Не буаає маленької брехні

Як же українському народу бридко й огидно чути кожну брехню, яку продукує росія стосовно України, її історії, культури, народу, і особливо – щодо нинішньої війни. Коли окупацію й агресію називають «звільненням» чи «миротворчістю», коли відвертий тероризм називають «постановкою», а розтрощений ракетою будинок з мирними мешканцями – «військовою базою нацистів»… Вони постійно брешуть, називаючи чорне білим, зло добром, а злочини подвигами.

Вже зі сторони, вирвавшись з тенет суцільної «вєликоруської» брехні й омани, ми бачимо це потворне «обличчя» неправди і сповна відчуваємо на собі всі її болючі наслідки. Це – лише один із наочних прикладів найпоширенішого недоліку людства, згубного гріха – брехні. Немає ні народу, ні країни, ні людини, яка би не стикалася з неправдою. Безліч випадків обману відбувається у світі щомиті. А тому дуже важливо з цим боротися. Бо наслідки брехні – завжди згубні й катастрофічні.
Брехня чорнить, руйнує і вбиває людей. Багато є тих, хто безвинно страждає через чиюсь неправду, але й самі брехуни помітно деградують, звикаючи бачити все неправильно, викривлено, спотворено. Коли істина підміняється брехнею, завжди з'являються її супутники: невпевненість, сумніви, зрада, підступність, недовіра, злість, гнів.

Чомусь людям часто легше когось обдурити, аніж сказати правду. Бо так швидше чогось добитися, вирости у чиїсь очах, уникнути покарання, досягти бажаного? Здається, дуже зручно виправдати себе «маленькою» брехнею, «святою» неправдою чи злукавити задля «благої мети». Але немає різниці між «маленькою» і «великою» неправдою – бо природа брехні одна і «всяка неправда є грiх» (1 Ін. 5: 17).
«Хто думає, що існує якийсь не гріховний вид брехні, той обманює сам себе, оскільки вважає себе чесним, обманюючи інших», – писав блаженний Августин. Фальш руйнує будь-які стосунки, союзи, об’єднання – коли у відносини вкрадається неправда, то з՚являється недовіра, руйнується дружба, розпадаються сім’ї, спільноти, уряди, країни… Ті, хто обманюють, і про інших судять у міру своєї зіпсованості. Тож, по суті, головне покарання для брехуна не в тому, що йому не вірять, а в тому, що він вже не може довіряти іншим.



Коли виникла брехня? Тоді ж, коли виникло зло. Бог зла не творив, воно з’явилося через ухилення від добра, а його родоначальником став занепалий ангел, який обдурив сам себе, будучи враженим гординею. Згодом йому вдалося спокусити перших людей, і зробив він це, як відомо, привабивши їх брехнею. Тому Писання і фіксує, що диявол – «неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8: 44).

Тож намагайтесь не допускати навіть малої долі неправди, і не лише в словах, а і в ділах, і в думках своїх. Бо з маленької брехні дуже швидко виростає ненажерливий монстр, який вимагатиме зійти на інший шлях і шукати компроміси зі злом. Іноді замість неправдивої відповіді краще промовчати. Святі отці вчать: приховувати істину і говорити неправду – це дуже різні речі. Адже кожен, хто бреше, хоче сховати істину, але не кожен, хто хоче приховати правду, свідомо йде на цей гріх.
Ми ж з вами покликані бути дітьми Божими, тож маємо стояти на боці правди. Не бійтеся її говорити, захищати, поширювати. І вам у цьому допоможе Бог!
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА