Найбільша заповідь

02 жовтня 2021
Недільне Євангеліє розкриває нам головну заповідь Христову: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. На цих двох заповідях увесь закон і пророки» (Лк. 10, 27; Мт. 22, 40).

Але, для повного розуміння всієї повноти цього Євангелія, варто нам осунутися в повчальну силу Біблійної історії.
Ось, у давню давнину, на горі Синай, дарував Бог пророку Мойсею кам’яні скрижалі , на яких були висічені Десять заповідей – Закон Божий , за яким повинен був жити кожен благочестивий чоловік. Проте народ Ізраїлів, покликаний до служіння Єдиному Господу, не встояв в істині. Сліпі вожді народу – фарисеї підмінили живу віру мертвим формальним законом, поховали животворящий дух Завіту під купою непотрібних та складних обрядів, звичаїв і правил. Вважали себе праведниками, ці горді лицеміри насправді затоптали заповіді Божі. Їм було сказано: не сотвори кумира і не вкради , а вони любили перші місця на бенкетах і перші лавки в синагогах та привіти на ринках (Мт. 23:6-7) , творили кумирів з самих себе і обкрадали Самого Бога, привласнюючи яка належить тільки Йому честь. Їм було сказано не вбий, а вони духовно вбивали ближніх презирством і засудженням, байдужістю і жорстокістю. Зовні вони були зразками благопристойності, але в душах їх, подібно скопищу змій, клубочилися отруйні страсті і похоті.

І один таки «законник», вважаючи себе самого найбільшим знавцем, вирішив задати Господу Ісусу Христу спокусливе питання, щоб з’ясувати, чи дійсно Він знає закон і заповіді, що ньому зміщені. «Учитель!, – запитав цей законник, яка найбільша заповідь у законі? Ісус сказав йому: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею своєю, і всім своїм розумом: це є перша і найбільша заповідь»
Другу заповідь Господь Ісус Христос називає подібної першої: «Люби ближнього твого, як самого себе». У цьому немає того протиріччя, яке часто виникає в нашому житті. Ми не вміємо як слід любити ні Бога, ні ближнього і тому бачимо протиріччя між цими двома заповідями. Господь же каже, що друга заповідь подібна до першої, вона – як би її тінь, образ. Подібно до того, як людина є образ і подоба Божа, так і заповідь про любов до ближнього є образ і подобу заповіді про любов до Бога. Любов до людини – це подібність любові до Бога. «На цих двох заповідях увесь закон і пророки». Цими словами Господь говорить законовчителям: «Все, чого ви навчаєте, коротенько полягає в двох фразах. І якщо людина виконає це, то тим самим він виконає весь закон і вчення пророків».
ЛЮБОВ. Яке просте і солодке відчуття, і як важко навчитися йому. Набагато легше робити обрізання немовлят, приносити в жертву козлів та визубрити П’ятикнижжя Мойсея. Набагато простіше виснажувати плоть, бити поклони, видавати звуки, повторюючи слова молитов, не переймаючись їх священним змістом. Набагато зручніше гонорова «спасати» інших, на очах у всіх старатися в набожності та благодійності, ніж у тиші й самоті просвіщати власну душу. Наше Святе Православ’я, зрозуміле не поверхово, а в дусі та в правді, бо є все: і піст, і обряд, і добрі справи – лише засоби до досягнення внутрішньої досконалості, досконалості в любові.
Христос у Своєму Євангелії показує нам, що недостатньо лише знати про Бога і вірити в Нього, необхідно любити Його всім серцем, всією душею і всім розумінням. Любити Бога ми повинні по своєму людському обов’язку, по своїй совісті, бо Богу ми зобов’язані своїм буттям і життям своїм. Любити Бога спонукає нас вже саме знання про наш створенні. Подивіться: що змусило великого Творця створити нас, закликати нас до буття, як Не Його милость та благодать? Господь створив людину дуже красивим, подарувавши йому прекрасне струнке тіло, повідомивши йому душевні і тілесні почуття, за допомогою яких люди розуміють один одного і мають взаємне спілкування. І в цьому – нескінченна доброта і любов Божа до людини.
Бог любіть кожного з нас, але чи готові ми щиро, всією душею і серцям, відповісти на любов – любов’ю?

Тому коли кожний з нас все-таки наважиться заявити, що готовий полюбити самого Бога, в першу чергу він повинен задатися питанням: чи вміє він любити самого себе? А, якщо і вміє, то не перетворилася чи ця любов у самолюбство? Адже якщо людина протягом усього життя займається придбанням нескінченних матеріальних багатств, зручностей, комфорту, грошей – то це не любов до себе, а лише догода плоті, яка шкодить душі й тілу. Давайте дамо відповіді на прости питання: Чи любить себе бездушна людина, що шанує та чує тільки себе? – Ні. Вона вже загрузла у трясовині гордості, зарозумілості і пихатості по відношенню до своїх ближніх. Чи поважає себе грошолюб? – Відповідь та сама. Він прирік себе на цілодобове придбання матеріальних, тлінних, поверхневих цінностей, які не приносять ніякої користі душі.
Полюбити Бога – це означає поріднитися з Ним, уподібнитися Йому. Вседосконалий Господь чужий всякої нечистоти і недосконалості – і ми повинні очиститися і прикраситися чеснотами. Бог всеблагий – і ми повинні зробитися милостивими і милосердними. Отець Небесний полюбив всіх людей без вилучення – і ми повинні любити ближніх своїх, як самих себе, бо без любові до ближніх стає неможливою любов до Бога. Хто каже: «я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той каже неправду: Коли не любить брата свого, якого бачиш, як можна любити Бога, Якого не бачить? (1 Ін. 4:20).

Також не можна запевняти себе в тому, що християнська любов – це коли любиш тих, у кому знаходиш джерело задоволень і приємного життя. Наш обов’язок полягає не в тому лише, щоб прощати ворогів і людей, що не приносять користі, але, перш за все, в тому, щоб молитися про них. Адже, все одно, вони – наші ближні. Ці люди – образ Божий, ікона. І ми повинні ставитися до них з тією ж любов’ю і з тим же благоговінням, що і до ікони. Як почитаємо ми зображення святих і Богородиці, так і в кожній людині ми почитаємо той образ Божий, за яким колись і була створена людина. Дуже часто ми сумуємо від неналежних вчинків нашого ближнього, але цього недостатнє – ми повинні намагатися всіма силами допомогти йому виправитися і стати на істинний шлях.

Ось цьому всьому і учить нас Євангеліє. Будемо ж намагатися виконати ці заповіді, роблячи все, щоб вони стали невід’ємною частиною нашого життя.
Будемо прагнуть ж всім серцем, всією душею, всіма помислами, всією силою до набуття цієї найвищої з чеснот, Божественної любові, що робить людей воістину дітьми Господа Всевишнього і спадкоємцями Царства Небесного. Будемо любити ближніх, любити, а не жаліти, самих себе, будемо любити і прославляти в Тройці славимого Бога, Отця і Сина і Святого Духа, якому належить слава, честь і поклоніння, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
4149 4390 0091 7074


Для сайту 4149 6293 1322 1459

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА