Чимало людей, навіть віруючих, не підозрюють, що відомі з дитинства молитви, до яких ми давно звикли, насправді мають надзвичайно цікаву, багатовікову історію. Знання цієї історії допомагає нам більш осмислено промовляти слова молитви, а значить – наповнює нашу молитву новою силою та змістом. Сьогодні наша розмова буде про «Трисвяте» – молитву, якою, серед інших, розпочинається чимало богослужбових чинів. Спочатку ми поговоримо про її зміст, а потім – про історію появи.

Кожне життя закінчується мукою. Кожна людина перед тим, як бути розіп’ятою, в тому чи іншому розумінні, зазнає тортур. Бо немає простої та легкої смерті і треба обов’язково пройти через страждання. Це не минуще і цього ми навіть не обираємо, але завдання людини піднятись над земним.

У сучасному світі, де панує зрада, безпринципність і культ споживацтва, історія про трьох дівчинок, яким було 9, 10 та 12 років може показатися дивною і навіть незрозумілою. Але тим-то й відрізняється християнин від звичайних людей, що він розуміє сенс жертовності, а мужність і готовність їти на смерть для нього не просто красиві слова.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогоднішнє апостольське послання каже нам, що той, хто убого сіє - убого й пожне, а хто сіє багато, той збере багатий врожай. І ось нам іноді здається "що мені сіяти, я убогий, як я можу сіяти, коли у мене нічого немає що ...

Великі старці радили завжди носити натільний хрест і не знімати його ніколи і ніде аж до самої смерті. «Християнин без хреста, - писав старець Савва, - це воїн без зброї, і ворог може легко здолати його».

Православна церква 27 вересня відзначає одне із двунадесятих свят - Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Історики вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього свята: знайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII столітті.

Почався новий церковний рік. Восени на нас чекає чимало святкових служб. Одна з них вже у четвер, 27 вересня, в день Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Напередодні маємо урочисту святкову Всенічну, яка розкриває всю красу і змістовність православного Богослужіння. Про служби на цьому тижні розповідає о.Віктор Маринчак.

Роздуми митрополита Антонія Сурозькогов пошуках відповіді на питання, яке ставить перед собою кожна людина "як жити з самим собою" : Ми - як пошкоджені ікони, але все ж таки ікони; ми все одно є цінними для Бога, ми все одно для Нього маємо велике значення, і в співробітництві з Ним, ми можемо щось зробити заради цієї краси.

24 вересня Православна Церква вшановує пам"ять прп. Силуана Афонського. «Молитися за людей — це кров проливати», — говорив преподобний. І він жив стражданнями усього світу, забуваючи самого себе, і не було кінця його молитві, яка закликала всі народи Землі пізнати Господа Духом Святим. На глибоке переконання старця, якби це відбулося ...

«До дому Церкви належать ті, хто вже дізнався про гріх і Божу любов, про покаяння і покуту. З них більше питають, але вони для Господа найближчі, бо вже стукають до Нього не про щось корисне і практичне, а про найголовніше - прощення», - із недільної проповіді о.Віктора Маринчака.

Святі отці порівнюють хананеянку з сучасною людиною, а її дочку з почуттям. Людина є нещаслива і відповідно почувається нещасною. От саме відчуття себе нещасливим це і є прообразне значення дочки хананеянки, що хворіє і тяжко мучиться! Людина, яка вважає за скарб не духовні цінності, а складає собі багатства на цій землі - насправді живе язичницьким життям.

Наступного дня після свята Різдва Богородиці Православна Церква вшановує пам"ять батьків Діви Марії - святих праведних Богоотців Іоакима та Анни. Шанобливе ставлення до цього подружжя, яке навіки стало символом беззаперечної довіри Богові та незрадливої любові, ми бачимо і в тому, що на кожній службі Божій, під час відпусту ми згадуємо ...