У третю неділю після П’ятидесятниці Православна Церква згадує слова Христові про важливість Небесного Царства. Нагорна проповідь, Карл Генріх Блох На божественній літургії цього дня читається наступний євангельський уривок: “Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?

Біда тих обставин, в яких ми перебуваємо, полягає в тому, що ми непомітно сповзаємо в прірву. Коли мова йде про спасіння, то не може бути ніякого компромісу. Наша Церква бере меч, бо має мужність та міцний дух. Ми можемо це наслідувати заради нашого спасіння, а іншого шляху у нас немає.

«Наші страждання, обставини, умови, в який ми перебуваємо, випробування, втрати, хвороби – все це входить в задум Божий. Тому вони не безглузді, а наповнені сенсом. Іноді ми переживаємо нестерпні муки і думаємо, що Бог нас покинув. Але насправді цього не може бути», - о.Віктор Маринчак.

Сьогодні Свята Церква вшановує пам'ять відданих послідовників Христа, життя яких є прикладом жертовності і самозречення – апостола з дванадцятьох Варфоломія та апостола з семидесяти Варнави. Свої життя, сповнені подвижницької праці, покровительства тим, хто його потребує, любові до ближніх, вони присвятили служінню Істині та проповідуванню Слова Божого серед народів. Святий апостол ...

У багатій літургійній скарбниці Православної Церкви часто знаходимо особливі перлини - молитви передані чудесними подіями. Ось так і з улюбленою молитвою, яку повторюємо багато разів у крузі богослужбових відправ, а особливо, яку так урочисто співаємо під час Божественної Літургії: «Достойно є». 24 червня Православна Церква вшановувала ікону Пресвятої Богородиці «Достойно є» (або «Милуюча»), історія якої тісно пов’язана з цією молитвою.

«Царство Боже може бути не тільки всередині, а й посеред нас. У спілкуванні, взаємодії, любові. Історія, безумовно, буває лихою і темною, сповненою зла, ненависті та жорстокості. Але можна створити й священну історію. Протягом тисячоліття на нашій землі продовжується ця боротьба. І хтось повинен віддати себе в жертву заради миру і любові, щоб не дати ворожнечі захопити світ», - о.Віктор Маринчак.

«Всупереч всьому ми продовжуємо звершувати нашу спільну справу й є учасниками всесвітньої Літургії. У кожного свій подвиг і своє завдання. Хтось лікує, хтось будує храми, хтось пише літописи. Поки ми це звершуємо, то будемо нездолані. Якщо треба, то й із нашого середовища вийдуть святі», - о.Віктор Маринчак.

Щороку другої неділі після П’ятидесятниці Українська Православна Церква творить пам’ять усіх святих, що в землі Українській просяяли.

Хто з нас, особливо під час пандемії, може сказати, що він абсолютно здоровий? Щосуботи, о 12.00, в нашому храмі звершується Соборування. Вважається, що це таїнство для полегшення страждань хворих людей. Однак, сучасна практика нашої Церкви допускає до участі також парафіян без явних фізичних проблем, при цьому маючи на увазі їх потребу в оздоровленні не тільки тіла, але й душі.

Сьогодні, 19 червня, народився один з видатних проповідників християнства сучасності, митрополит Антоній Сурозький. Цікаво дізнатися, що владика знав про існування Івано-Богословського храму, отримував листи від наших парафіян і, звісно, молився в Лондона за далеких, але таких близьких йому по духу, харків’ян.

Багатство не раз згадується у Священному Писанні – і як благословіння та винагорода, якими Господь наділяє праведників, і як спокуса, що поневолює душу людини. Самі собою матеріальні блага не є добром чи злом, а лише засобом, який потрібно використовувати з мудрістю і обережністю. Перетворюючи своє життя на гонитву за розкішшю і комфортом, накопичуючи багатства заради володіння ними, людина заковує себе в золоті кайдани і віддаляється від Бога.

Сьогодні, 17 червня, пропонуємо до вашої уваги розповідь про життя святителя Митрофана, який був першим Патріархом Константинопольським. Святитель Митрофан, Патріарх Константинопольський, був сучасником святого Костянтина Великого (306 - 337). Батько його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276 - 282). Зрозумівши хибність язичницької релігії, Дометій увірував у Христа. Під ...