13 cерпня Церква згадує подію перенесення мощей преподобного Максима сповідника. В історії християнських подвижників цей святий займає особливе місце. Був момент, коли як і за часів святителя Афанасія чи святителя Василія Великого, підтримка віри залежала від однієї-єдиної людини. Максиму сповіднику відрізали язик, його жорстоко мучили та гнали різні правителі, але він зберіг Дух християнства і по праву вважається одним з вчителів Церкви. Cвятий Максим народився 580 року у знатній константинопольській родині. Обдарований надзвичайним інтелектом та здібністю до високих Філософських розмислів, він здобув блискучу освіту й розпочав політичну кар'єру. Імператор Іраклій, який вступив на престол 610 року, оцінив таланти Максима та його християнські чесноти і зробив його своїм першим секретарем (протосекретіс). Утім, почесті, влада і багатство не могли зменшити бажання, яке Максим таємно плекав у своєму серці з юних років, вести життя, згідне з істинною філософією. Усього лиш через три роки він залишив посаду і марні відзнаки світу цього, щоб прийняти чернечий постриг у Хрисопольському монастирі Пресвятої Богородиці, поблизу Константинополя. Прекрасно підготовлений дослідженням Священного Писання та вивченням отців Церкви до невидимої боротьби з силами зла, святий Максим швидко здіймався сходами чеснот, що ведуть до блаженної безстрасності. Завдяки практиці аскези він мудро стримував пориви пожадливості, злагідністю гасив дратівливість, звільняючи душу від тиранії ...