн був молодшим братом апостола Якова. Обидва рибалки були покликані Ісусом Христом в число Своїх учнів на Генісаретському озері.
Брати Яків та Іван в Євангеліях іменуються синами Зеведеєвими за ім'ям їхнього батька Зеведея. Ісус назвав братів Боанергес (греч. Βοανηργες, арамейське слово, що перекладається як "сини грому"), очевидно, за поривчастий та полум'яний характер. Цей характер повною мірою проявився, коли вони хотіли звести з неба вогонь на самарянського селище ( Лк. 9:54), а також у проханні дати сісти їм у Царстві Небесному по праву і ліву сторону від Ісуса ( Мк. 10:35-37).
Улюблений учень Спасителя був свідком найяскравіших подій з земного життя Ісуса Христа. Разом з Петром та Яковом він став бачив воскресіння дочки Яіра ( Мк. 5:37; Лк. 9:51). Тільки їх Ісус зробив свідками Свого славного Преображення ( Мф. 17:1; Мк. 9:2; Лк. 9:28) і Гефсиманського моління ( Мк. 14:33). В останній час Свого життя на Голгофі Ісус доручив Іоанну піклуватися про Свою матір, Пресвяту Богородицю.
                                                                                         
Апостол є автором п'яти книг Нового Заповіту: Євангелія, трьох послань і Одкровення (Апокаліпсису).
Про подальше, після Вознесіння Ісуса Христа, життя апостола відомо тільки з церковних переказів. Згідно ними, після Успіння Матері Божої апостол Іоанн попрямував до Ефесу та інші Малоазійські міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора.
Перебуваючи в місті Ефесі, апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Проповідь його супроводжувалася численними і великими чудесами, так що число тих, що увірували,  збільшувалося з кожним днем.
Під час гонінь на християн, розпочатого імператором Доміціаном, апостол Іоанн був відведений в кайданах на суд до Риму. За сповідання своєї полум'яної віри в Ісуса Христа апостол був засуджений до смерті. Однак, випивши запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою, він залишився живим. Також він вийшов неушкодженим і з котла з киплячою олією. Після цього апостол був засланий в ув'язнення на острів Патмос, де прожив багато років.
Згідно з житієм, коли Іоанн прибув на Патмос, його проповідь привернула до нього всіх жителів острова: він звернув в християнство більшу частину жителів, вигнав бісів з язичницьких храмів, зцілив багатьох хворих.
Саме тут апостол Іоанн віддалився зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де перебував в  триденному пості і молитві, після чого печера, де вони жили, завагалася і загримів грім. Прохор зі страхом впав на землю. Святий Іоанн Богослов підняв його і наказав записувати слова, які він буде вимовляти. "Я Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Який є і був і гряде, Вседержитель." ( Об. 1:8), - сповіщав Дух Божий устами апостола. Так ,близько 67 року була написана Книга Одкровення (Апокаліпсис), у якій розкриті таємниці долі Церкви і кінця світу.
Після тривалого заслання апостол Іоанн отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжив свою діяльність, повчаючи християн. Між 85 і 95 роками апостол Іоанн написав в Ефесі Євангеліє. Він наказував своїм учням любити Господа і одне одного - і цим виконувати закон Христовий. Апостол любові постійно вчив, що без любові людина не може наблизитись до Бога і догодити Йому. У трьох своїх Посланнях апостол Іоанн проповідує любов до Бога і ближніх, при цьому сам був для оточуючих прикладом любові.
Апостол Іоанн прожив на землі понад 100 років, залишившись єдиним живим апостолом, що бачили Ісуса Христа під час Його земного життя. Решта апостолів в цей час вже померли мученицькою смертю.
На іконах святий апостол Іоанн зображується з орлом - символом високого польоту його богословської думки.

Нагадуємо ,що завтра, 21 травня, в нашому храмі буде служитися святкова Божественна Літургія. Початок о 9.00