Зцілення розслабленого

27 липня 2019
Дуже часто ми зустрічаємось з людьми, які нарікають на брак власного часу для молитви чи на свою неуважність під час читання молитовного правила. Хочеться щоб ми звернули свою увагу на приклад дієвої молитви, який подає нам св. апостол Матфей у Євангелії про оздоровлення Ісусом розслабленого.
 

Преподобний Єфрем Сирійський говорить: «Не зводьте свою молитву тільки в одні слова, але нехай ваша дія буде богослужінням». Це лишній раз підтверджує що можна молитись не тільки словами, але й ділом.
Щоб якось виправити кризу нашої приватної молитви, після того, як прокинемось від щирого серця скажімо Господу Богу: «Все що сьогодні буду робити нехай буде на Твою славу». Тобто навіть коли ми будемо готувати сніданок нашим дітям – ми це робимо для Тебе Господи. Якщо я щось буду робити навіть для своєї половинки – я роблю це все для Тебе Господи. Христос нам в Євангелії говорить: «Що зробите одному з найменших братів Моїх це ви Мені робите», в такий спосіб роблячи якусь послугу своїм ближнім ми робимо це і для Господа. Тобто це буде нашою дієвою молитвою. Дії цих чотирьох товаришів щодо розслабленого були якраз свідченням, як потрібно втілювати у життя дієву молитву. Ця молитва стала яскравим прикладом їхньої віри та любові до свого немічного приятеля. Вони багато не говорили і обіцяли, але взяли і зробили. Бачимо, що справді недостатньо тільки просити, потрібно щось для цього і зробити.
Якщо ми будемо так жити, як ці чотири приятелі розслабленого, то ніхто нам не дорікне, що ми слабодухі, безсильні. Навпаки вони зрозуміють, що наша молитва – це діло перетворене в споглядання, а діло це молитва яка стала вчинком. Чому таких приятелів не мають деякі наші старші парафіяни, які роками є прикуті до ліжка і родина боїться закликати священика на сповідь? – бо ці люди мають якийсь певний стереотип, що коли прийде священик то людина мусить померти. В таких випадках навпаки, коли ми закличемо священика для уділення святих тайн, ми будемо у цьому вчинку прирівнюватись до чотирьох приятелів євангельського героя. Сьогодні весь народ України переживає різноманітні кризи. В нашого народу немає сил самостійно прийти до Христа. Що ж нам робити? Христова Церква покликана понести свій народ на своїх плечах до Христа – треба мати співстраждання і розуміння до впалого в гріхи народу і Церква може все це зробити без втручання політиків. Просто потрібно щоб наш народ довірився Матері Церкві і не противився таким її діям. Ось над чим слід нам усім задуматись і просити щоб Господь дав нам сили щоб все наше життя стало постійною молитвою і ділом милосердя. Амінь.
Автор: протоієрей Тарас Огар