Таке звичне для кожного християнина денне коло молитов інколи стає автоматичною звичкою. Митрополит Антоній пропонує по-новому подивитися на вечірню молитву і згадати в ній тих, хто цього особливо потребує. Митрополит Антоний Сурожский. Вечерняя молитва Большинство из нас вступает в ночь покоя; мы отложим тяготу дня, усталость, тpевоги, напpяжение, озабоченность. Мы ...

Християни, що живуть за Григорянським календарем, вже у передчутті Різдва. Ми з вами почуємо світлу звістку «Христос народився» за через два тижні. Між тим, відчуття свята вже зігріває наші душі.

Вже традиційно представники Пласту України завітали напередодні Різдва до нашого храму. Вони привезли Віфлеємський вогонь як символ такого очікуваного народження Спасителя. Цей вогонь , який називають вогнем миру і добра, буде горіти в нашому храмі протягом всіх Різдвяних свят, і кожен бажаючий може принести цей вогник додому

Проповідь отця Віктора Маринчака на притчу про десятьох прокажених: Нам треба розуміти, що справа спасіння в наших руках, в нашій вдячності, в нашому служінні: один одному, Церкві, народу Божому, Богові. Шукайте. У кожного своє служіння, але треба його шукати, треба прагнути служити, треба вкладати свої сили на те служіння. Бо інакше ми будемо не з тим, хто вдячний, не з тим, чия віра врятувала його.

Проповідь митрополита Антонія Сурозького: В кінці цього євангельського читання , яке цілком присвячене вдячності, є короткі слова Христові: Зцілилося десять прокажених - а де ж дев"ять? Як не знайшли вони в собі теплоти сердця, вдячності, щоб віддати славу Богові? Як це так, що единий, хто повернувся до Христа, щоб прославити Бога та віддячити Йому, це чужинець?

Добігає до кінця непростий 2018 рік. Для нашої церкви він однозначно увійде в історію. У минулу неділю ми служили подячний молебень на честь створення ПЦУ. 23 грудня до нашого храму пластуни привезуть Вогонь Миру і ми ще матиме кілька Богослужінь. Про розклад до кінця року розповідає о.Віктор Маринчак.

У неділю, 23 грудня, одразу після Літургії в нашому храмі пластуни передадуть мешканцям Харкова Віфлеємський Вогонь Миру. Це міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа.

Святі – це люди: з їхньою недосконалістю, слабкістю, спокусами, гріхами. Наш Святий Миколай на якійсь час перебував під церковною забороною, бо вдарив на Першому Вселенському Соборі нечестивого єретика Арія. Не народжуються святими, але служіння, молитва, прагнення бути з Богом може надати людині можливість наближення до Господа. Те, що у нас є святі дає нам надію, що ми теж здатні стати краще.

Його допомога швидка і дивовижна. Він і суворий, і милостивий одночасно. З кутка, де горить лампада, він уважно дивиться на простолюдина і на товстосума. У кожному храмі є його образ, і навіть якщо ми більше нікого зі святих не знаємо, то, побачивши Миколая, вмить відчуваємо себе в храмі наче вдома. Одне диво із тисячі мені хочеться згадати і переказати.

У нашому храмі є ікона з мощами святої великомучениці Варвари. Згадуючи про її подвиг, слід не забувати й про мученицю Юліанію, яка заради Христа кинула всі земні радості, свідомо прийняла тортури і пішла на смерть, сповідуючи віру в Спасителя.

За давньою побожною традицією людині, що вирушала в далеку та складну дорогу, давали хрест або обручку, освячену на мощах святої великомучениці Варвари. Вже понад 900 років перебувають мощі святої у Києві, тому здавна вона вважається і покровителькою Києва. І для нашої громади 17 грудня, день пам"яті святої Варвари, є особливим святом, бо вже декілька років ікона з часточкою мощей святої з благоговінням зберігається в нашому храмі.

Вже у першій день єдиної помісної автокефальної православної церкви України в Івано-Богословському храмі відбулась знакова подія. Разом із нашими священиками співслужив та причащався зі спільної Євхаристійної чаші давній друг парафії о.Дмитро Шаповалов, який до об’єднання належав до УАПЦ. Ось його промова про прощення.