Один із найближчих учнів Христа - апостол Фома
05 жовтня 2026
6 жовтня Православна церква вшановує пам'ять апостола Фоми. Його можна назвати одним з найпалкішим з апостолів. Його "невірство" чи не було проявом гарячої та глибокої віри?

Святий апостол Фома працював рибалкою та походив з галілейського міста Пансади. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. За Церковним Переданням, їм засновано християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та в деяких країнах Азії. За жеребом апостолу Фомі випала для проповіді Індія, щоби просвіщати затьмарені язичництвом країни і навчати істинної віри різні народи, які жили там. Спочатку Фома засмутився, що йому випало йти до «диких народів», але йому явився у видінні Господь і укріпив, заспокоїв його, вказавши, як дістатися до тих країн.
Зміцнившись у вірі, апостол Фома вирушив у далекі краї, де заснував багато християнських громад у далеких від Святої Землі краях. Останні роки свого земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Маліпур), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
Історики вказують, що християни цієї частини Азії були переконані, що їм віра Христова була принесена саме апостолом Фомою. Так, коли португальці вперше в 1500 році прибули до берегів Індії, то знайшли в Маліпурі поселення християн, які стверджували, що вони прийняли віру від апостола Фоми, і навіть це місто протягом довгого часу називали містом святого апостола Фоми. Та й загалом християни Індії спрадавна називають себе християнами апостола Фоми і ведуть початок своєї Церкви саме від цього апостола.
Місцем мученицької кончини апостола Фоми вказують високу скелю, яка розташована приблизно за 10 кілометрів від Маліпура, куди апостол часто ходив на звершення молитви. Мощі святого апостола Фоми у 385 році частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Згодом – до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Святій Горі Афон.
Фрагмент з проповіді митрополита Антонія Сурозького в день пам'яті святого апостола Фоми.
Ми сьогодні звершуємо пам'ять апостола Фоми. Про нього всі згадують як про того, хто піддав сумніву Воскресіння Христове, коли йому про це розповіли інші учні. І ми рідко ставимо собі питання про те, хто ж він був, якою він був людиною, чому поставив це запитання, як він міг сумніватися.
Про апостола Фому ми читаємо тільки двічі в Євангелії, крім того місця, де згадується його обрання Спасителем на апостольство. І перше місце таке значуще: коли Христос Своїм учням говорить, що Йому належить повернутися в Юдею, щоб воскресити Свого друга Лазаря, то учні намагаються вмовити Його залишатися подалі від вбивчого, небезпечного Єрусалиму. І тільки Фома говорить: підемо з Ним і помремо з Ним… Ще до Воскресіння Христового, коли учні бачили у Христі тільки наставника, Фома був готовий з любові і по вірності до Нього просто померти з Ним – тільки померти, не захистити Його, ні на що не сподіватися, а просто з Ним розділити Його долю.

І ось ця людина, яка з такою вірністю готова була розділити зі Спасителем смерть, ставить іншим учням питання: Чи можливо це? Вони йому розповідають, що бачили воскреслого Христа, а він цьому не може повірити. Чому? Чи не тому, що до Святої П'ятидесятниці, до того, як Дух Святий зійшов на апостолів, вони залишалися тими ж боязкими, часто нерозуміючими, часто непевними людьми? Як Фома міг повірити, що воскрес Христос, коли єдине свідоцтво про Його воскресіння було в тому, що ці учні радіють – і все одно залишаються тими самими людьми, які не змінилися, які нічим не відрізняються від того, чим вони були раніше?
Щоб прийняти звістку про воскресіння, йому була потрібна інша достовірність, ніж просто радісні слова апостолів, тому що він розумів, що якщо воскрес Христос, то все на світі змінилося, що останнє слово не за смертю, а за життям, що остання перемога не за людиною, а за Богом, що любов перемогла, а не ненависть, що ми живемо тепер в новому світі ,тому що Бог увійшов у цей світ і його перетворив в світ вічного життя… І коли Спаситель встав перед ним, Фома увірував, тому що в Спасителі було сяйво вічного життя, тому що Він постав перед учнями вже не як Ісус з Назарету, Який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь, в силі і славі Свого Воскресіння – однак з руками й ногами, і боком, що були пробиті цвяхами та списом.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102

Святий апостол Фома працював рибалкою та походив з галілейського міста Пансади. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним. За Церковним Переданням, їм засновано християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та в деяких країнах Азії. За жеребом апостолу Фомі випала для проповіді Індія, щоби просвіщати затьмарені язичництвом країни і навчати істинної віри різні народи, які жили там. Спочатку Фома засмутився, що йому випало йти до «диких народів», але йому явився у видінні Господь і укріпив, заспокоїв його, вказавши, як дістатися до тих країн.
Зміцнившись у вірі, апостол Фома вирушив у далекі краї, де заснував багато християнських громад у далеких від Святої Землі краях. Останні роки свого земного життя апостол Фома провів в індійському місті Меліапора (Маліпур), де за навернення до Христа дружини і сина місцевого царя був ув’язнений, зазнав катувань і, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа.
Історики вказують, що християни цієї частини Азії були переконані, що їм віра Христова була принесена саме апостолом Фомою. Так, коли португальці вперше в 1500 році прибули до берегів Індії, то знайшли в Маліпурі поселення християн, які стверджували, що вони прийняли віру від апостола Фоми, і навіть це місто протягом довгого часу називали містом святого апостола Фоми. Та й загалом християни Індії спрадавна називають себе християнами апостола Фоми і ведуть початок своєї Церкви саме від цього апостола.
Місцем мученицької кончини апостола Фоми вказують високу скелю, яка розташована приблизно за 10 кілометрів від Маліпура, куди апостол часто ходив на звершення молитви. Мощі святого апостола Фоми у 385 році частково були перенесені з Індії в Месопотамію, в місто Едесу (нині Орфа). Згодом – до Константинополя, де на честь апостола Фоми був побудований храм. На сьогодні відомо, що святі мощі апостола Фоми покояться в Індії, Угорщині та на Святій Горі Афон.
Фрагмент з проповіді митрополита Антонія Сурозького в день пам'яті святого апостола Фоми.
Ми сьогодні звершуємо пам'ять апостола Фоми. Про нього всі згадують як про того, хто піддав сумніву Воскресіння Христове, коли йому про це розповіли інші учні. І ми рідко ставимо собі питання про те, хто ж він був, якою він був людиною, чому поставив це запитання, як він міг сумніватися.
Про апостола Фому ми читаємо тільки двічі в Євангелії, крім того місця, де згадується його обрання Спасителем на апостольство. І перше місце таке значуще: коли Христос Своїм учням говорить, що Йому належить повернутися в Юдею, щоб воскресити Свого друга Лазаря, то учні намагаються вмовити Його залишатися подалі від вбивчого, небезпечного Єрусалиму. І тільки Фома говорить: підемо з Ним і помремо з Ним… Ще до Воскресіння Христового, коли учні бачили у Христі тільки наставника, Фома був готовий з любові і по вірності до Нього просто померти з Ним – тільки померти, не захистити Його, ні на що не сподіватися, а просто з Ним розділити Його долю.

І ось ця людина, яка з такою вірністю готова була розділити зі Спасителем смерть, ставить іншим учням питання: Чи можливо це? Вони йому розповідають, що бачили воскреслого Христа, а він цьому не може повірити. Чому? Чи не тому, що до Святої П'ятидесятниці, до того, як Дух Святий зійшов на апостолів, вони залишалися тими ж боязкими, часто нерозуміючими, часто непевними людьми? Як Фома міг повірити, що воскрес Христос, коли єдине свідоцтво про Його воскресіння було в тому, що ці учні радіють – і все одно залишаються тими самими людьми, які не змінилися, які нічим не відрізняються від того, чим вони були раніше?
Щоб прийняти звістку про воскресіння, йому була потрібна інша достовірність, ніж просто радісні слова апостолів, тому що він розумів, що якщо воскрес Христос, то все на світі змінилося, що останнє слово не за смертю, а за життям, що остання перемога не за людиною, а за Богом, що любов перемогла, а не ненависть, що ми живемо тепер в новому світі ,тому що Бог увійшов у цей світ і його перетворив в світ вічного життя… І коли Спаситель встав перед ним, Фома увірував, тому що в Спасителі було сяйво вічного життя, тому що Він постав перед учнями вже не як Ісус з Назарету, Який був їхнім учителем, а як воскреслий Господь, в силі і славі Свого Воскресіння – однак з руками й ногами, і боком, що були пробиті цвяхами та списом.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102





Електронна пошта