Свята Параскева-П’ятниця
Тому п’ятий день тижня шанували і намагалися не робити у цей день важкої роботи. Але окрім різноманітних прикмет, на які багата слов’янська християнська традиція, історія про Параскеву-П’ятницю цікава тим, що має аж п’ять відомих у християнстві різних історії про жінок із таким ім’ям.
Одна з п’ятьох – це сестра самаритянки, що давала воду Ісусові; друга – відома білоруська свята ХІ століття Єфросинія Полоцька, яка в постригу взяла ім’я Параскеви. Ці дві жінки не є настільки популярними на українських землях, як наступні, хоч, до прикладу, про Єфросинію Полоцьку збережено чимало відомостей і діяла вона близько до українських земель.
Третя і четверта Параскеви – преподобомучениця Римська, день якої відзначають 26 липня (8 серпня), та великомучениця Іконійська, 28 жовтня. Агіографії цих двох жінок дуже схожі, особливо, зважаючи на те, що про Римську, яка жила у ІІ столітті, залишилося зовсім мало відомостей. Єдина відмінність, що саме Римську великомученицю вважають покровителькою сліпих. У житії Римської Параскеви була історія про те, як дівчину, випробовуючи, посадили в чан з киплячою олією, але вона довгий час не зазнавала великих мук – тільки молилася. Тоді імператор вирішив перевірити, чи справді олія кипить, і як тільки він наблизився, розжарена олія бризнула йому в очі, і той осліп. Увіривши у святість Параскеви імператор почав благати про зцілення і помилування, що й зробила мучениця.
Римську та Іконійську мучениці почитали найбільше в Росії, Центральній та Східній Україні, і саме їхні образи також ставили біля колодязів. Існувало навіть таке повір’я: якщо жінка пряла, шила або робила будь-яке рукоділля у п’ятницю, то до неї могла прийти Параскева-П’ятниця, уся нашпигана голками чи веретенами. Історики стверджують, що були навіть такі часи, коли святу П’ятницю в деяких місцевостях почитали навіть більше, ніж святу неділю. Тому священикам не рідко доводилося проводити «виховні роботи» з місцевими щодо забобонів і надмірного почитання Параскеви-П’ятниці.
П’ята Параскева з ХІ століття – преподобна пустельниця Сербська або Тирновська – стала популярною пізніше від попередніх двох, у XIV столітті, після перенесення мощей. Її почитали найбільше на Балканах, у Греції, Сербії, на Західній Україні. У XIV столітті, митрополит Київський і Литовський Григорій Цамблак, який був очевидцем перенесення нетлінних мощей преподобної і родом із болгарського Тирнова, де згодом у XVII столітті були мощі, об’явив її покровителькою Української Церкви.
Історія Параскеви Сербської або Тирновської починається з її життя і подвижництва як християнської монахині в пустелі. Перед смертю жінці явився ангел, що наказав повертатися до рідного міста Калікратія, що в Греції. Там Параскева жила біля церкви, але й далі вела аскетичне життя. Тому після смерті міщани вирішили поховати її за містом, як усіх незнайомих людей. Так і зробили. Уже минуло декілька років, коли неподалік міста на березі помер якийсь моряк-п’яничка. Тіло небіжчика почало розкладатися, сморід досягав міста. Тіло почали закопувати, та натрапили на інше поховання. Так п’яницю поховали фактично на мощах Параскеви-пустельниці. Тої ж ночі преподобна явилася у снах віруючим людям і наказала перенести її мощі від нечестивого. Після перенесення мощей до міської церкви, біля них почали ставатися чуда. Відомо, що навіть турки-загарбники з повагою ставилися до мощей Параскеви, які у XVII столітті були перенесені до Тирнова (Болгарії), а потім – до столиці Молдавського князівства Ясс.
У Львові ж Параскева Тирновська була в пошані також завдяки молдавському князю Василю Лупулу. За його ж сприяння у XVII столітті відбудували після пожежі сучасну церкву Параскеви-П’ятниці. Найстарша ж, щоправда, реконструйована церква Параскеви-П’ятниці в Україні знаходиться в Чернігові, її датують кінцем ХІІ — початком XIII століттям. Натомість, найдавніша ікона цієї постаті на території сучасної України зберігається у Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові датується другою половиною XIV століття.
Саме іконографія об’єднує усіх трьох відомих Параскев, адже нерідко в сюжеті одного образа можна побачити епізоди житія різних жінок. До прикладу, центральний образ – жінка з покритою головою пустельниці; зліва – житіє пустельниці, яку ховають разом із п’яницею і мощі якої урочисто переносять; праворуч – житіє мучениці, яку «варять» в казані з олією, віддають змію на поїдання тощо. Або ж іконописець зображує на центральному образі рослу жінку з короною на голові, що означає мученицю «во славі Господній», а поруч зображене житіє пустельниці. Тому зазвичай мистецтвознавці не беруться напевне стверджувати, ікону якої саме Параскеви ми бачимо перед собою – Римської, Іконійської чи Тирновської (Сербської). Просто описану вище поліфонічність зображення вважають за особливість у іконографії П’ятниці.
«Проблема іконографії усіх трьох Параскев полягає у їх ідентичності: зазвичай це висока жінка у чорному одязі та у червоному плащі. Одну руку вона тримає відкритою, а іншою робить знак хреста. По суті, розрізнити їх між собою можна тільки тоді, коли є сцени з житія, або підпис, — пояснює Марія Цимбаліста, дослідниця іконографії Параскеви-П’ятниці. – Деякі вчені стверджують, що відрізнити хоча б мученицю від пустельниці можна так: якщо покрита голова – пустельниця, якщо з короною – мучениця. Але це не так, адже у нашому музеї у Львові ми маємо найдавнішу збережену на наших територіях ікону, де за житієм точно зображена мучениця Римська, але центральний образ із покритою головою. А у львівській церкві Параскеви-П’ятниці на центральній іконі зображена пустельниця, що ми бачимо за житієм, але вона сидить на троні та з короною на голові, ніякого плаща. Це можна пояснити тим, що людям, яких вона просила перенести мощі, Параскева явилася у небесній славі з короною й сяйвом».
Окрім іконографії, об’єднують усіх Параскев історії про народження дівчат і дитинство, адже усі народилися в побожних родинах, де шанували Страсну п’ятницю. А оскільки дівчата народилися у п’ятницю, тому їх назвали Параскевами.
Наостанок зазначимо, що в Криму є Топловський жіночий монастир, який носить ім’я Параскеви Римської. На офіційному сайті обителі вказано, що за переданням мучениця прийшла у кримські землі задля місіонерства, й тут була страчена. Перекази кажуть, що саме на місці її страти забило цілюще джерело, хоча письмові згадки про цей факт не збереглися. Поза тим, дотепер в обитель, до джерела приїжджають хворі, незрячі й отримують зцілення.
Звичайно, п’ять різних Параскев, три з яких досить схожі між собою – це не єдиний приклад «множинності історій» у християнстві. Адже і про такого відомого святого як Миколая Чудотворця знаходять різні житія та легенди. Але про нього ми поговоримо вже незабаром.
Джерела:
- Вигоднік А., Карпюк Л. Ікони «Святої Параскеви П’ятниці» з колекції Волинського музею ікони.
- Православный Крым. Топловский женский монастырь.
- За матеріалами сайту risu.ua
-
Допомогти Іоано-Богословському храму ПЦУ ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА