Різдво Іоанна Хрестителя

07 липня 2017
 7 липня Церква вшановує Різдво чесного славного Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна. Сам Спаситель казав про нього: «Серед народжених жінками не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». 
 
Пророк Іоанн Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Його батьки вже були у похилому віці та не сподівалися на потомство. Але Іоанн був їм посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили Захарія із Єлизаветою біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Іоанн був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Спасителя. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І от у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах. За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям - постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (рід сарани). Іоанн залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Корячись цьому покликанню, пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом очищення у великій кількості сходилися люди для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія.
Коли очікування Месії досягло вищого ступеня, прийшов до Іоанна на Йордан хреститися і Сам Спаситель світу. Хрещення Христа супроводжувалося дивом - богоявленням (сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений…»)
Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоанн говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Іоанна приєдналися до Ісуса Христа. То були апостоли Іоанн Богослов і Андрій Первозванний, брат Симона Петра.
Хрещенням Спасителя пророк Іоанн завершив своє пророче служіння. Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього. Пророк Божий відкрито звунуватив царя Ірода Антипу за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). За це він незабаром постраждав. Ірод Антипа, (правитель Галілеї, син царя Ірода Великого) наказав посадити пророка Іоанна до в’язниці.
У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка нечестивої Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Вельми засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стража в темницю, який відітнув Іоанну голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.
 Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Іоанна Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні і поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Іоанна Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. Принаймні, ми знаємо, що Понтій Пілат, правитель Іудеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23, 7-12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Іоанна Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув’язнення.
Іоанн Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад кожному віруючому. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).
За відважне проповідування і напоумлення навіть самого безбожного царя Ірода, Іоаннові відрубали голову, яку християни дуже вшановують. Частина його святих мощей похована у Севастії. Аж через 300 років після смерті Пророка за Божим об’явленням два монахи відкопали голову Хрестителя в полі. Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті, цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні явився св. Іоанн і сказав: «Бог дарує вам мене», вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Іоанна Хрестителя.
Серед інших святих Іоанн Хреститель має найбільшу пошану - протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після свята Богоявлення.