Глибина віри ханенеянки
30 вересня 2023
Святі отці порівнюють хананеянку з сучасною людиною, а її дочку з почуттям. Людина є нещаслива і відповідно почувається нещасною. От саме відчуття себе нещасливим це і є прообразне значення дочки хананеянки, що хворіє і тяжко мучиться! Людина, яка вважає за скарб не духовні цінності, а складає собі багатства на цій землі - насправді живе язичницьким життям.
Ханаанка, яка приступила до Христа благаючи Його зцілити її біснувату дочку, язичниця, в час, коли євреї, єдині, хто вірив в Бога Єдиного, не спілкувалися з поганами, цуралися, їх. І ось ця жінка підходить до Христа: це вже говорить про те, що вона в Ньому побачила щось, чого вона не бачила в інших, що вона відчула щось у Ньому: чуттям, серцем вловила щось, що вселило їй довіру і зняло з неї страх, що вона буде прогнана.
І вона звернулася до Нього зі словами, які ми знаходимо також в Євангелії від Марка на вустах сліпого Вартімея: Ісусе, сину Давид! Це вже - сповідь віри: звичайно, не у Христа як Сина Божого, але в Христа як народженого від царственої гілки Давида, з якої має народитися Спаситель світу: Ісус, сину Давида, помилуй мою дочку! Вона біснується...
А Христос іде Своїм шляхом, мовчки, не озиваючись на її крик. І учні звертаються до Нього: "Відпусти її, - бо вона нас переслідує цим криком надії і відчаю... "Відпусти її" не означає "прожени": це означає: Невже Ти не пошкодуєш? Вона ж теж людина - чи ні? Або нам цуратися таких? Хіба людське горе в поган не таке болісне, як і в нас? Відпусти її з миром...
І Христос каже: "Я не посланий до всіх - Я посланий до загиблих овець ізраїльського дому..." Ханаанка ж відповідає: "Господи! Допоможи..." Вона не відповідає на Його зауваження, що Він не до неї посланий; вона просто вірить, що Він її пошкодує; вона не сперечається; вона не стверджує: Як же так, - я теж людина! - Ні, вона просто вірить... І Христос випробовує її віру ще раз; Він цю віру, звичайно, знав; і ханаанка, знала Його прозріння; але учням, ймовірно, треба було виміряти глибину віри, на яку здатний язичник. Він їй каже: "Недобре відняти хліб від дітей і віддати псам..." Ці слова здаються такими жорстокими і нещадними; мені здається, що їх можна зрозуміти, якщо уявити собі Спасителя, який опустив свій погляд - уважний, вдумливий, жалісливий погляд - до піднятих очам цієї жінки; вона чула ці слова - як вона чула і інші жорсткі слова - але вона чула їх, і одночасно бачила лик Божественної Любові, звернений до неї. І вона відповідає немов з посмішкою: "Та ні, Господи! Адже і собаки живляться від кришок, які падають зі столу їхніх господарів". Це можна сказати тільки з глибини віри та з свідомості, що жорстокі слова не виходять з черствого серця.
І Спаситель тут, як в інших випадках, на віру відгукується любов'ю і Своєю владою цілити, милувати і спасати: "Жінко! Твоя віра велика! Хай буде тобі за бажанням твоїм. І тієї години її дочка видужала. Тут ми бачимо ще і ще раз, що немає межі Божому співчуттю, що Він не ділить людей на віруючих і невіруючих, на своїх і чужих: для Нього чужих немає - всі свої; але разом з цим Він і очікує і вимагає від нас не легковір'я, а істинної віри, готовності довіритися Богові й готовності пробитись до Бога криком, благанням, вірою. І цьому ми повинні навчитися від ханаанки. Амінь.
11 жовтня 1981 р. Митрополит Антоній Сурозький
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Ханаанка, яка приступила до Христа благаючи Його зцілити її біснувату дочку, язичниця, в час, коли євреї, єдині, хто вірив в Бога Єдиного, не спілкувалися з поганами, цуралися, їх. І ось ця жінка підходить до Христа: це вже говорить про те, що вона в Ньому побачила щось, чого вона не бачила в інших, що вона відчула щось у Ньому: чуттям, серцем вловила щось, що вселило їй довіру і зняло з неї страх, що вона буде прогнана.
І вона звернулася до Нього зі словами, які ми знаходимо також в Євангелії від Марка на вустах сліпого Вартімея: Ісусе, сину Давид! Це вже - сповідь віри: звичайно, не у Христа як Сина Божого, але в Христа як народженого від царственої гілки Давида, з якої має народитися Спаситель світу: Ісус, сину Давида, помилуй мою дочку! Вона біснується...
А Христос іде Своїм шляхом, мовчки, не озиваючись на її крик. І учні звертаються до Нього: "Відпусти її, - бо вона нас переслідує цим криком надії і відчаю... "Відпусти її" не означає "прожени": це означає: Невже Ти не пошкодуєш? Вона ж теж людина - чи ні? Або нам цуратися таких? Хіба людське горе в поган не таке болісне, як і в нас? Відпусти її з миром...
І Христос каже: "Я не посланий до всіх - Я посланий до загиблих овець ізраїльського дому..." Ханаанка ж відповідає: "Господи! Допоможи..." Вона не відповідає на Його зауваження, що Він не до неї посланий; вона просто вірить, що Він її пошкодує; вона не сперечається; вона не стверджує: Як же так, - я теж людина! - Ні, вона просто вірить... І Христос випробовує її віру ще раз; Він цю віру, звичайно, знав; і ханаанка, знала Його прозріння; але учням, ймовірно, треба було виміряти глибину віри, на яку здатний язичник. Він їй каже: "Недобре відняти хліб від дітей і віддати псам..." Ці слова здаються такими жорстокими і нещадними; мені здається, що їх можна зрозуміти, якщо уявити собі Спасителя, який опустив свій погляд - уважний, вдумливий, жалісливий погляд - до піднятих очам цієї жінки; вона чула ці слова - як вона чула і інші жорсткі слова - але вона чула їх, і одночасно бачила лик Божественної Любові, звернений до неї. І вона відповідає немов з посмішкою: "Та ні, Господи! Адже і собаки живляться від кришок, які падають зі столу їхніх господарів". Це можна сказати тільки з глибини віри та з свідомості, що жорстокі слова не виходять з черствого серця.
І Спаситель тут, як в інших випадках, на віру відгукується любов'ю і Своєю владою цілити, милувати і спасати: "Жінко! Твоя віра велика! Хай буде тобі за бажанням твоїм. І тієї години її дочка видужала. Тут ми бачимо ще і ще раз, що немає межі Божому співчуттю, що Він не ділить людей на віруючих і невіруючих, на своїх і чужих: для Нього чужих немає - всі свої; але разом з цим Він і очікує і вимагає від нас не легковір'я, а істинної віри, готовності довіритися Богові й готовності пробитись до Бога криком, благанням, вірою. І цьому ми повинні навчитися від ханаанки. Амінь.
11 жовтня 1981 р. Митрополит Антоній Сурозький
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА