Жива вода нашої віри

16 травня 2020
У п’яту неділю після Пасхи євангеліст Іоанн переносе нас у спекотний полудень до колодязя в Самарії (Ін. 4, 5:42). Ісус відправив своїх учнів у місто Сихар, що знаходилось неподалеку, щоб ті запаслися їжею. До криниці підійшла набрати води одна місцева жінка, і Ісус просить її дати Йому води. Так починається одна з найзначніших бесід Святого Письма.

У цій бесіді Ісус робить очевидним Божественне походження Своїх слів. Його слова, з одного боку, можуть бути пристосовані до людських понять, але, з іншого боку, безумовно, перевершують ті критерії, за допомогою яких люди судять про навколишній світ. Його мова оновлює наше життя, пропонуючи людині новий погляд на події, які відбуваються з нею, нові цінності, що визначають шлях всіх смертних і розвінчують звичні судження про людське буття.
Перш за все, Ісус говорить з цією жінкою на рівних - факт сам по собі немислимий для умов того часу. Роль жінки була сильно обмеженою і вторинною, проте це не заважає Господу відкрити їй великі істини, заради яких Він і прийняв людську плоть. Крім того, ця жінка походила з роду, який співвітчизники Ісуса глибоко зневажали. Іудеї і самаряни перебували в стані взаємної ворожнечі. Але Христос невпинно проповідував любов і вже вдавався до прикладу деякого самарянина (доброго самарянина), щоб навчити любові, яка перевершує відмінності за національною і статевою ознакою, не піддається людській злобі та звертається до самарянки природним чином. Адже вона - одне з Його творінь, нарівні з іншими має право знати істину.



У продовження розмови Христос пояснює природу послання, яке Він приносить людству. Йдеться про «воду живу» - слова, що покривають всі людські потреби. Це радісна звістка про порятунок, велике багатство, що Бог дарує людині. Це коштовна перлина, і якщо людина усвідомлює її цінність, то зрозуміє, що, крім неї, немає інших потреб у житті. Це велика істина, згодом підтверджена цілим сонмом мучеників, святих, сповідників, всіх тих, хто присвятив і подарував своє життя Богові.
Крім того, Ісус відкриває самарянці і її власне життя. Це змушує її переконатися, що перед нею дивовижна людина. Самарянка запитує Його про те, як слід правильно поклонятися Богу. Це стає приводом для Боголюдини сказати їй і, разом з тим, всьому людству, що Бог - не ідол, але Дух, і люди повинні поклонятися Йому саме як Духу. Це найважливіше, про що повинні пам'ятати ті, хто хоче бути поряд з Богом, не обмежуючи віру лише формами поклоніння.
 
Останнє одкровення Ісуса відноситься до Його учнів і до всіх тих, хто бажає називатися Його учнем. Справа спасіння є довгою та важкою. Якщо ми хочемо бути поряд з Ним, ми повинні навчатися Його словам. Нам необхідно залишити свою злобу, подолати свою дріб'язковість і попрацювати на благо ближнього. Це може бути досягнуто нашим спільним приношенням Богу, якого ми славимо.



Пряму трансляцію Недільної Літургії дивіться на нашому сайті http://bogoslov.kharkov.ua/live/

Допомогти храму ви можете, надіслав гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
4149 4390 0091 7074
Маринчак В.А.

або

5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА