Золоте правило

26 жовтня 2019
Найбільшою ознакою християнської віри є любов. “За тим пізна­ють, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою”, - гово­рить Христос. Ненависть - це ознака невірства. Перед приходом Спасителя існував закон помсти: “Око за око, зуб за зуб”. Спаситель поширює християнську любов навіть на ворогів: “Любіть ваших ворогів і творіть добро, не сподіваючись віддяки, і будете синами Всевишнього, бо Він добрий і для невдячних та злих”.
 
Нам видається, що любов до свого ворога суперечить нашій природі. Однак, коли вникнемо в суть Божої любові, тоді зрозуміє­мо потребу любові до ворогів. Світ перед приходом Спасителя був во­рогом правдивого Бога. А все ж Бог так полюбив цей ворожий світ, що послав Свого Єдинородного Сина на спасіння світу.
 
За ворогів, що розпинали Ісуса серед важких мук на хресті, молиться Божий Син до Небесного Отця, підносить серед Щирого благання Свої скривавлені очі до неба і просить: “Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять”.
 
Слідом за Христом пішли святі Апостоли. Святий першомученик Стефан молиться під градом каміння за своїх убивць. Святий Апос­тол Андрій два дні на Хресті молиться за своїх ворогів.
 
Тому задумаймось на тим, як маємо виявляти нашу любов до ворогів. За своїх ворогів ми маємо молитися, як молився Спаситель на Хресті, як молилися Христові учні. “Благословіть тих, що вас переслідують, моліться за тих, що вас ненавидять”. Це слова Спасителя. Християнська любов до ворогів велить нам кривду терпеливо зносити і образу сердечно прощати.
 
Християнська любов до ближнього не тільки забороняє мститися ворогам, але наказує також творити добро. “Не робіть самі собі суду, а відплату залишіть Богові, бо написано: “Мені належить відплата, Я відплачу!”. „Не дай себе побороти злом, а перемагай зло добром!" (Рим. 12, 21).
 
Пам’ятаймо, що тільки милосердям і любов’ю Ісус Христос пе­реміг світ, який воював проти Нього і Його Святої Церкви вогнем і мечем. Тому справедливо говорить: “Коли світ вас ненавидить, знай­те, що Мене, перш ніж вас, зненавидів. Не є слуга більшим від свого пана, якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас” (Ін.15, 18-20). Справді, не трояндами, а терням вистелена дорога всіх Христових Апостолів, але нехай це не лякає нас, бо, за словами Спасителя, це є найбільша честь для християнина. Ісус Христос навчає нас не засмучуватись якимось початковими невдачами, але як будемо витрива­лими, осягнемо багато. Маленькі краплі води, безнастанно падаючи, пробивають навіть найтвердіший камінь. А людське серце — не камінь! Хоч би інколи закам’янілим було, можливо зрушити його, якщо будемо безнастан­но доливати до нього води, а капля за каплею любові та доброти, і ми віднайдемо заблукану овечку для Христа.
 
Тому часто пригадуймо слова сьогоднішнього Свято­го Євангелія: “Коли любите тих, що вас люблять, яка вам користь? Бо і грішники люблять тих, що їх люблять. А коли робите добро тим, що роблять добро для вас, яка вам заслуга? Бо і грішники те ж саме роблять. Ви любіть ворогів ваших і добро робіть, не сподіваючись відплати, і буде нагорода ваша велика, і будете синами Всевишнього”. Амінь