"Я з вами по всі дні до кінця віку".

09 червня 2021
Завершилися сорок днів, протягом яких ми святкували Святу Пасху, - ті самі сорок днів, які відділяли момент Воскресіння від Вознесіння Спасителя. Вони були наповнені абсолютно особливим змістом. Христос більше не знаходився щодня разом з апостолами, але Він являвся їм, і це не всі могли відразу розпізнати, як це було у випадку з Марією Магдалиною або Лукою і Клеопою, які лише в якусь певну мить побачили в Тім, хто з ними спілкується -  Господа й Спасителя.

Протягом цих сорока днів Господь зустрічався з учнями в Іудеї та в Галілеї, навчаючи їх про Царство Боже. Саме в цей час було багато чого закладено в життя майбутньої християнської громади - те, що ми називаємо переданням. Воно не було відображене письмово, але закарбувалося в пам'яті християнської громади і, передаючись із покоління в покоління, стало священним переданням Церкви.
Сьогоднішнє Євангельське читання взято з 24-ї заключної глави Євангелія від Луки, власне розповідь Луки закінчується сьогоднішнім євангельським читанням.
Апостол розповідає про явлення Христа Воскреслого учням. "Погляньте на руки й ноги Мої, - говорить Спаситель, - бо це Я Сам" (Лк. 24:39). Які дивні слова: "Це Я Сам"! І далі, нібито на доказ того, що це саме Він, каже: "Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й кісток". Не виключено, що апостоли, яким Христос являвся несподівано і за зачиненими дверима, могли в Ньому бачити не реальність, а якийсь дух, примару. Господь розвінчує ці сумніви. Він акцентує їхню увагу на тому, що Він у реальній плоті: "Доторкніться й дізнайтесь", а потім, нібито ще раз наполягаючи на реальності Свого буття, каже їм: "Чи не маєте тут чогось їсти?" І принесли Йому риби, печеної на вугіллі, і мед, і Він вкушав цю їжу. Звичайно, Господь після воскресіння міг обходитися без будь-якої фізичної їжі, але Він робить це для того, щоб показати апостолам, що Він у плоті, що воскрес не тільки Його дух, який ніколи і не вмирав, - разом з Воскресінням Він поставив з небуття, зі смерті, з тління, з руйнування людське тіло, яке Він мав.

Євангеліст Лука написав ще одну книгу Нового Заповіту - книгу Діянь апостольських. Євангеліє від Луки закінчується 24-й главою, де Господь наполягає на тому, що Він у реальному тілі, а книга Діянь починається з розповіді про вознесіння. І це абсолютно невипадково, тому що можна було ще багато чого розповісти. Апостол Лука, звичайно, знав, що було між зустріччю зі Спасителем за зачиненими дверима і моментом вознесіння, але він нібито поєднує ці дві події у двох новозавітних книгах і оповідає про те, що Господь возноситься на небо - Той Самий Господь, Який воскрес, Який явився їм, Якого можна було сприймати дотиком, Який вкушав їжу, отже на небо возносилося Його тіло. І з'явилися два чоловіки й сказали: "Чого ви дивитеся на небо? Ісус, Який нині возноситься на небо, так само повернеться до вас". Ні про що більше не сказано у цю мить. Апостолам потрібно йти й проповідувати покаяння й прощення гріхів. І, розмірковуючи на тему вознесіння, святий Іоанн Златоуст говорить про те, що Господь прийняв плоть не для того, щоб залишити її на землі - Він прийняв плоть для того, щоб піднести її в таємницю Святої Трійці, посадити на престол царський, щоб їй поклонялось усе ангельське воїнство.
Як у Старому Завіті первосвященик входив у святая святих, щоб просити за людей перед Богом, так і Христос возноситься на небо, "...щоб заступатися за них" (Євр. 7, 25). Уже самої Його присутності на небі достатньо для нас, тому що Той, Хто освятив і підніс у Його Особі людську природу, покриє милістю і тих, заради кого Христос прийняв людське єство. Отже, "Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все" (Єф. 4, 10). 

Христос був піднесений на небо Своєю божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а почестю Божества, як і слава Бога Ізраїлева у вигляді хмари наповняла скинію. "І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію" (Вих.. 40, 34). Місце Його після Вознесіння - місце "вище всіх небес". 

Чому ж апостоли після Вознесіння, розлучившись із Христом, повертаються до Єрусалима без суму, а з радістю? 

Вони запам'ятали насамперед обіцяння Христове: "Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь" (Мф. 28, 20). Він, всюдисущий і всенаповнюючий, завжди з нами і Своїм Божественним і людським єством: у світі, у Церкві, в Євхаристії, у житті, в душі. 

Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка і полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують у Нього, не убачивши: "Блаженні ті, що не бачили й увірували" (Ін. 20, 29). 

Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Вже той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: "І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я" (Ін. 14, 3). 

Вознесіння Христове зігріває в нас любов до небесних предметів. Апостол Павел говорить: "Шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне" (Кол. 3, 1 - 1); тому що "де скарб ваш, там буде й серце ваше" (Мф. 6, 21). А про те, що Дух Святий є та сама любов, що спрямовує нас до всього небесного, говорить Божественний Учитель Своїм учням: "...краще для вас, щоб Я пішов; бо, як Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас" (Ін. 16, 7). 

"Що далеко від очей, далеко від серця", - це прислів'я справедливе тільки щодо стосунків між людьми, але не ставлення людини до Бога. Тут вірніше буде інше: "Далеко від очей - близько до серця". Адже і після Вознесіння Христос не раз являвся людям:т Він з'явився на шляху в Дамаск, щоб із Савла, гонителя Церкви, зробити апостола народів. Можна з вірою прийняти, що являвся Він і Своїй Пресвятій Матері, поки Вона перебувала на землі. Являвся Він багатьом святим угодникам. Побачимо і ми Його при кончині світу, коли Він прийде судити живих і мертвих. 

Головною справою для нас має бути те, щоб у той останній день показати праведному Судії і засвідчити перед Ним, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії і зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: "Прийдіть...наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу" (Мф. 25, 34).

о.Олег Сташко

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
 
Приватбанк
Для сайту 4149 6293 1322 1459
 
4149 4390 0091 7074
Маринчак В.А.

або

5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА