У суботу першого тижня Великого посту ми згадуємо пам’ять святого, ім’я якого міцно пов’язане з Чотиридесятницею. А точніше – з першим тижнем Великого Посту, що колись навіть мав назву Феодорового. Свята Православна Церква підносить молитви до великомученика Феодора Тирона, який за часів Юліана Відступника застеріг християн від їжі, що була окроплена на честь поганських богів. На згадку про це, на вечірній службі в п’ятницю в храмах освячується коливо.

Молитву, яку передання приписує одному із великих наставників духовного життя святому Єфрему Сиріну, можливо дійсно назвати молитвою Великого Посту, оскільки вона особливо вирізняється серед інших піснеспівів і молитов. В ній ми не прохаємо ні про земні блага, ні про якісь особливі духовні дари, а просимо про духовну працю. Про зміст та поетику цієї великопосної молитви розмірковує поетеса Ольга Седакова.

У неділю, 17 березня о 23.30 на телеканалі «Еспресо» дивиться чергову програму із циклу «Метанойя» про життя і творчість Василя Стуса. Чи може митець бути поза суспільними процесами? Чим людина розплачується за свій талант? Чого не вистачило поколінню українських шестидесятників? На ці та інші питання у фільмі «Геній Василя Стуса»дає свої відповіді о.Віктор Маринчак.

Протягом перших чотирьох днів Великого Посту в храмі лунає Покаянний Канон преп. Андрія Критського. Він задає тон усій мелодиці Посту, бо "його можна описати як покаянний плач, що відкриває перед нами весь безмір, усю безодню гріха, який потрясає душу відчаєм, розкаянням і надією. " Тому отці Церкви радять знайти час ...

Як п’ять років тому, на початку березня, нас знов невідомо що чекає. І знов варто подумати – побачимось ми на Великдень чи ні? Ми всі несемо тягар великої відповідальності, і цього не уникнеш. Немає тих, хто не відповідав би за своє життя, вибір, рішення. Де ми будемо через сорок днів, в якому стані, чого нам чекати? Ми всі винні, що так мало зробили, і тому знов перед нами небезпека.

Великий Піст розпочинається з Покаянного Канону прп. Андрія Критського, який читається в храмах на Великому Повечір"ї. Більше ніж 1300 років Свята Церква завдяки цьому твору відкриває глибину покаяння. Цей канон можна описати як покаянний плач, що розкриває нам всю безодню гріха. Щоб настроїтися на довгий шлях Великого Посту, який веде нас до Воскресіння Христового, варто, хоч один раз почути зворушливі співи : "Душе моя, душе моя, устань, чого спиш?"

Закінчився час приготування до Великого Посту. Перед нашими духовними очима пройшли образи митаря і фарисея, блудного сина, Страшного Суду і вигнання прародичів з раю. Церква нагадала нам про молитву просту, смиренну і сердечну, вона нагадала нам про безграничне милосердя Боже, Церква нагадала нам про вічне життя і про кінцевий Суд Божий. Церква попереджає нас про страшну силу гріха. Тепер починається піст – свята Четиридесятниця.

Шевченка називають пророком України. Частіше це є образний вислів, але пророцтво його має і реальний зміст, відповідний біблійному тлумаченню. Поза сумнівом, він носив у собі духовну візію, дану йому Богом. Як людина він мав багато вад і гріхів, але його устами часто говорило Провидіння.

У Прощену неділю, 10 березня, о 23.30 на телеканалі «Еспресо» вийде черговий фільм із циклу програм «Метанойя». На цей раз о.Віктор Маринчак розповість про роман Ф.Достоєвського «Злочин і кара». Студія «Док.Кіно.Трансформація» представляє кінопрограму «Випробування Раскольникова».

У цю неділю, 10 березня, одразу після Літургії служимо постову Вечірню з чином прощення. Будемо просити один у одного пробачення за все що було і є в нашому житті. Треба осягнути та усвідомити, як ми всі завинили. Прощена неділя вже скоро, а поки на цьому тижні востаннє співаємо «На ріках Вавилонських» і готуємось до початку Великого посту.

Прощення (Неділя сиропусна) Тепер всього кілька днів лишилося до початку Посту. Уже на Сирному тижні, що завершується Прощенною неділею, два дні, середа і п`ятниця, стоять немов би окремо, вони вже цілком "великопісні": у ці два дні не належить здійснювати Божественну літургію і весь чин богослужінь має особливості, що стосуються Посту. ...

«Скільки разів ми з вами гіркими сльозами плачемо на могилах наших рідних. Треба було більше приділити їм уваги, встигнути відвідати, виявити свою любов, вдячність, милосерДя. Як ми потім каємось: де були наша душа, серце, розум? Треба поспішати робити добро, бо дні лукаві», - із проповіді о.Віктора Маринчака.