Терпіння і молитовна праця

Помиляються ті, хто цю чесноту – терпеливість – вважають слабкістю, підкоренням. Насправді все навпаки: терпеливий перемагає, і не лише навіть самого диявола, бо якраз він є нетерпеливим, роздмухує емоції, квапиться з рішеннями, спішить і… робить помилки. Терпіння не означає залишити все, як є, змиритися і просто перечекати. Істинне терпіння допомагає не уникати несприятливої ситуації, а брати в ній участь і розв’язувати проблему – не зневірюючись, не розчаровуючись, не опускаючи рук, а смиренно, стійко, терпеливо, методично, до переможного кінця.

Коли людина нетерпелива – вона підкорюється зовнішнім обставинам, в той час як терпелива – сильна духом, не приймає рішень поспіхом, не залежить від цьогочасних емоцій та обставин. Терпіння – це здатність повністю оволодіти ситуацією, зрозуміти її, вивчити, вислухати всі точки зору, спокійно все зважити та обрати найкращу ідею, переможний шлях.

«Більшість бід минають тільки завдяки терпінню. Велике терпіння розплутує найзаплутаніше й приносить божественні плоди: там, де ти не бачиш жодного рішення, Бог дає найкраще вирішення», – так говорить про цю чесноту святий Паїсій Святогорець.

Хтось може терпіти, бо так на даний момент потрібно (наприклад, чекання у черзі), хтось терпить з почуття страху, хтось – через намагання догодити (наприклад, заради кар'єри). Але це не те терпіння, бо християнська чеснота завжди має корінь в любові – подібно, як мати терпить біль під час пологів, потім безсонні ночі й інші випробування, виховуючи малюка. Християнське терпіння – осмислене, добровільне, заради чогось, заради когось… Терпеливості немає меж, якщо вона сполучена з любов’ю.



Терпіння не означає програш, у ньому немає пасивності: можна терпляче «лупати цю скалу», підніматись щоразу після ударів життя і знову йти. Терпіння – це не приниження себе, це ні в якому разі не компроміс зі злом. Не треба терпіти гріх, зло, насильство – Господь закликав присікати його і терпеливо боротися з ним. Пророки, які вирізнялися довготерпінням, ніколи не мирилися з неправдою, не терпіли беззаконня, що чинилося на їхніх очах: моральну розбещеність, ідолопоклонство, обман, утиск ближніх тощо.

Терпіння – це вміння йти до мети попри все, незважаючи на всі перепони, що зустрічаються на вашому шляху. Це вміння зберігати силу духу і не зламатися, не піддатися руйнівній дії зла. Терпіння – це сила і мужність, готовність і наполегливість, це – перемога. Тому і найяскравішим прикладом істинного довготерпіння є Господь.
Справжнього терпіння бажаю і всім нам, воно є дуже важливим у цій боротьбі проти нашого ворога, агресора. Не миритися зі злом, не розчаровуватися, не опускати рук, не нагнітати паніку, не сіяти зраду, не звинувачувати одне одного, а разом – терпеливо боротися, протистояти і захищатися від окупанта і тирана. Це наше з вами сьогодні завдання, це наша місія, наше призначення – аби зберегти минуле, захистити теперішнє і мати майбутнє. І Бог нам в поміч!
 
 
Людина створена за образом Божим та покликана слідувати за Христом, адже тільки цей шлях веде до спасіння і вічного блаженного життя. Він не легкий, проте Господь ніколи не покидає нас, даруючи Свою любов та підтримку через благодать. Також ми маємо винятковий за своєю дієвістю спосіб спілкування і єднання з Богом – молитву. Святитель Іоан Золотоустий пише: «Молитва – це світло для душі, правдиве пізнання Бога, посередниця між Богом і людьми, лікар наших пристрастей, мир для душі, небесна провідниця в дорозі, яка ходить не довкола землі, а іде під сам небосхил». Для того, щоби звернутися до Господа, не може бути жодних перепон, адже Він чекає нас, Своїх дітей, і для кожного має розраду, любов і надію.

Свого часу апостоли просили: «Господи, навчи нас молитися» (Лк. 11: 1). Сьогодні ми промовляємо слова молитви за тим прикладом, який апостоли отримали, як відповідь на це прохання. Але перш ніж відкрити їм слова молитви «Отче наш», Христос Спаситель навчав, що існує моральний закон для всіх людей і на всі часи, який кожен має втілювати у своєму житті – Заповіді Божі. До Творця можна і потрібно звертатися, очищуючи душу молитвою і просячи про Божу милість і допомогу. Та багато відповідей уже містяться в Його настановах, що допомагають нам розрізнити, які справи є добрими, а які не ведуть до блага. Закон Божий навчає людину справжньої свободи духу, яка полягає у виборі правильного шляху серед численних спокус цього світу. Треба пам’ятати, що піддаючись пристрастям і впускаючи гріх у своє життя, ми перестаємо бути господарями своєї волі, якою наділив нас Господь. Натомість правдивість нашої віри знаходить підтвердження у нашому житті, коли ми зміцнюємося молитвою.



Тож, якщо ми прагнемо наблизитися до Бога, найперше маємо пам’ятати Його заповідь про любов до Господа і до ближнього. Кожного, хто наслідує Христа і втілює у житті ці настанови, самовіддано служить Богові і ближнім, щиро молиться, Він закликає успадкувати Царство Небесне. Усвідомлення і втілення цього є нелегкою працею, що вимагає також і смирення. А найголовніше – це добровільний вибір людини, який іде від душі і відомий Творцеві: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6: 6). Тож нехай у вашому серці живе щира і діяльна віра, любов, яка є джерелом усіх чеснот, та молитва, яка підносить до Бога і дарує серцю спокій. І нехай нам всім вистачить терпіння витримати все до кінця, тобто до нашої перемоги!

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк

5363 5421 1533 9765

5159 3351 0939 4102