Свято було Справжнім, повірте!

29 липня 2019
Пані Наталія Курганова вже декілька років є парафіянкою нашого храму. Цьогоріч вона вперше долучилася до делегації нашої парафії на святкуванні дня Хрещення Русі-України в Києві, і стала учасницею Першої Всеукраїнської Ходи Помісної Церкви України. Свої враження вона чудово змалювала в невеличкому есе, яке ми пропонуємо вашій увазі.

…Обіцяла розповісти – спробую, хоч це й важко – стільки вражень і брак слів… 
… Очі – вуха – душа – очі… Звуки – кольори – серце – звуки… Я приїхала вперше і якраз на історичне святкування: вперше на Хресну ходу зібралась новостворена Православна Церква України. Тож я й наважилась з мирянами нашого Храму. 
… Я ніколи не уявляла, як це красиво. Спочатку дорога, зоряне небо за вікном і яскравий ківш Великого Возу, що їхав з нами не відстаючи ні на мить. Світанок над Дніпром і – ми в Києві. 
…Далі неймовірні фарби вишиванок, золото шат священиків, хвилююча височінь Михайлівського. «Стіна Плачу» (інакше не скажеш, бо без сліз пройти повз стіну з портретами загиблих за Україну воїнів неможливо), Золоті бані Софії в яскраво-блакитному небі.
… Навіть не намагайтесь уявити відчуття, коли тисячі людей на Софійський площі, в соборі й у дворі одночасно співають «Вірую» і «Отче наш»… А потім з храму вийшов наш Гетьман… 
… Шикуються колони священиків, за ними – громади з усієї України. Громада з Кролівця співає дивних пісень, невидима сопілка супроводжує нас усю дорогу і натовп підспівує.
… «Людське море» - звучить звично, але не точно. Натхненна ріка рухається в бік Володимирської гірки до пам’ятника Володимиру. І тут знову на перший план виходять Звуки. Коли тисячаголосний океан навколо тебе разом з хором співає «Многая літа» з надихаючим: «ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ, ЗА ЧЕСТЬ, ЗА СЛАВУ, ЗА НАРОД», ти сам стаєш тим океаном, стільки ж бо почуттів не вмістить одна людина…
… Звичайно ж, фізично ця доба була виснажливою, тож з півгодини ми лежали на траві біля автобуса, але в колі друзів і це було продовженням Свята. Останні види Києва, Дніпра вже з вікна автобуса. І знову Звуки. Вже в темряві, прямуючи до Харкова, ми заспівали… Нічний автобус, втомлені прочани і українські пісні – завершення поїздки Радості.
…Дякую всім, хто розділив свято чи безпосередньою участю в поїздці, чи намагався уявити, читаючи. Не впевнена, що змогла передати враження сповна. Вибачте, якщо так. Але Свято було Справжнім, повірте!

Наталія Курганова, фото автора