17 березня Церква вшановує одного з найулюбленіших святих українського народу, преподобного IV століття Олексія, до основного імені якого долучилося ще одне ймення – людина Божа. Сучасникам зараз важко уявити, що головним змістом життя людини може бути Бог і служіння Йому. Втім, життєопис Олексія, людини Божої, допомагає зробити це повною мірою. Святий Олексій жив у V ст. і був сином-одинаком побожного й багатого римського сенатора. Будучи ще малим хлопцем, намагався допомогти убогим і знедоленим. Він зрікся привілеїв свого високого походження та відійшов у тінь світу. Прибувши до Сирії, поселився в убогій хатинці неподалік церкви Матері Божої в Едессі, де вів життя вбогого жебрака. Так прожив Олексій 17 років, аж доки Пресвята Богородиця не виявила його святості людям, які назвали його Божим чоловіком. Коли Олексій повернувся додому, то батько не впізнав його у вбогому жебракові й дозволив йому жити в своєму домі під сходами. Там він прожив ще 17 років, терпеливо зносячи різні прикрощі від слуг. Після смерті знайшли при ньому записку з його справжнім іменем, походженням і описом всього життя. Поховали Олексія у Римі. Життя св. Олексія, чоловіка Божого, являє нам дзеркало досконалого монашого життя. Початок чернечому життю покладає полишення світу і всього, що доречне поміж людьми. Той, хто приймає чернецтво, ...