Авіакатастрофа під Чугуєвом, де загинуло 26 чоловік, страшенно вразила українців. У нашому храмі в неділю ми служили панахиду по хлопцям, згадуючи кожного поіменно. о.Віктор Маринчак розповів, як зберегти надію і продовжувати шлях до нашої свободи.

«Хрест – це те, що воскрешає та зцілює. Він є джерелом нашого життя. Без нього не може бути спасіння і осмислення жертви, яка приноситься. Син Божий на хресті розкриває обійми всьому людству. Ми повинні воскресати разом з Ним і це є формулою нашого перебування у світі», - о.Віктор Маринчак.

Православна церква 27 вересня відзначає одне із двунадесятих свят - Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Історики вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього свята: знайдення в IV ст. Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у VII столітті.

Ми напередодні свята Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього, яке відзначається у неділю, 27 вересня. Диво нашої віри полягає у тому, що саме через хрест приходить радість і спасіння світові. Чому надзвичайно важливі свята, присвячені хрестові, - розповідає о.Віктор Маринчак.

Серце крається від повідомлення про авіакатастрофу під Чугуєвом. Висловлюю сердечні співчуття батькам, які вмить втратили своїх дітей, рідним та близьким, студентам-однокурсникам та викладачам. Нехай Господь підтримає вас та дасть твердості духу пережити біль втрати.

На жаль, ми все ще продовжуємо бути пошкодженими і несемо тягар перворідного гріха. Як фарисеї та книжники не можемо прийняти нашого Господа, що народжений Отцем перш Творіння світу і посланий заради нашого спасіння. На словах ми це приймаємо, але якби приймали всім серцем та всією істотою, то мало би змінитися наше життя.

Десятки років у сільській родині зберігалася ікона, поки не померла стара бабця. Потім образ привезли до Харкова, відреставрували та тривалий час образ Спасителя висів вдома на почесному місці. Але, в якісь момент жертводавці Галина та Володимир відчули потребу принести ікону в церкву. Тепер вона буде висіти у нашому храмі.

Наступного дня після свята Різдва Богородиці Православна Церква вшановує пам"ять батьків Діви Марії - святих праведних Богоотців Іоакима та Анни. Шанобливе ставлення до цього подружжя, яке навіки стало символом беззаперечної довіри Богові та незрадливої любові, ми бачимо і в тому, що на кожній службі Божій, під час відпусту ми згадуємо ...

У Промислі Божому все майбутнє людство. Він знайшов ту, яка може бути за своїми достоїнствами вищою за Херувимів та незрівнянно славнішою за Серафимів. Він знайшов тих, хто може народити і виховати Богородицю. Це незбагненно, але наша віра це сприймає. Тому ми звертаємось до Неї, як до заступниці.

Різдво Пресвятої Богородиці - одне з 12 найбільших свят року, яке православна Церква вшановує 21 вересня. Для нашого храму це особливий день, бо лівий приділ Івано-Богословської церкви був присвячений саме Різдву Пресвятої Богородиці, а 29 років тому служилася перша Літургія.

Бог приходить у світ, щоб скасувати всесвітню катастрофу. Віра тримається на таємниці. Якщо я можу щось неспростовно довести доказами чи експериментами, то тут немає предмету віри. Натомість в те, що є для нас неосяжним, в те і треба вірити. Бог прийшов для нашого спасіння. Для нашого раціонального розуму це є неосяжним.

Цієї неділі ми будемо говорити про Любов. Всі знаємо, що означає відкрити своє серце людині – і бути відкинутим: ти мені не потрібний; може, ти і любиш мене,– що мені до того?! Я хочу бути вільним, я хочу бути самим собою, для чого мені твоя любов...