Річниця великої війни

24.02.2022-го російська агресія торкнулася безпосередньо кожного українця. До того часу багато хто ставився до збройного вторгнення як до локального явища «десь там» на Півдні чи Сході України, хоча воно вже тоді тривало вісім років. Але рік тому реальна війна опинилась на порозі кожного дому, вдерлася до кожної української родини. І ми зрозуміли: це зло, це лихо, ця напасть сама собою не зникне – її треба усунути, викорінити, видалити, як злоякісну пухлину.

Для нас цей рік війни був насиченим стількома подіями та емоціями, добрими і поганими, що, здається, минуло ціле десятиліття. Ми ніби пройшли прискорений курс підготовки «універсального бійця», який вразив світ своєю стійкістю і силою духу. За рік ми зазнали багатьох непоправних втрат, але водночас впритул наблизились до того, чого прагнули століттями – до повноцінного повернення у європейську родину, назавжди вивільнившись з пут окупантів, загарбників, мародерів, злодіїв і брехунів - з пут російської імперії зла.
Рік повномасштабної війни довів, що Україна – це велика родина, і любов єднає нас у ній міцніше за кровну спорідненість. Як і кожна родина, часом ми сперечаємось, десь помиляємось, буває навіть сваримось – але завжди допомагаємо і підтримуємо одне одного у важкі часи. І поки ми любимо, поки нам не байдуже, поки ми захищаємо і боремося одне за одного – немає такого ворога, який би нас подолав. І немає такого виклику, з яким би ми не дали ради – українські волонтери та люди доброї волі стали взірцем героїзму й жертовності на весь світ. Бо дім, в якому живе наша велика родина – рідна Україна – стоїть не на залізі чи зброї, а на серцях і душах людей, які тут жили, живуть і будуть жити.
«Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови» (2 Тим. 1: 7).
Закликаю на український народ, на наше військо і державу Господнє благословення!

Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.