Священномученик Кипріан і мучениця Юстина
02 жовтня 2026
2 жовтня православна Церква вшановує пам’ять священномученика Кипріана і мучениці Юстини. Саме їм моляться християни від нечистих духів та різного роду чаклувань. Про історію цих святих варто дізнатися більш докладно.
Святий Кипріян жив в III столітті по Різдві Христовім. Він народився і жив в Антіохії й до свого навернення до Христа був знаменитим волхвом. З юних літ почав вивчення «філософії та волхвування» для удосконалення в таємних науках та чаклунському мистецтві. Для цього Кипріян подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаменитих язичеських жреців. Оселившись в Антіохії, майбутній святий почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей. Незабаром він зробився знаменитим у своєму місті; всі погани ставилися до нього з повагою та острахом. Багато хто звертався до нього у різних своїх потребах, і він допомагав їм: одним на блудодіяння, іншим - на помсту, третім - на крадіжку.
У той час в Антіохії жив один поганський жрець, на ймення Єдесій, з жінкою та дочкою Юстиною, яка, випадково познайомившись з християнським вченням, охрестилась сама й навернула до Христа своїх батьків. Бувши вродливою, Юстина привернули до себе увагу одного багатого юнака з нехристиян на ім’я Аглаїд. Він почав просити її погодитися бути йому за дружиною, але Юстина, віддавши всю свою любов Христу, відмовилась від шлюбу з поганцем і ретельно уникала навіть зустрічі з ним. Відмова її ще більше розпалила пристрасть юнака, і він всіляко переслідував її, але не міг досягти успіху. Тоді він зважився звернутися до знаменитого своїми волхвуваннями Кипріяна і просив його посприяти своїм мистецтвом для навернення до нього серця Юстини. Кипріян, сподіваючись на багату винагороду, справді вжив усіх заходів, які міг почерпнути в своїй науці волхвування, щоб схилити Юстину до шлюбу з юнаком, який покохав її. Але всі його чари лишалися безуспішними. Збережена силою своєї любові та відданості до Господа, Юстина була непохитна.
Тим часом у місті трапився мор, і в народі поширилася чутка, що це могутній волхв Кипріян, якому не вдаються його волхвування стосовно Юстини, мстить за неї цілому місту, наславши на народ смертельну хворобу. Весь народ приступив тоді до Юстини та благав її умилостивити волхва згодою одружитися з Аглаїдом. Але Юстина і тепер лишилася непохитною в своєму рішенні. Вона заспокоювала народ, обіцяючи йому допомогу Божу і скоре визволення від хвороби. І справді, тільки-но помолилася вона Богові своєю чистою молитвою, хвороба відступила.
Отже, могутній поганський волхв був присоромлений смиренною християнською дівою. Але ця поразка послужила самому Кипріяну на спасіння; вона змусила його замислитися з приводу того, чому він досі служив. Він зрозумів, що є щось вище, ніж його знання й таємниче мистецтво, ніж та темна сила, на сприяння якої він розраховував. Він зрозумів, що все це - ніщо перед пізнанням Того Бога, Котрого сповідує Юстина. Дійшовши такого висновку, він вирушив до християнського єпископа Анфима, розповів йому про свої помилки та омани, передав йому всі свої згубні книги для спалення і, напоумнений єпископом в істинах християнської віри, прийняв святе хрещення. Через рік він був висвячений на священика, а згодом зробився навіть єпископом. Юстина була тоді висвячена ним на дияконісу й поставлена начальницею общини християнських дів. В 304 році святих Кипріяна та Юстину за поширення та утвердження християнського вчення було скарано на мученицьку смерть.
Тут варто наголосити на ще одному аспекті, про якій написав сайт risu.org
Святий Кипріян жив в III столітті по Різдві Христовім. Він народився і жив в Антіохії й до свого навернення до Христа був знаменитим волхвом. З юних літ почав вивчення «філософії та волхвування» для удосконалення в таємних науках та чаклунському мистецтві. Для цього Кипріян подорожував Азією, Грецією, Єгиптом і всюди навчався у знаменитих язичеських жреців. Оселившись в Антіохії, майбутній святий почав виявляти чудеса свого чаклунського вміння, якого навчився під час своїх подорожей. Незабаром він зробився знаменитим у своєму місті; всі погани ставилися до нього з повагою та острахом. Багато хто звертався до нього у різних своїх потребах, і він допомагав їм: одним на блудодіяння, іншим - на помсту, третім - на крадіжку.
У той час в Антіохії жив один поганський жрець, на ймення Єдесій, з жінкою та дочкою Юстиною, яка, випадково познайомившись з християнським вченням, охрестилась сама й навернула до Христа своїх батьків. Бувши вродливою, Юстина привернули до себе увагу одного багатого юнака з нехристиян на ім’я Аглаїд. Він почав просити її погодитися бути йому за дружиною, але Юстина, віддавши всю свою любов Христу, відмовилась від шлюбу з поганцем і ретельно уникала навіть зустрічі з ним. Відмова її ще більше розпалила пристрасть юнака, і він всіляко переслідував її, але не міг досягти успіху. Тоді він зважився звернутися до знаменитого своїми волхвуваннями Кипріяна і просив його посприяти своїм мистецтвом для навернення до нього серця Юстини. Кипріян, сподіваючись на багату винагороду, справді вжив усіх заходів, які міг почерпнути в своїй науці волхвування, щоб схилити Юстину до шлюбу з юнаком, який покохав її. Але всі його чари лишалися безуспішними. Збережена силою своєї любові та відданості до Господа, Юстина була непохитна.
Тим часом у місті трапився мор, і в народі поширилася чутка, що це могутній волхв Кипріян, якому не вдаються його волхвування стосовно Юстини, мстить за неї цілому місту, наславши на народ смертельну хворобу. Весь народ приступив тоді до Юстини та благав її умилостивити волхва згодою одружитися з Аглаїдом. Але Юстина і тепер лишилася непохитною в своєму рішенні. Вона заспокоювала народ, обіцяючи йому допомогу Божу і скоре визволення від хвороби. І справді, тільки-но помолилася вона Богові своєю чистою молитвою, хвороба відступила.Отже, могутній поганський волхв був присоромлений смиренною християнською дівою. Але ця поразка послужила самому Кипріяну на спасіння; вона змусила його замислитися з приводу того, чому він досі служив. Він зрозумів, що є щось вище, ніж його знання й таємниче мистецтво, ніж та темна сила, на сприяння якої він розраховував. Він зрозумів, що все це - ніщо перед пізнанням Того Бога, Котрого сповідує Юстина. Дійшовши такого висновку, він вирушив до християнського єпископа Анфима, розповів йому про свої помилки та омани, передав йому всі свої згубні книги для спалення і, напоумнений єпископом в істинах християнської віри, прийняв святе хрещення. Через рік він був висвячений на священика, а згодом зробився навіть єпископом. Юстина була тоді висвячена ним на дияконісу й поставлена начальницею общини християнських дів. В 304 році святих Кипріяна та Юстину за поширення та утвердження християнського вчення було скарано на мученицьку смерть.
Тут варто наголосити на ще одному аспекті, про якій написав сайт risu.org
Кипріан і Юстина, незважаючи навіть на зворушливу історію навернення колишнього чаклуна, могли б поповнити ряди незнаних імен святих, котрих маємо декілька на кожен день літургійного календаря, якби не культ “особливо сильної” молитви Кипріана, який сьогодні роздмухується мережею.
За пошуком релігійної практики, яка допомогла би на всі випадки життя, сама історія Кипріана і Юстини затирається, не кажучи вже про такі шедеври проповідницького мистецтва як “Слово на похвалу святому священномученику Кипріану” святого Григорія Богослова. Тож спершу кілька слів про життя самих мучеників та акценти, які робить в ньому Назіанзький святитель, а потім вже про ті, котрі зміщує, спотворюючи поняття святості, сучасна масова культура.
Св. Григорій Богослов і літургійний календар називають Кипріана священномучеником, тобто надають йому священичого сану. Назіанзький єпископ, висловлюючи у своєму “Слові” похвалу Кипріану, каже, що “він був першим не тільки в Картагенській Церкві і в Африці, яка з того часу і завдяки йому досі відома, але на всім Заході, і майже на самому Сході, в країнах південних і північних, куди тільки дійшла слава про нього”. Це вносить певну плутанину і схиляє ототожнювати цього святого з Отцем Церкви ІІІ ст. Кипріаном Картагенським. Можливо, в ті часи й побутувала думка, що ці два Кипріани є однією і тією ж особою, однак життя Кипріана і Юстини, пам’ять котрих відзначають 2 жовтня, переносить нас в Антіохію початку IV ст.
Можливо, св. Григорія Богослова збило з пантелику те, що і Кипріан Антіохійський писав твори. Деякі з них збереглися в корпусі Житій святих “Acta Sanctorum”, видання яких розпочав у XVII ст. Жан Болланд. Це саме джерело надає посланням св. Кипріана настільки великої ваги, що буцімто ними святий збурював увесь світ, за що потім зазнав вигнання та мученицької смерті.
Але цьому всьому ще передувало навернення Кипріана. Він сам описує його історію. На неї посилаються “Acta Sanctorum”. І є вона знаною св. Григорію Богослову. “Кипріан у довгім слові виставляє на ганьбу колишнє своє порочне життя, щоб і це, тобто свою сповідь, принести в дар Богові, і багатьом з тих, що навертаються від порочного життя, вказати шлях благої надії”.
Кипріан походив зі знатного роду, був заможним, здобув “верх ученості у філософії та інших науках” (св. Григорій Богослов) і займався надзвичайно поплатною на той час справою — магією. “Служителем демонів був цей згодом ученик Христовий, найжорстокішим гонителем — цей великий поборник істини” (св. Григорій Богослов).
Так сталося, що Кипріан захопився дівчиною Юстиною, котра була християнкою, і вирішив її звабити. Назіанзький святитель підкреслює цнотливість Юстини та наголошує слухачам свого “Слова” на необхідності чистоти як у дівицтві, так і в подружжі: “Була дівиця знатного роду і гречна (так слухають і так радіють цьому діви або, краще сказати, ті, що живуть у шлюбі, якщо вони цнотливі й люблять цнотливість; тому що сказання моє складе прикрасу для тих і інших!)”
Кипріан, звісно, зазнає невдачі. Він як чаклун вдається за допомогою до демона. Але і його підступ Юстині вдається розпізнати. “Чисті й богоподібні душі дуже швидко розпізнають, що задумується проти них, хоч який він хитрий, різноманітний у своїх нападах. Дівиця, відкинувши всі інші засоби, звертається до Бога і захисником від ненависної пристрасті обирає свого Нареченого” (св. Григорій Богослов).
Єпископ Назіанзу свідомий, “що таких самих страждань зазнають… скрізь по світі” (1 Пт. 5, 9), тож задля користі своїх слухачів (а потім і читачів) детально описує боротьбу, яку переживала Юстина. “Усе це і ще багато чого пригадуючи в молитвах і благаючи Діву Марію допомогти діві, яка бідує, вона додає і інший засіб — піст і сон на голій землі, щоб зів’яла її краса, яка накликала на неї підступ, а через піст була віднята їжа в полум’я, виснажилося те, що служить розпаленню пристрастей, і заразом, щоб Бог змилосердився над її смиренням”.
Будучи безсилим перед іменем Христа та всією цією зброєю, яку спрямувала проти нього Юстина, демон приступив до самого Кипріана. Вдаючись до біблійних паралелей, св. Григорій Богослов так каже про навернення чаклуна: “Як Саул до гуслів і брязкання Давида, так він вдається до Бога діви”. Кипріан визнав свої гріхи перед зібранням християн і на знак відмови від них та переміни свого життя привселюдно спалив свої чарівницькі книги, які на той час коштували шалені гроші.
“Щоб для очищення колишньої гордині любомудренно навчитися смиренню, спочатку він був дверником храму, а потім став пастирем, навіть кращим і найдосвідченішим з пастирів”. Де саме, тут думки розбігаються. Св. Григорій, як вже зазначалося, стверджує, що в Картагені, хоча інші джерела виступають за Антіохію.
Його як єпископа застають гоніння імператора Декія. Спершу Кипріана засудили на вигнання. Коли його вірних страчували за слово Боже, “Кипріан, будучи відсутнім тілом, був присутній з подвижниками духом, розділяв їхні подвиги; і коли він не міг сприяти живим словом — допомагав писаннями” (св. Григорій Богослов). Врешті і самого Кипріана вбили, стявши мечем голову. Під час тих самих гонінь мученицькою смертю загинула також Юстина. Певний час місце поховання тіла Кипріана було невідомим, поки Бог не відкрив його одній благочестивій жінці.
Дуже швидко св. Кипріан як колишній чаклун і переможець над чаклунством став вважатися серед народу захисником від різного роду чарів та бісівських нападів. Хоча літургійні тексти на його честь, оце мірило тверезого почитання святих, ні про які такі “властивості” його не згадують. Вони оспівують навернення Кипріана, Божий вплив на нього, порівнюють священномученика з апостолом Павлом, що спершу також переслідував вірних, звеличують цнотливість Юстини та їхній спільний мученицький подвиг, однак жодного слова про панацею від пороблення.
З літургійних богослужінь згодом виокремлюються паралітургійні форми почитання, наприклад, відомий Акафіст до св. Кипріана. Також всі його похвали спираються на життя святого, і лише прикінцева молитва серед різних звернень про заступництво просить через св. Кипріана, щоб Бог “позбавив нас від полону диявольського та всякої дії духів нечестивих”.
Загадкою залишається так звана “особливо сильна молитва св. Кипріана”, яка поширюється Інтернетом. Повна по-богословськи безглуздих формулювань та протиріч зі Святим Письмом, вона радше скидається на заклинання. “Нехай буде усім православним людям спасіння в домі, де моляться цією молитвою”, — такий собі словесний амулет, повішений на вході до дому. Більше подає різноманіття способів чарування, імен бісів, ніж елементів Божого Об’явлення. Робить молитва акцент не так на Богові, як на власній винятковій дієвості проти різних чарів та бісів: “Написана на 72 мовах, нехай переможе вона усяке лукавство” (чомусь саме вона — не Бог).
Далі по тексту йде перелік святих, за заступництвом до котрих св. Кипріан буцімто звертається, не зважаючи на те, що багато з них жили значно пізніше від нього. Когось з них знаємо, когось не дуже. Хтось взагалі не зверне уваги на перелік цілком звичних імен “святих митрополитів та чудотворців – Петра, Олексія, Йони, Филипа…”. Лише трохи допитливості й критичного мислення дозволять зрозуміти, що стоїть за цим всім … “русскій мір”. Петро Ратенський, наприклад, переніс осідок Київського митрополита до Москви і заповів своїм наступникам перебувати саме там. А Йона був поставлений митрополитом замість Ісидора, котрий на Флорентійському Соборі відновив єдність Київської митрополії з Римом. Таке саме походження і решти “святих митрополитів та чудотворців”.
Звідси й магізм “молитви”, звідси й абракадабра у її формулюваннях, звідси й прагнення знайти легкі відповіді на всі виклики життя без значних енергозатрат, а живі стосунки з Богом замінити мертвим ритуалом. Щось цілком відмінне від постави самого св. Кипріана, про вченість котрого “свідчать численні і чудові твори, які він написав на нашу користь”, і в житті котрого Бог “перемінив образ навчання і нерозумність підкорив Слову” (св. Григорій Богослов).
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
За пошуком релігійної практики, яка допомогла би на всі випадки життя, сама історія Кипріана і Юстини затирається, не кажучи вже про такі шедеври проповідницького мистецтва як “Слово на похвалу святому священномученику Кипріану” святого Григорія Богослова. Тож спершу кілька слів про життя самих мучеників та акценти, які робить в ньому Назіанзький святитель, а потім вже про ті, котрі зміщує, спотворюючи поняття святості, сучасна масова культура.
Св. Григорій Богослов і літургійний календар називають Кипріана священномучеником, тобто надають йому священичого сану. Назіанзький єпископ, висловлюючи у своєму “Слові” похвалу Кипріану, каже, що “він був першим не тільки в Картагенській Церкві і в Африці, яка з того часу і завдяки йому досі відома, але на всім Заході, і майже на самому Сході, в країнах південних і північних, куди тільки дійшла слава про нього”. Це вносить певну плутанину і схиляє ототожнювати цього святого з Отцем Церкви ІІІ ст. Кипріаном Картагенським. Можливо, в ті часи й побутувала думка, що ці два Кипріани є однією і тією ж особою, однак життя Кипріана і Юстини, пам’ять котрих відзначають 2 жовтня, переносить нас в Антіохію початку IV ст.
Можливо, св. Григорія Богослова збило з пантелику те, що і Кипріан Антіохійський писав твори. Деякі з них збереглися в корпусі Житій святих “Acta Sanctorum”, видання яких розпочав у XVII ст. Жан Болланд. Це саме джерело надає посланням св. Кипріана настільки великої ваги, що буцімто ними святий збурював увесь світ, за що потім зазнав вигнання та мученицької смерті.
Але цьому всьому ще передувало навернення Кипріана. Він сам описує його історію. На неї посилаються “Acta Sanctorum”. І є вона знаною св. Григорію Богослову. “Кипріан у довгім слові виставляє на ганьбу колишнє своє порочне життя, щоб і це, тобто свою сповідь, принести в дар Богові, і багатьом з тих, що навертаються від порочного життя, вказати шлях благої надії”.
Кипріан походив зі знатного роду, був заможним, здобув “верх ученості у філософії та інших науках” (св. Григорій Богослов) і займався надзвичайно поплатною на той час справою — магією. “Служителем демонів був цей згодом ученик Христовий, найжорстокішим гонителем — цей великий поборник істини” (св. Григорій Богослов).
Так сталося, що Кипріан захопився дівчиною Юстиною, котра була християнкою, і вирішив її звабити. Назіанзький святитель підкреслює цнотливість Юстини та наголошує слухачам свого “Слова” на необхідності чистоти як у дівицтві, так і в подружжі: “Була дівиця знатного роду і гречна (так слухають і так радіють цьому діви або, краще сказати, ті, що живуть у шлюбі, якщо вони цнотливі й люблять цнотливість; тому що сказання моє складе прикрасу для тих і інших!)”
Кипріан, звісно, зазнає невдачі. Він як чаклун вдається за допомогою до демона. Але і його підступ Юстині вдається розпізнати. “Чисті й богоподібні душі дуже швидко розпізнають, що задумується проти них, хоч який він хитрий, різноманітний у своїх нападах. Дівиця, відкинувши всі інші засоби, звертається до Бога і захисником від ненависної пристрасті обирає свого Нареченого” (св. Григорій Богослов).
Єпископ Назіанзу свідомий, “що таких самих страждань зазнають… скрізь по світі” (1 Пт. 5, 9), тож задля користі своїх слухачів (а потім і читачів) детально описує боротьбу, яку переживала Юстина. “Усе це і ще багато чого пригадуючи в молитвах і благаючи Діву Марію допомогти діві, яка бідує, вона додає і інший засіб — піст і сон на голій землі, щоб зів’яла її краса, яка накликала на неї підступ, а через піст була віднята їжа в полум’я, виснажилося те, що служить розпаленню пристрастей, і заразом, щоб Бог змилосердився над її смиренням”.
Будучи безсилим перед іменем Христа та всією цією зброєю, яку спрямувала проти нього Юстина, демон приступив до самого Кипріана. Вдаючись до біблійних паралелей, св. Григорій Богослов так каже про навернення чаклуна: “Як Саул до гуслів і брязкання Давида, так він вдається до Бога діви”. Кипріан визнав свої гріхи перед зібранням християн і на знак відмови від них та переміни свого життя привселюдно спалив свої чарівницькі книги, які на той час коштували шалені гроші.
“Щоб для очищення колишньої гордині любомудренно навчитися смиренню, спочатку він був дверником храму, а потім став пастирем, навіть кращим і найдосвідченішим з пастирів”. Де саме, тут думки розбігаються. Св. Григорій, як вже зазначалося, стверджує, що в Картагені, хоча інші джерела виступають за Антіохію.
Його як єпископа застають гоніння імператора Декія. Спершу Кипріана засудили на вигнання. Коли його вірних страчували за слово Боже, “Кипріан, будучи відсутнім тілом, був присутній з подвижниками духом, розділяв їхні подвиги; і коли він не міг сприяти живим словом — допомагав писаннями” (св. Григорій Богослов). Врешті і самого Кипріана вбили, стявши мечем голову. Під час тих самих гонінь мученицькою смертю загинула також Юстина. Певний час місце поховання тіла Кипріана було невідомим, поки Бог не відкрив його одній благочестивій жінці.
Дуже швидко св. Кипріан як колишній чаклун і переможець над чаклунством став вважатися серед народу захисником від різного роду чарів та бісівських нападів. Хоча літургійні тексти на його честь, оце мірило тверезого почитання святих, ні про які такі “властивості” його не згадують. Вони оспівують навернення Кипріана, Божий вплив на нього, порівнюють священномученика з апостолом Павлом, що спершу також переслідував вірних, звеличують цнотливість Юстини та їхній спільний мученицький подвиг, однак жодного слова про панацею від пороблення.
З літургійних богослужінь згодом виокремлюються паралітургійні форми почитання, наприклад, відомий Акафіст до св. Кипріана. Також всі його похвали спираються на життя святого, і лише прикінцева молитва серед різних звернень про заступництво просить через св. Кипріана, щоб Бог “позбавив нас від полону диявольського та всякої дії духів нечестивих”.
Загадкою залишається так звана “особливо сильна молитва св. Кипріана”, яка поширюється Інтернетом. Повна по-богословськи безглуздих формулювань та протиріч зі Святим Письмом, вона радше скидається на заклинання. “Нехай буде усім православним людям спасіння в домі, де моляться цією молитвою”, — такий собі словесний амулет, повішений на вході до дому. Більше подає різноманіття способів чарування, імен бісів, ніж елементів Божого Об’явлення. Робить молитва акцент не так на Богові, як на власній винятковій дієвості проти різних чарів та бісів: “Написана на 72 мовах, нехай переможе вона усяке лукавство” (чомусь саме вона — не Бог).
Далі по тексту йде перелік святих, за заступництвом до котрих св. Кипріан буцімто звертається, не зважаючи на те, що багато з них жили значно пізніше від нього. Когось з них знаємо, когось не дуже. Хтось взагалі не зверне уваги на перелік цілком звичних імен “святих митрополитів та чудотворців – Петра, Олексія, Йони, Филипа…”. Лише трохи допитливості й критичного мислення дозволять зрозуміти, що стоїть за цим всім … “русскій мір”. Петро Ратенський, наприклад, переніс осідок Київського митрополита до Москви і заповів своїм наступникам перебувати саме там. А Йона був поставлений митрополитом замість Ісидора, котрий на Флорентійському Соборі відновив єдність Київської митрополії з Римом. Таке саме походження і решти “святих митрополитів та чудотворців”.
Звідси й магізм “молитви”, звідси й абракадабра у її формулюваннях, звідси й прагнення знайти легкі відповіді на всі виклики життя без значних енергозатрат, а живі стосунки з Богом замінити мертвим ритуалом. Щось цілком відмінне від постави самого св. Кипріана, про вченість котрого “свідчать численні і чудові твори, які він написав на нашу користь”, і в житті котрого Бог “перемінив образ навчання і нерозумність підкорив Слову” (св. Григорій Богослов).
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Електронна пошта