Святий рівноапостольний князь Володимир

27 липня 2017
Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу.

Хоча в дитинстві Володимира виховували в християнському дусі – для цього багато доклала зусиль його бабуся,  свята рівноапостольна княгиня Ольга, в молоді роки він відчайдушно занурився в язичництво. Давноруське язичництво було значно відмінним від, наприклад, античного пантеона богів, та скоріше нагадувало безсистемний світогляд і обожнювання оточуючого середовища, сил природи.
Підсилюючи язичництво, Володимир ввів культ Перуна – бога війни, поклоніння якому вимагало і людських жертв (а таке для Русі того часу не було рідкістю). Так, після переможного походу на ятвягів в жертву були принесені (а точніше, розірвані натовпом) варяг-християнин та його син. Вони стали першими християнськими мучениками на Русі – Федір та Іоанн.
Такою була Русь напередодні Хрещення…
А потім були два шляхи в одному напрямку. Був зовнішній політичний шлях слідування Русі до християнської Європи - в цей час християнство приймали багато з європейських країн.  І був особистий шлях князя Володимира, який побачив, що гучні святкування та жертвоприношення, найвишуканіше та нечуване задоволення не в змозі заповнити ту порожнечу в його душі, яка з кожним днем ставала все більшою.
 Про прийняття християнства на Русі до нас дійшло декілька переказів. Літопис розповідає, що князь вирішив обрати нову віру для країни і відправив послів в різні країни. Усюди було добре, та найбільш вразила його розповідь послів православної Візантії. Є історичні свідоцтва про посольства Волжських болгар, хазар, німців та греків, які пропонували Володимирові прийняти свою віру.
Зберегла історія і передання про те, як Володимир раптово засліп, і зір до нього чудесним чином повернувся тільки після хрещення.
В 987 році у Візантії спалахнуло повстання, і імператори почали прохати допомоги у Києва. Князь Володимир зголосився допомогти, а в нагороду попрохав взяти собі за дружину сестру імператорів Анну. Це був і далекоглядний вчинок, який підносив Русь на новий політичний та геополітичний шабель, але з точки зору візантійців був він нечуваним. Тому після перемоги над заколотниками про обіцянку імператори «забули». Згадати про неї довелося вже, коли Володимир
взяв в облогу Херсонес та пообіцяв так само вчинити і з Константинополем.
Тоді Володимира та Анну обвінчали в Херсонесі, і слідом за молодою дружиною на Русь відправили і духівництво – охрещувати майбутню імперію.
А як же – «огнем і мечем»? Цікаво, що одним з перших кроків князя Володимира – християнина було скасування смертної кари. А ось капіща язичницькі і справді були всюди зруйновані, а на місцях дерев'яних та кам'яних ідолів почали будувати храми.
 Любов свою до гучних святкувань Володимир теж звернув на благо: за трапезами, які давав він після святкових служб, знаходилось місце і багатому, і бідному - так від князя і весь народ вчився милосердю та піклуванню про знедолених.
Князь Володимир навчав грамоті дітей, побудував першу лінію захисту від кочівників, почав будувати нові міста. Багато хто з князів хрестився, наслідуючи його приклад. І не тільки на Русі: норвезький конунг Олаф Трюггвасон, відомий Торвальд Мандрівник, засновник монастиря святого Іоанна Предтечі на Дніпрі під Полоцьком. 
Блаженна кончина святого рівноапостольного великого князя Володимира настала 15 липня 1015 року в селі Берестове, поблизу Києва. Похоронений він був в Десятинному храмі, гірко оплаканий всім руським народом. При великому князі Київському Ярославі Мудром (+1054) Руська Церква вже шанувала пам’ять святого князя Володимира, просвітителя Русі. Митрополит Київський Іларіон в своєму похвальному слові князю Володимиру (1050) називає його другим Костянтином, апостолом Руської землі.
28 липня, як і завжди, в Києві будуть проходити святкові заходи з вшанування річниці Хрещення Руси-України . В нашому храмі в цей день служитиметься святкова  Літургія. Початок Богослужіння о 9.00.