Замовна записка, поминальник, сорокоуст

27 травня 2022
Церковна записка, подана «За здоров’я» чи «За спокій», – це порівняно недавнє явище. В тих сім’ях, де з повагою відносяться до традицій православного благочестя, є Пом'яник - особлива книжечка, в яку записують імена живих та померлих і яка подається під час богослужіння для поминання.
 
Книжечку Поминальник або Пом'яник можна також придбати в нашому храмі, де продаються свічки, ікони, молитовники та інші церковні речі.

Пом'яник - це запис на пам’ять нащадкам про предків, які жили на землі. Завдяки цьому Поминальник стає книгою, важливою для кожного християнина, і змушує відноситися до неї з повагою. Поминальники зберігають чистими і охайними, біля домашніх ікон. В нашому храмі його можна залишити в спеціально пристосованому для цього місці або біля свічного столику.



Церковна записка, по суті, – разовий поминальник і вимагає до себе такої ж поваги: вона починається з зображення восьмиконечного хреста.
Записка, подана без зображення хреста, написана недбало, нерозбірливим почерком, з багатьма іменами – свідчить про нерозуміння священної важливості і високого призначення записів імен живих і покійних для їх поминання. Ясна річ, що є нюанси, але ми говоримо про те, як повинно бути в ідеалі і не в умовах війни.
Тим часом поминальник і записки як за своїм зовнішнім виглядом, так і за використанням можуть бути названі богослужбовими книжками: адже на них зображують святий хрест, вони вносяться у вівтар, їх читають під час Божественної літургії перед святим престолом. Так само ми читаємо і записки онлайн, які подаються на службу через сторінку храму у Фейсбуці.

У записках, поданих для поминання, пишуть імена тільки тих, хто хрещений у Православній Церкві.

Поняття «здоров’я» включає не тільки здоров’я, як фізичне самопочуття людини, але також її духовний стан, матеріальне благополуччя. І якщо ми молимося за здоров’я людини, яка причинила багато зла, то це не означає, що ми молимося за те, щоб вона і надалі перебувала у такому ж стані, – ні, ми молимо Бога, щоб Він перемінив наміри нашого ворога і допоміг йому позбавитися внутрішньої неврівноваженості, зробив так, щоб нашому недоброзичливцю чи навіть ворогу захотілося бути у мирі з Богом, з Церквою, з оточуючими його.

У записці варто записати всіх, кому ми бажаємо здоров’я, спасіння і благоденства.
Слово Боже вчить, що кожному необхідно молитися не тільки за себе, але і за інших: «моліться один за одного» (Як.. 5, 16). На цій спільній молитві один за одного і зведена Церква.

Першим ми можемо написати ім’я нашого предстоятеля, священиків нашого храму. У записках не вказуються прізвища, по-батькові, звання і титули, ступені родичання. Про дитину до семи років в записці пишуть – «младенця... Іоана».
При бажанні, у записках за здоров’я перед ім’ям можна написати: «болящого», «воїна», «подорожуючого», «ув’язненого», «заблудлого». Не пишуть у записках – «стражденного», «озлобленого», «нужденного».

У записках за спокій, небіжчик протягом сорока днів після кончини іменується «новопреставленим» (у деяких парафіях – до року). Допускається в записках за упокій писати перед ім’ям слова: «вбитий» або «воїн». Особливо це актуально зараз під час війни.
Записки на молебень чи панахиду, що здійснюються після закінчення Літургії, подаються окремо.
У деяких храмах, зокрема в нашому, крім звичайних записок за здоров’я і за спокій, приймають заказні записки. Їх одразу читає на Літургії священик.

Що таке заказна записка? Замовлена Літургія за здоров’я відрізняється від звичайного поминання за здоров’я тим, що на додаток до вилучення частки з просфори (здійснюється при звичайному поминанні) диякон чи священик голосно читає написані імена і на єктенії.

Те ж відбувається і на заказному Богослужінні за спокій – і тут, після вилучення часток, під час якого називаються імена покійних, диякон голосно або священик вимовляє на ектенії їхні імена, а потім спочилих поминають на панахиді, що здійснюється, як правило, після закінчення Літургії. У нашому храмі Панахиду служать одразу після закінчення Літургії і цілування Хреста.

Сорокоусти – це коли Церквою щодня протягом сорока Літургій згадують імена написані в записці на сорокоусти. Щоразу на Літургії протягом цього терміну здійснюється вилучення часток із просфори. Як правило, сорокоуст за упокій замовляється в перші ж дні після смерті християнина. Часто – в день відспівування. Це церковне поминання полегшує душі проходити суд («митарства») кожної душі після виходу з тіла.
У монастирях Сорокоусти – це поминання на службі всі сорок днів. Втім, в парафіяльних храмах, в тому числі в нашому, це сорок Літургій. Біля свічного столику вам підкажуть, коли саме і до якої дати будуть поминати людину.
 
«Сорокоусти, – пише св. Симеон Солунський, – здійснюються на згадку про Вознесіння Господнє, яке відбулося на сороковий день після Воскресіння, – і з тією метою, щоб і він (померлий), вставши з гробу, вознісся в стрітенні (тобто назустріч) з Суддею, був взятий на небеса, і так був завжди з Господом».
Сорокоусти замовляються не тільки за упокій, але й за здоров’я, особливо за важкохворих. У нашому храмі Сорокоусти записуються в спеціальний великий зошит. 

Можна замовити поминання живих чи покійних на місяць, на півріччя, на рік. У деяких храмах і монастирях приймаються записки на вічне поминання.

Молебень – це особливе богослужіння, коли просять Господа, Богородицю, святих дарувати милість чи дякують Богу за отримання благ. У храмі молебні здійснюються, як правило, перед Літургією і після неї, а також після утрені і вечерні.

Спільні молебні здійснюються в дні храмових свят, на Новий рік, перед початком навчального року, при стихійних лихах, при ворожих нападах іноплемінників, при епідеміях, в засуху тощо. Інші молебні належать до Богослужінь, які здійснюють на прохання чи потребу окремих віруючих. Часто під час цих молебнів відбувається мале освячення води.

Записка на молебень за здоров’я починається накресленням восьмиконечного хреста з вказівкою-проханням (за болящого, подорожуючих, учнів і т.п.) чи якому святому отцю возноситься молебень. При цьому перелічуються імена тих, за кого буде возноситися молебний спів.

Подаючи записки, парафіянин вносить пожертвування на потреби храму. Щоб уникнути непорозумінь, варто пам’ятати, що розходження в цінах (замовлені чи прості записки) є лише різницею в сумі пожертви і на щирість молитви не впливають. Не варто непокоїтися також, якщо ви не почули імен ваших родичів на ектенії. Як було сказано вище, головне поминання відбувається на проскомидії при взятті часток із проскур. Під час же потрійної і заупокійної ектеній можна дістати свій поминальник і помолитися за рідних.
Стосовно додаткових відомостей про людину, яка згадується в записці, потрібно сказати наступне. Єдине, що потрібно знати здійснюючому проскомидію священику, – це ім’я християнина, дане йому при хрещенні чи (для ченців) при постригу, а також священний сан чи ступінь чернецтва, якщо такі є.
Багато хто, щоправда, вказують у своїх записках перед іменами деякі відомості про вік, звання чи суспільне становище своїх родичів, наприклад, дт. (дитина, тобто дитя до 7 років), отр. (отрок чи отроковиця – до 14 років), в. (воїн), бол. (болящий, боляща), увз. (ув’язнений, ув’язнена), под. (подорожуючий, подорожуюча), уб. (убитий, убита).
Православна Церква не забороняє цього звичаю, однак не вказуються в записках прізвища, по-батькові, мирські звання і титули, ступені родичання.
Треба також знати, що на Літургії записки та просфори слід подавати до Херувимської. Нагадуємо, що під час війни ми приймаємо записки онлайн на Фейсбук сторінці нашого храму https://www.facebook.com/BogoslovKharkov.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074


або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА