Буря на морі. 9-та неділя після П’ятидесятниці.

Недальнє Євангеліє - це розповідь не тільки про те, що під час земного життя Спасителя відбулась на морі буря, але воно говорить нам про всяку бурю чи стихію, яку переживає людина. Це може бути буря в історії людей, суспільства, а також її можна прослідкувати в сімейному та духовному житті.

Найголовніше нам потрібно звернути увагу на ті бурі, які розвиваються у нашому серці та розумі і несуть нас у вирій життя. Апостоли починаючи плисти по морю розраховували на спокійне та безпечне плавання, та на півдороги все кардинально міняється.



Буря порушує спокій моря і човен помітно розхитує на своїх хвилях. – «Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.» Мт.14.24. Учні Ісуса, як рибаки знали, що може статись коли стихія бере владу над можливостями людини. Вони зі всіх своїх сил та досвіду борються за життя, бо смертельна небезпека нависла над ними .Недарма апостол Матей звертає нашу увагу на те що був сильний вітер і човен розхитувало на всі боки для того, щоб ми читаючи чи слухаючи цей уривок розуміли, що Спаситель наближаючись до човна не йшов по тихій та спокійній воді, але по бурхливому морю. Справді апостоли пережили тоді досить багато: ніч, буря і видіння Господа, Який ішов до них по хвилях моря. Незважаючи на всі чудеса, які учні вже бачили, їм напевно в голові не вкладалось, що людина може йти по воді. Вони думали що бачать якийсь привид, тому в них не було жодного захвату від побаченого, ні радості, зовсім нічого того що ми би хотіли почути в підтвердження чуда. Для них це видіння було зовсім несподіваним, а тому вони закричали зі страху.
Тоді Христос мовив до них : «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!»Мт.14 27. Почувши знайомий голос і відчувши Його присутність, учні заспокоїлись. Та один серед них, апостол Петро, рішуче каже до Ісуса : «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе» Мт.14.28.Ісус не заперечує : «Підійди!» (Мт.14.29). Вийшовши з човна Петро пішов по воді. Незвична картина, цікаве дійство відбувається, всі апостоли почали слідкувати за тим як йде по бурхливому морю назустріч Ісусові апостол Петро. Знову не можна описати радість апостолів, які бачать, що по воді може йти не тільки Христос, але і проста людина, їхній співбрат - апостол Петро це підтверджує. До поки в святому апостолі Петрі жевріла віра, вода підтримувала його і він йшов по воді як по суші, та коли тільки він подумав про те, наскільки високі морські хвилі та яка глибока є морська безодня, він втратив рівновагу і почав тонути в воді, тоді й крикнув : «Господи, рятуй мене!» Мт.14.30. Спаситель витягнув його з води і звернувся до нього з докором: «Маловіре; чого засумнівався?» Мт.14.31.
Як говорив один святитель, море в якому Петро мав небезпеку потонути, є образ моря житейського, створюваного бурею різноманітних напастей. Морські хвилі є образом гріховних спокус, збурений ними грішник піддається небезпеці потонути, подібно як апостол Петро. Цей уривок Євангелія вчить нас як би глибоко людина не впала в гріховну безодню, вона завжди при допомозі Божій може розкаятись і спастись. Ми повинні знати, що немає гріха, який би переміг Боже милосердя.
Хоча й глибока гріховна безодня, але ще глибше є не вивчена і не пізнана людиною безодня Божого милосердя та благодаті Божої. Тож хочеться, щоби кожен, хто ще валяється в гріховній безодні, занурений в беззаконня не розчаровується в своєму спасінні і звернеться до безмежного Джерела благодаті : «Господи, рятуй мене!» Мт.14.30.

Нам важко повірити в те, що Господь може знаходитися в серці самої трагедії, в епіцентрі всіх подій, але насправді це так. Він перебуває в серцевинні всіх подій та найбільша трагедія для всіх нас є те, ми є віддалені від Нього. Господь не одноразово говорить : «Царство Боже посеред вас» і ми цього не відчуваємо. Ми не бачимо Христа в цій бурі, бо не чуємо Його голос у шумі вітру, дерев та трав. І коли хоч трохи відчуваємо Його присутність не звертаємось до Нього як апостол Петро до Ісуса : «Господи, коли це ти, повели мені підійти … до тебе» Мт.14.28. Дай мені вийти в цю бурю, дай мені пройти наскрізь, щоб залишитись з Тобою. Ось коли відбувається така буря нам потрібно не лякатись її, але знати, що в самому її серці, в тому найстрашнішому місці там де всі сили зла зустрічаються щоби все зруйнувати, знищити там стоїть Христос щоби допомогти кожному з нас. Не встидаймося до Нього звертатись бо Він хоче кожному допомогти, та на жаль не чує: «Господи, рятуй мене!» Мт.14.30. Просімо Його допомоги і тоді всі ці темні сили розіб’ються вщент, як хвилі морські розбиваються в скалу. Хоча апостол Петро зробив по воді тільки кілька кроків, але тим він набув великий та дорогоцінний досвід. Він зрозумів, що віра і уповання на Бога дарують людині велику силу. Тож сьогодні зробимо собі розважання, щодо подій на цьому бурхливому морі. Подивімось, яке відношення вони мають до нас, до нашого життя, до нашої внутрішньої боротьби, яка бушує в нашому серці, розумі та почуттях. Будемо завжди пам’ятати, що ми посеред цієї бурі є Христос, Який хоче і може нам допомогти. Амінь.