Неможливе для людини - можливе для Бога: проповідь

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Звертаючись до чоловіка, який хотів досягти досконалості, Спаситель сказав: "Йди за Мною..." У той час ці слова були прості; вони значили залишити всі турботи - сім'ю, роботу, покликання, звички і піти разом з Христом по дорогах Святої землі, будучи свідками Його чудес, вслухаючись у Його слова, роблячись до самих глибин Його учнем і чекаючи того, що буде попереду, про що ніхто не знав, крім Сина Божого, Який прийшов у світ, щоб віддати Своє життя за цей світ.

Але коли ці слова звернені до нас - що вони означають? Вони не можуть означити того фізичного, тілесного слідування за Христом шляхами та дорогами; але Христос нас кличе за Собою, увійти у вічне життя. Коли учні Іоана Хрестителя запитали Христа: "Де Ти живеш?", - Він відповів: "Прийдіть і подивіться..." У земному сенсі, Він жив в якійсь хатині неподалік від Йордану; але в якомусь іншому сенсі, в тому сенсі, який підкорив учнів раз і назавжди, Він, як мовиться про Бога в Святому Письмі, жив у світлі неприступному, в глибинах Божества; в тому світлі, яке осяває кожну людини, що вступає і приходить у світ.

І ось Господь кличе нас йти за Ним в ці глибини богопізнання, в глибини вічності і життя. Він Сам нам сказав: життя вічне у тому, щоб пізнати Бога і Його Сина Ісуса Христа, життя в тому, щоб так з Ним з'єднатися, так нерозлучно, так глибоко з Ним зростися, стати одним, щоб ми могли сказати: моє життя - Христос; Його вчення, Його шляхи, Його думки і Його почуття, Його воля і Його доля - мої, я їх приймаю на себе, як хрест, як Воскресіння, як смерть і як життя, і як шлях.

Ось що означає слідувати за Христом тепер: вслухатися в Його Божественне слово, яке окреслює, вказує нам шлях життя; і на цьому шляху, у всьому, скільки у нас є сил, але з усіх наших сил, бути учнями Христа. Але для цього, як і в давнину, треба звільнитися від усього, що робить нас рабами, пов'язує, не пускає у вічне життя. Про це кожен з нас повинен про себе подумати... Для цього треба глибоко вдивитися в себе і поставити перед собою питання: от, якби тепер постав переді мною Спаситель і сказав: залиш це, це єдина твоя перешкода між тобою і вічним життям - що б ми на це відповіли? Залишили б або сказали б: "Не можу, Господи, прости!"?

Ось про це нам треба подумати, тому що ми всі покликані слідувати за Христом у славу вічного життя; це наше покликання: воскреснути духом, перш ніж свого часу ми воскреснемо тілом, і ввійти в таємницю Божества, пізнати Бога, як говорить апостол Павло, подібно до того, як ми самі Ним пізнані, поклонитися Йому всім життям, всім духом, всією своєю істиною. Амінь.

Митрополит Антоній Сурозький