«Віруюча людина завжди є учасником постійної боротьби з сатанинськими силами. Тут не може бути спокою та відпочинку. Відбиватись від влади сил темряви – це, можливо, наше найістотніше покликання. Не вийде бути спостерігачем. Або ти учасник боротьби і можеш загинути, або перестаєш чинити опір та перетворюєшся у безсловесну жертву», - о.Віктор Маринчак.

Після недільної Літургії у нашому храмі відслужили молебень за Україну. «Ніхто немає права здаватись і капітулювати! Це неможливо допустити в жодному разі. Пам’ятаємо, що згідно Конституції, джерелом влади є народ. Ми за правду і свободу, якою наділив нас Бог», - зазначив у проповіді о.Віктор Маринчак.

Звичайно, для віруючої людини в житії святого головне не стільки його біографія, скільки вказівка на гарячу віру, любов до Господа і готовність віддати за Нього життя. Це зразки для наслідування, моральні орієнтири. І все ж про улюблених святих хочеться дізнатися якомога більше. Так що ж нам відомо про життя святої ...

Пропонуємо вашій увазі цікавий і навіть трохи несподіваний роздум-проповідь на Євангельске читання цієї неділі ,який є відлунням подій нашого часу. Протоієрей Андрій Дудченко: "Точка зору Спасителя є теоцентричною. Для Нього заповідь про суботу – це насамперед вияв турботи Бога про людину, свідчення того, що Бог бажає, аби людина наслідувала Його таємничий спокій і відчувала радість від спілкування з Ним. Точка зору начальника синагоги – формалістична. Для нього субота – це зовнішня, формальна

Про імперію зла, нищення української еліти та війну, яка триває століттями, – говорив настоятель нашого храму під час молебну за жертв Голодоморів. «Це була помста за визволенні змагання, п’ять тисяч повстань та збройну боротьбу. Кожний раз імперія хоче нас знищити. Тому немає питань: боротися з нею чи ні? Ми повинні вистояти, бо інакше України не буде», - сказав о.Віктор Маринчак.

«Святість можлива навіть через нас, обтяжених наслідками первородного гріха. Вона виробляється духовними зусиллями поколінь і передається у спадок. Зрештою, ми можемо сподіватись, що такі люди відіграватимуть визначальну роль у долі людства. Завдяки ним ми не загинемо. Явлення святості в маленькій дитині має нас надихнути і наповнити надією», - о.Віктор Маринчак.

Свята на честь Пресвятої Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце після свят Господніх. Найбільші Богородичні Свята, такі як Різдво й Успіння, говорять нам про перші та останні хвилини Її життя на землі. Єдине свято, яке нам висвітлює дитинство Пресвятої Богородиці – це свято Введення в храм, яке святкуємо 4 грудня. Це свято відкриває нам деякі сторінки з дитячих років Пречистої Діви Марії, Її виховання у святині та приготування до найвищої гідності: бути Матір’ю Божого Сина

«Краще з’їсти шмат м’яса, ніж образити людину. Нам, перш за все, треба перестати їсти один одного. Якщо хтось може прийняти школу стриманості в їжі, то хай тренується. Але зміст посту – навчитися володіти собою, своєю поведінкою, емоціями, діями. Треба розважливо ставитись до посту і звертатися за порадами до священика», - о.Віктор Маринчак.

«Хто має душу і серце, захоплені любов’ю, той вже щасливий. Але цього замало. Треба цю любов явити, здійснити, щоб вона призвела до того, що ті, яких ти любиш, розкрилися в усій красі і повноті свого існування, можливостей, талантів та покликання», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

«Віруюча людина нічого не боїться. Світ, який я люблю, – залишиться, світло - буде далі світити, а любов - ніколи не перестає. Тому не можна залякати людину смертю. Але якщо я не збагатів у Бога, то життя пройшло безглуздо. Ми повинні бути сміливими перед Богом», - о.Віктор Маринчак.

Юдеї, виконуючи старозавітний закон Мойсея, кожну суботу збиралися в синагогах для читання і навчання Закону. Проповідуючи Євангеліє Царства, Спаситель часто навчав і в синагозі. При цьому, за кожним кроком Христа завжди слідкували Його вороги – фарисеї і садукеї. Вони були серед людей, які слухали Його проповіді, були присутніми у синагогах, ...

Таким чином, життя і праця людська – це те, що можна віддати, і якщо ми про це забуваємо, то ми забуваємо про головне покликання людини в житті. А якщо забуваємо, то означає – спимо, і можемо проспати так усе життя, навіть якщо воно буде довгим. От той багач невдало помер на другий день після того, як закінчив своє будівництво. А інший може прожити довго, але все одно спати, спати духовно, не думати про життя, не думати про свій борг, не згадувати про Господа, не жити перед лицем Його, а просто