Святитель Лука Войно-Ясенецький

 11 червня Церква вшановує пам'ять святителя Луки Войно-Ясенецького. За свою віру видатний хірург тричі заарештовувався і відбував заслання, проте й там не переставав лікувати хворих. У 1934 році побачила світ його наукова праця, «Нариси гнійної хірургії», яка є актуальною і до нашого часу.

Святитель Лука (Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився 27 квітня 1877 року в місті Керчі в родині аптекаря. У дитинстві захопився малюванням, проте художником не став. Він вирішив, що зобов'язаний займатися тільки тим, що корисно для страждаючих людей і вибрав медицину.

У 1898 році Валентин вступив до Київського університету на медичний факультет. Після закінчення університету збирався стати дільничним земським лікарем, щоб допомагати бідним людям. Але саме в той час Російська імперія вступила у війну з Японією, і В. Войно-Ясенецький в 1904 році відправляється на Далекий Схід. Там почалася практична діяльність молодого хірурга. Тут же він зустрічає Ганну Василівну Ланську - свою майбутню дружину. У зв'язку з науковими дослідженнями за своїм фахом, через деякий час Войно-Ясенцкий повернувся до Москви, в клініку відомого вченого П. І. Дьяконова.


Фото 1910 року

У 1915 році Валентин Войно-Ясенецький випускає монографію «Місцева анестезія», яка була відзначена премією Варшавського університету.
Щоб утримувати родину Войно-Ясенецький поєднував наукову діяльність із лікарською практикою в різних селах і містах.

У 1917 році родина майбутнього Святителя переїжджає в Ташкент, у зв'язку з тим, що в дружини вченого був виявлений туберкульоз легень. Через деякий час вона померла, залишивши чотирьох дітей на виховання Валентина Феліксовича.


Дружина Ганна

Після смерті дружини Войно-Ясенецький повністю поринув у роботу, але при цьому постійно відвідував церкву, виступав на богословських зборах.
Одного разу Єпископ Ташкентський і Туркестанський Інокентій (Пустинський) сказав: “Лікарю, вам потрібно стати священиком!”, І Валентин Феліксович, не роздумуючи, відповів: “Добре, Владико! Буду священиком, якщо це вгодно Богу! “. У цей смутний час, коли інші священики скидали із себе сан, він не побоявся прийняти священицький подвиг і служити Богові. Згодом отець Валентин вдало поєднував священство з діяльністю вченого та хірурга.

У 1923 році священик Валентин прийняв важливе рішення стати ченцем. Постриг таємно звершив Єпископ Уфимський Андрій (Ухтомський) з ім'ям
Апостола, Євангелиста, лікаря і художника Луки. У тому ж році він приймає архієреєйський сан.

За свою віру Святитель тричі заарештовувався і відбував заслання, проте й там не переставав лікувати хворих. У 1934 році побачила світ його наукова праця, «Нариси гнійної хірургії», яка є актуальною і до нашого часу.

Під час третього арешту в 1937 році, Єпископ Лука на прохання влади став головним хірургом Красноярського евакуаційного госпіталю.


Під час операції

У 1942 році Єпископ Лука був зведений в сан Архієпископа. Служіння на Красноярської кафедрі він поєднував з напруженою роботою хірурга і науковою діяльністю. За доповнену роботу по гнійної хірургії і роботу “Пізні резекції інфікованих вогнепальних поранень суглобів” він був удостоєний Сталінської премії I ступеня.


за гратами НКВД. 1939 рік

На Кримську землю Архієпископ прибув в 1946 році. Тут його зустріли різні проблеми: післявоєнна розруха, закриті храми, відсутність священиків. Багато сил доклав Владика, щоб навести порядок в єпархії: перешкоджав закриттю старих храмів, відкривав нові, від священиків вимагав суворого дотримання церковних правил, постійно боровся з єрессю сектантства. При цьому Cвятитель не залишав медичної практики, консультуючи та оперуючи в Сімферопольському військовому госпіталі.

Владика володів безцінним даром: з вражаючою точністю ставив діагнози, а також міг передбачати майбутнє. Авторитет Владики був такий високий, що хворі вчасно богослужіння намагалися доторкнутися до його облачення, вірячи, що лише доторк допоможе їм подолати недугу.



Земне життя Архієпископа Луки закінчилася 11 червня 1961, в День Всіх Святих. Він був похований в Сімферополі на цвинтарі біля храму Всіх Святих. І після смерті Святий Лука продовжував допомагати хворим: молитва біля його могили, земля і вода, взяті з неї, приносили зцілення.

22 листопада 1995 р причислений до місцевочтимих святих. 20 березня 1996 мощі Святителя були урочисто перенесені до Свято-Троїцького Собору в Сімферополі, де вони спочивають і до сьогодні. Був зарахований до сонму новомучеників і сповідників.