Ця ангельська пiсня вводить нас у центральну, найважливiшу частину Божественної Лiтургiї, наближаючи до головного Таїнства — Причастя. Вона нiби прокладає умовну межу, за якою нам потрiбно залишити все земне й тимчасове, всi пiклування, турботи й печалi (саме це слово було вжито в давньоукраїнському текстi молитви), аби приготувати себе до зустрiчi з Господом.