Апостол Фома
05 жовтня 2023
6 жовтня за новоюліанським календарем Православна церква України вшановує пам'ять апостола Фоми. Його можна назвати одним з найпалкішим з апостолів. Його "невірство" чи не було проявом гарячої та глибокої віри?
Святий апостол Фома працював рибалкою та походив з галілейського міста Пансади. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. За Церковним Переданням, їм засновано християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол засвідчив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий до в'язниці, зазнав тортури, і, нарешті, пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині і на Афоні.
Фрагмент з проповіді митрополита Антонія Сурозького в день пам'яті святого апостола Фоми.
Ми сьогодні звершуємо пам'ять апостола Фоми. Про нього всі згадують як про того, хто піддав сумніву Воскресіння Христове, коли йому про це розповіли інші учні. І ми рідко ставимо собі питання про те, хто ж він був, якою він був людиною, чому поставив це запитання, як він міг сумніватися.
Про апостола Фому ми читаємо тільки двічі в Євангелії, крім того місця, де згадується його обрання Спасителем на апостольство. І перше місце таке значуще: коли Христос Своїм учням говорить, що Йому належить повернутися в Юдею, щоб воскресити Свого друга Лазаря, то учні намагаються вмовити Його залишатися подалі від вбивчого, небезпечного Єрусалиму. І тільки Фома говорить: підемо з Ним і помремо з Ним… Ще до Воскресіння Христового, коли учні бачили у Христі тільки наставника, Фома був готовий з любові і по вірності до Нього просто померти з Ним – тільки померти, не захистити Його, ні на що не сподіватися, а просто з Ним розділити Його долю.
І ось ця людина, яка з такою вірністю готова була розділити зі Спасителем смерть, ставить іншим учням питання: Чи можливо це? Вони йому розповідають, що бачили воскреслого Христа, а він цьому не може повірити. Чому? Чи не тому, що до Святої П'ятидесятниці, до того, як Дух Святий зійшов на апостолів, вони залишалися тими ж боязкими, часто нерозуміючими, часто непевними людьми? Як Фома міг повірити, що воскрес Христос, коли єдине свідоцтво про Його воскресіння було в тому, що ці учні радіють – і все одно залишаються тими самими людьми, які не змінилися, які нічим не відрізняються від того, чим вони були раніше? Щоб прийняти звістку про воскресіння, йому була потрібна інша достовірність, ніж просто радісні слова апостолів, тому що він розумів, що якщо воскрес Христос, то все на світі змінилося, що останнє слово не за смертю, а за життям, що остання перемога не за людиною, а за Богом, що любов перемогла, а не ненависть, що ми живемо тепер в новому світі ,тому що Бог увійшов у цей світ і його перетворив в світ вічного життя… І коли Спаситель встав перед ним, Фома увірував, тому що в Спасителі було сяйво вічного життя, тому що Він постав перед учнями вже не як Ісус з Назарету, Який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь, в силі і славі Свого Воскресіння – однак з руками й ногами, і боком, що були пробиті цвяхами та списом.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Святий апостол Фома працював рибалкою та походив з галілейського міста Пансади. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. За Церковним Переданням, їм засновано християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол засвідчив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був кинутий до в'язниці, зазнав тортури, і, нарешті, пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині і на Афоні.
Фрагмент з проповіді митрополита Антонія Сурозького в день пам'яті святого апостола Фоми.
Ми сьогодні звершуємо пам'ять апостола Фоми. Про нього всі згадують як про того, хто піддав сумніву Воскресіння Христове, коли йому про це розповіли інші учні. І ми рідко ставимо собі питання про те, хто ж він був, якою він був людиною, чому поставив це запитання, як він міг сумніватися.
Про апостола Фому ми читаємо тільки двічі в Євангелії, крім того місця, де згадується його обрання Спасителем на апостольство. І перше місце таке значуще: коли Христос Своїм учням говорить, що Йому належить повернутися в Юдею, щоб воскресити Свого друга Лазаря, то учні намагаються вмовити Його залишатися подалі від вбивчого, небезпечного Єрусалиму. І тільки Фома говорить: підемо з Ним і помремо з Ним… Ще до Воскресіння Христового, коли учні бачили у Христі тільки наставника, Фома був готовий з любові і по вірності до Нього просто померти з Ним – тільки померти, не захистити Його, ні на що не сподіватися, а просто з Ним розділити Його долю.
І ось ця людина, яка з такою вірністю готова була розділити зі Спасителем смерть, ставить іншим учням питання: Чи можливо це? Вони йому розповідають, що бачили воскреслого Христа, а він цьому не може повірити. Чому? Чи не тому, що до Святої П'ятидесятниці, до того, як Дух Святий зійшов на апостолів, вони залишалися тими ж боязкими, часто нерозуміючими, часто непевними людьми? Як Фома міг повірити, що воскрес Христос, коли єдине свідоцтво про Його воскресіння було в тому, що ці учні радіють – і все одно залишаються тими самими людьми, які не змінилися, які нічим не відрізняються від того, чим вони були раніше? Щоб прийняти звістку про воскресіння, йому була потрібна інша достовірність, ніж просто радісні слова апостолів, тому що він розумів, що якщо воскрес Христос, то все на світі змінилося, що останнє слово не за смертю, а за життям, що остання перемога не за людиною, а за Богом, що любов перемогла, а не ненависть, що ми живемо тепер в новому світі ,тому що Бог увійшов у цей світ і його перетворив в світ вічного життя… І коли Спаситель встав перед ним, Фома увірував, тому що в Спасителі було сяйво вічного життя, тому що Він постав перед учнями вже не як Ісус з Назарету, Який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь, в силі і славі Свого Воскресіння – однак з руками й ногами, і боком, що були пробиті цвяхами та списом.
Всупереч несправедливому твердженню про «Фому невіруючого», святий апостол Фома був віруючим: він повірив Господу Ісусу Христу ще тоді, коли вперше почув Його проповідь, він все покинув, послідував за Ним і одним з перших став учнем Спасителя. Апостол Фома був одним із 12-ти найближчих учнів Ісуса Христа.
Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим, що з грецької означає те саме. В Євангелії від Іоана є обидві форми: «Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11: 16). Всі чотири Євангелія містять згадки про апостола Фому, але Євангеліє від Іоана детально повідомляє нам про участь цього апостола в кількох подіях євангельської історії.
Найвідомішим є епізод з Писання, де апостол Фома, почувши про Воскресіння Христове від інших учнів Спасителя, каже: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). Святий апостол не захотів сліпо вірити іншим, він хотів переконатися, ставлячи запитання, відшуковуючи істину. І він отримав всі відповіді та докази: «прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 26 – 29).
Це не невір՚я в Бога, це приклад розумної і діяльної віри, яка долає усякі сумніви і відшуковує істину.
За жеребом апостолу Фомі випало йти з проповіддю в Індію, щоб просвіщати затьмарені язичництвом краї та навчати істинної віри різні народи, які жили там (мідяни, парфяни, гиркани, бактряни, брахмани). У стародавні часи Індією називали всі південні багаті країни Азії, про які тоді мали неясні уявлення. Апостол Фома спочатку сумував з такого розподілу, але у видінні йому явився Господь, укріплюючи його й обіцяючи перебувати з ним у всіх випробуваннях.
Зміцнившись у вірі, апостол вирушив у далекі краї, де проповідував слово Боже і заснував багато християнських громад у Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії, Індії. Останні роки свого земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Меліпура), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
За свідченням істориків Церкви, мощі святого апостола Фоми згодом, у 385 році, частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Там над ними була побудована прекрасна церква, куди з різних країв приїздили віряни за зціленням. Згодом частина мощей була перенесена до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Афоні.
Ім’я Фома у перекладі з давньоєврейської мови означає «подвоєння, близнюк», тому ще зустрічаємо форму Дідим, що з грецької означає те саме. В Євангелії від Іоана є обидві форми: «Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11: 16). Всі чотири Євангелія містять згадки про апостола Фому, але Євангеліє від Іоана детально повідомляє нам про участь цього апостола в кількох подіях євангельської історії.
Найвідомішим є епізод з Писання, де апостол Фома, почувши про Воскресіння Христове від інших учнів Спасителя, каже: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). Святий апостол не захотів сліпо вірити іншим, він хотів переконатися, ставлячи запитання, відшуковуючи істину. І він отримав всі відповіді та докази: «прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 26 – 29).
Це не невір՚я в Бога, це приклад розумної і діяльної віри, яка долає усякі сумніви і відшуковує істину.
За жеребом апостолу Фомі випало йти з проповіддю в Індію, щоб просвіщати затьмарені язичництвом краї та навчати істинної віри різні народи, які жили там (мідяни, парфяни, гиркани, бактряни, брахмани). У стародавні часи Індією називали всі південні багаті країни Азії, про які тоді мали неясні уявлення. Апостол Фома спочатку сумував з такого розподілу, але у видінні йому явився Господь, укріплюючи його й обіцяючи перебувати з ним у всіх випробуваннях.
Зміцнившись у вірі, апостол вирушив у далекі краї, де проповідував слово Боже і заснував багато християнських громад у Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії, Індії. Останні роки свого земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Меліпура), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
За свідченням істориків Церкви, мощі святого апостола Фоми згодом, у 385 році, частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Там над ними була побудована прекрасна церква, куди з різних країв приїздили віряни за зціленням. Згодом частина мощей була перенесена до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Афоні.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Електронна пошта