Християнські чесноти. Як їх досягти?
06 жовтня 2026
Ще в дохристиянські часи періоду античності люди багато розмірковували про чесноти. Скажімо Гесіод про них міркував наступним чином: «Шлях до чесноти обтяжливий і важкий, вона не дається від народження, а вимагає постійних життєвих зусиль». Справді, з чеснотою не народжуються, а щоб досягти її потрібно докласти багато зусиль. Як це зробити і чого в принципі ми повинні прагнути читайте в матеріалі.
Гріх, який увійшов у світ, зіпсував людську природу до невпізнання. Тільки з приходом Христа на землю людство отримало чіткий план для набуття чеснот. Спаситель не просто дав нам моральний закон, за допомогою якого можна досягти досконалості, але Своїм життям явив нам досконалий образ доброчесного життя.
Людина, яка прагне до нього, не просто виконує звід певних правил, а намагається жити так, як заповідав Христос.
Іноді виникає запитання: а як же навчитися доброчесності? До яких чеснот нам прагнути? Лише молитися, ходити в храм і причащатися? Все значно складніше, але спробуємо розібратись.
Звичайно, молитись та брати участь в таїнствах є вкрай необхідно для християнського життя. Але ж чеснота полягає не тільки в тому, щоб робити добро своїй душі, але також допомогати своїм близьким. Можна сказати, що всі чесноти випливають із заповідей любити Господа і ближнього, як самого себе.

Віра
Віра не що інше, як внутрішня переконаність людини в існуванні Бога, сполучена з вищим ступенем довіри до Нього як до Благого і Мудрого Вседержителя, з бажанням й готовністю слідувати Його благій волі. Як її досягти? За допомогою безумовної довіри Богу й виконання Його заповідей. Невіруючому слід молитовно просити у Бога зустрічі і уважно спостерігати за собою. Бог обов'язково відповість на щиру молитву через обставини життя, через ближнього, а можливо і прямо в серце людини. Плоди віри: всі вчинки людина робить в згоді з волею Божою і сподівається на всеблагий і премудрий Промисел Божий в будь-яких обставинах.
Надія
Заспокоєння серця в Бозі з запевненням, що Він безперестанно турбується про наш порятунок і дарує нам обіцяне блаженство. Християнська надія є непохитне, спокійне й радісне очікування майбутнього блаженства. Головним предметом християнської надії є вічне спасіння.
Як його досягти? Треба сподіватись на Промисел Божий у будь-яких обставинах. Плоди надії ми добре можемо побачити в нинішніх обставинах. Вона підбадьорює дух в спокусах і надихає на подвиги. Надією гордий може бути смиренним, нечистий - очищений, слабкий - укріплений, грішний - виправлений.
Любов
Любов є сукупністю досконалостей. За походженням любов є даром Духа Святого, за своєю сутністю - обоження людини, за формою - жертовне служіння предмету любові - Богу і Його творінню. За своїми основними характеристиками християнська любов жертовна, діяльна і безкорислива. Вона вважається вінцем чеснот.
Всім, хто хоче досягти цього блаженного стану, преподобний Амвросій Оптинський радив наступне: «Якщо ти знаходиш, що в тобі немає любові, а бажаєш мати її, то роби справи любові, хоча спочатку без любові. Господь побачить твоє бажання й старання і вкладе в серце твоє любов». Плодами любові є жертовне служіння Богу та людям. Вміння бачити в ближніх образ Божий.
Стримання
Грецьке слово «стриманість» означає: тримати під контролем, володіти собою. Часто воно перекладається словом «самовладання» і має на увазі «стримувати запал, потяг, бажання». Стримання є утримання бажань, які не узгоджуються з волею Божою. Об'єктом можуть бути, як порочні пристрасті й гріховні потяги людської природи, так і й необхідні потреби людської природи. У першому випадку потрібна нещадна боротьба, у другому - підпорядкувати природні потреби духу і утримувати їх в розумних межах. Плоди стриманості характеризуються формулою: «Тіло повинно скоритися душі, а душа – духу».

Ціломудріє
За своїм етимологічним складом грецьке слово «ціломудріє» вказує на нормальний стан внутрішнього духовного життя християнина, цілісність помислів і вчинків, свіжість духовних сил, духовну улаштованість внутрішньої людини. Ціломудріє є досконале підпорядкування тіла душі, чистота душі та тіла.
Як його досягти? Початок ціломудрія, коли розум не вагається від блудних помислів та мрій. Ухилення від хтивих бесід, поганих слів, зберігання почуттів, особливо зору, слуху й дотику. Тілесні труди, піст, молитва. Уникати всього, що може покласти і найменшу пляму на чистоту душі. Ціломудріє є стриманість і подолання всяких похотей боротьбою. Плоди ціломудрія в таких випадках стає тілесна й духовна чистота.
Милосердя й Милостиня
Милосердя є особливе ставлення до ближніх, здатність відгукуватися на їхні потреби. Милостиня - діяльний прояв милосердя. Святий Іоанн Златоуст казав: «Почни віддавати бідним те, що тобі не потрібно, що у тебе валяється; потім будеш в змозі давати і більше і навіть з позбавленням себе. І, нарешті, вже готовий будеш віддавати і все, що можеш». Плоди милосердя та милостині облагороджують душу, заспокоюють совість, дають внутрішній спокій і радість, зміцнюють віру.
Лагідність
Лагідність виявляється у чистоті, розсудливій поступливості, покірності Промислу Божому. «Чеснота лагідності полягає у нерухомому улаштуванні душі, що перебуває однаковою при безчесті й похвалах» (прп. Іоанн Ліствичник).
Як її досягти? Найвищий приклад лагідності ми маємо в особі Ісуса Христа, який сказав про Себе: «навчіться від Мене, бо Я лагідний є і смиренний серцем» (Мф. 11:29). Лагідність розвивається за допомогою послуху, прохання допомоги у Бога, лагідного ставлення до Бога і ближніх. Плоди цієї чесноти вкрай важливі. Це терпіння, безгнівність, можливість при образах від ближнього без збентеження і щиро про нього молитися.
Трезвіння
Трезвіння полягає в уважному ставленні до духовного життя, дисципліни розуму, тобто в зберіганні себе від гріха при невпинному зверненні до Бога.
Досягти цього можна зберігаючи розум від помислів, щоденно випробуючи свої думки та серце. Виправляючи його, ми виправляємо внутрішній зір своєї душі. Плодами трезвіння є свобода від спокус, самообману, бачення своїх гріхів і надія на Бога, стриманість у радості і збереження розсудливості в скорботах.
Смирення й смиренномудріє
Слово «смиренність» має в своїй основі слово «мир». Це вказує на те, що смиренна людина завжди перебуває в мирі з Богом, самою собою та іншими людьми. Покора - одна з граней смирення, правильний образ думок людини про саму себе і навколишній світ. Досягти цієї чесноти можна за допомогою справедливої оцінки самого себе і розуміння того, що всі людські заслуги - дари Бога. Смирення виразно народжується в душі від виконання заповідей. Смирення допоможуть досягти мовчання, смиреннослів’я, скромне вбрання, плач про гріхи, тілесні труди. Плодами смирення є наближення до Бога. Чим більше наближаються подвижники до Нього, тим більше грішними себе бачать.

Молитва
Християнин не може не звертатись до Бога, Богородиці, ангелів чи святих угодників Божих. Молитву можна зробити потребою тільки через молитовний труд. Для цього потрібна увага, неспішність, пам'ять про Бога, піст, усамітнення, зосередженість, тиша. Плодами молитви є безперервна пам'ять про Бога, серцева теплота, любов до Бога і ближніх.
Покаяння
Одна з найголовніших чеснот. Покаяння є фундаментальною зміною в людині від життя довільно-гріховного, самолюбного і самодостатнього до життя за заповідями Божими. Як досягти того, що грекі називали метанойя? Приносити покаяння за скоєні гріхи протягом усього життя.
Плодами покаяння є бачення своєї гріховності, поява бажання служити Богу і ближнім, бачення навіть тонких гріховних помислів. Перехід на якісно інший образ думок.
Послух
Особливе ставлення пастиря і пастви, яке будується на глибокій довірі, взаємній повазі, смиренні, молитві, прагненні шукати і знаходити правду Божу. У більш широкому сенсі - узгодження своєї волі з волею Божою.
Як його досягти? Передусім - відкидати свою гріховну волю та гординю. Для цього необхідні: смиренність, віра, надія, любов, чистота намірів, жертовність, розсудливість. Духовний керівник може вказати на якісь орієнтири, але проходити шлях від орієнтира до орієнтиру людина повинна сама. Плодами послуху є наведення ладу в зовнішній порядок життя.
Терпіння
Терпіння – це здатність стійко переносити скорботи з подякою Богу. Смиренне, покірливе, благодушне ставлення до страждань й випробувань, які попускає Господь. Це важка чеснота. Її дуже складно досягти, оскільки терпіння є готовністю до скорботи й щоденного її очікування. В терпінні потрібно вправлятися перш необхідності, щоб, коли вона настане, бути у всеозброєнні. Потрібно вважати будь-яке безчестя послане від Бога для вправи в його подоланні. Терплячий перебуває у повсякчасному спокої й зберігає душевний мир у будь-яких обставинах. Терплячого неможливо образити.
Розсудливість
Благодатний дар духовного зору, вміння розрізняти волю Божу. Здатність християнина правильно оцінювати свої сили і правильно обирати засоби на шляху порятунку. В досягненні розсудливості допоможуть самоконтроль, внутрішня увага, поєднання власної аскези і духовної користі оточуючих, читання святих отців та житій святих, розвиток навичок міркувати. Звісно, то все є вищий пілотаж. Воно неможливо для початківців. Тому недосвідченим потрібен духовний керівник. Плоди міркування: освічений розум, здатність приймати правильне рішення в будь-яких обставинах і подавати душекорисні поради ближньому.
Мужність
Здатність християнина з готовністю й рішучістю зустрічати скорботи, біди, небезпеки, труднощі. Не втрачаючи стійкості духу зі сподіванням покладатися на Божественний Промисел. «Мужність є любов, готова заради Бога зазнати все» - говорить блаженний Августин. Як її досягти? Для цього треба полюбити Бога та людей, проводити життя з бажанням догодити Господу, зі сподіванням на Божественний Промисел. Приклади християнської мужності являли численні християнські сповідники, мученики, захисники віри, гнані праведники і взагалі всі святі. Плоди мужності: вміння непохитно стояти у правді, переносити страждання та бути з Господом при будь-яких обставинах.
Жертовність
Ця чеснота, яка полягає у бажанні й готовності жертвувати собою, своїм часом, силами, засобами заради виконання заповідей любові до Бога і ближнього, самозречення. Християнська жертовність ґрунтується не просто на почутті обов'язку, але і на любові. Проте, святі отці вчать, що навіть примушування себе до виконання заповідей без співчуття серця все одно корисно для нас. Тому що душа знаходить навик робити добро, а згодом може відгукнутися і серце. Плодами жертовності є любов як головний скарб серця.

Ревність
Стан віруючого, що виражається в полум'яному прагненні до добра і ненависті до зла. Християнська рішучість безповоротно залишити гріх й виконувати Божу волю. Щоб досягти її необхідно перетворити властиву людині протиприродну ревність (загострене почуття суперництва) в ревність до пізнання Бога і з'єднання з Ним. Плодами чесноти стануть відвага, старанність, душевна сила.
Працелюбство
Любов до богоугодної праці, бажання старанно й сумлінно працювати на благо собі і ближньому. Як її розвинути? Уникати неробства, примушувати себе до праці. Святитель Феофан Затворник писав, що потрібно кожну справу сприймати, як дану Богом, тоді відійдуть метушливість, надмірне піклування і недбальство про справи домашні й громадські. Плодами працелюбства є тілесний труд, що приносить серцю чистоту. Та в свою чергу служить причиною того, що душа приносить добрі плоди.
Безкорисливість
Задоволення себе тільки необхідним. Для цього слід полюбити євангельську вбогість. Плоди безкорисливості: милосердя до жебраків, презирство до розкоші, готовність віддати останнє.
Страх Божий
Слово «страх» (грец. Φόβος) в давньогрецькій мові не мало тільки значення боязні, але вона також означало повагу.
Страх Божий - благоговіння перед Господом, боязнь образити Творця гріховним помислом або вчинком, втратити відчуття благодатної Божественної присутності. Як його досягти? Питання дуже складне. Особливо, якщо його втілювати на практиці. Ніхто не може досягти страху Божого, доки не звільниться від усіх турбот житейських. «Коли розум буде безтурботливий, тоді рухає його страх Божий і тягне до любові», - учив прп. Серафим Саровський. Плодами чесноти є зречення від суєти світу. В ім'я любові до Господа це веде до набуття початкового страху Божого, а те в свою чергу починає вести людину до любові досконалої, до тих семи дарів Святого Духа, про які повідомляє Писання.
Святість (обоження)
Вища ступінь залучення подвижника до божественної благодаті, духовної близькості до Бога. Як досягти? Святі відрізняються від звичайних людей тієї рішучістю, з якою вони змінюють життя після звернення до Бога. Про святість свідчать не подвиги, а богоподібні якості християнина. Однак ставши на шлях духовного вдосконалення пам'ятаймо, щоб здобути чесноти, наших зусиль буде замало. Необхідно звертатися за допомогою до Бога, Який є джерелом всякої чесноти.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102
Гріх, який увійшов у світ, зіпсував людську природу до невпізнання. Тільки з приходом Христа на землю людство отримало чіткий план для набуття чеснот. Спаситель не просто дав нам моральний закон, за допомогою якого можна досягти досконалості, але Своїм життям явив нам досконалий образ доброчесного життя.
Людина, яка прагне до нього, не просто виконує звід певних правил, а намагається жити так, як заповідав Христос.
Іноді виникає запитання: а як же навчитися доброчесності? До яких чеснот нам прагнути? Лише молитися, ходити в храм і причащатися? Все значно складніше, але спробуємо розібратись.
Звичайно, молитись та брати участь в таїнствах є вкрай необхідно для християнського життя. Але ж чеснота полягає не тільки в тому, щоб робити добро своїй душі, але також допомогати своїм близьким. Можна сказати, що всі чесноти випливають із заповідей любити Господа і ближнього, як самого себе.

Віра
Віра не що інше, як внутрішня переконаність людини в існуванні Бога, сполучена з вищим ступенем довіри до Нього як до Благого і Мудрого Вседержителя, з бажанням й готовністю слідувати Його благій волі. Як її досягти? За допомогою безумовної довіри Богу й виконання Його заповідей. Невіруючому слід молитовно просити у Бога зустрічі і уважно спостерігати за собою. Бог обов'язково відповість на щиру молитву через обставини життя, через ближнього, а можливо і прямо в серце людини. Плоди віри: всі вчинки людина робить в згоді з волею Божою і сподівається на всеблагий і премудрий Промисел Божий в будь-яких обставинах.
Надія
Заспокоєння серця в Бозі з запевненням, що Він безперестанно турбується про наш порятунок і дарує нам обіцяне блаженство. Християнська надія є непохитне, спокійне й радісне очікування майбутнього блаженства. Головним предметом християнської надії є вічне спасіння.
Як його досягти? Треба сподіватись на Промисел Божий у будь-яких обставинах. Плоди надії ми добре можемо побачити в нинішніх обставинах. Вона підбадьорює дух в спокусах і надихає на подвиги. Надією гордий може бути смиренним, нечистий - очищений, слабкий - укріплений, грішний - виправлений.
Любов
Любов є сукупністю досконалостей. За походженням любов є даром Духа Святого, за своєю сутністю - обоження людини, за формою - жертовне служіння предмету любові - Богу і Його творінню. За своїми основними характеристиками християнська любов жертовна, діяльна і безкорислива. Вона вважається вінцем чеснот.
Всім, хто хоче досягти цього блаженного стану, преподобний Амвросій Оптинський радив наступне: «Якщо ти знаходиш, що в тобі немає любові, а бажаєш мати її, то роби справи любові, хоча спочатку без любові. Господь побачить твоє бажання й старання і вкладе в серце твоє любов». Плодами любові є жертовне служіння Богу та людям. Вміння бачити в ближніх образ Божий.
Стримання
Грецьке слово «стриманість» означає: тримати під контролем, володіти собою. Часто воно перекладається словом «самовладання» і має на увазі «стримувати запал, потяг, бажання». Стримання є утримання бажань, які не узгоджуються з волею Божою. Об'єктом можуть бути, як порочні пристрасті й гріховні потяги людської природи, так і й необхідні потреби людської природи. У першому випадку потрібна нещадна боротьба, у другому - підпорядкувати природні потреби духу і утримувати їх в розумних межах. Плоди стриманості характеризуються формулою: «Тіло повинно скоритися душі, а душа – духу».

Ціломудріє
За своїм етимологічним складом грецьке слово «ціломудріє» вказує на нормальний стан внутрішнього духовного життя християнина, цілісність помислів і вчинків, свіжість духовних сил, духовну улаштованість внутрішньої людини. Ціломудріє є досконале підпорядкування тіла душі, чистота душі та тіла.
Як його досягти? Початок ціломудрія, коли розум не вагається від блудних помислів та мрій. Ухилення від хтивих бесід, поганих слів, зберігання почуттів, особливо зору, слуху й дотику. Тілесні труди, піст, молитва. Уникати всього, що може покласти і найменшу пляму на чистоту душі. Ціломудріє є стриманість і подолання всяких похотей боротьбою. Плоди ціломудрія в таких випадках стає тілесна й духовна чистота.
Милосердя й Милостиня
Милосердя є особливе ставлення до ближніх, здатність відгукуватися на їхні потреби. Милостиня - діяльний прояв милосердя. Святий Іоанн Златоуст казав: «Почни віддавати бідним те, що тобі не потрібно, що у тебе валяється; потім будеш в змозі давати і більше і навіть з позбавленням себе. І, нарешті, вже готовий будеш віддавати і все, що можеш». Плоди милосердя та милостині облагороджують душу, заспокоюють совість, дають внутрішній спокій і радість, зміцнюють віру.
Лагідність
Лагідність виявляється у чистоті, розсудливій поступливості, покірності Промислу Божому. «Чеснота лагідності полягає у нерухомому улаштуванні душі, що перебуває однаковою при безчесті й похвалах» (прп. Іоанн Ліствичник).
Як її досягти? Найвищий приклад лагідності ми маємо в особі Ісуса Христа, який сказав про Себе: «навчіться від Мене, бо Я лагідний є і смиренний серцем» (Мф. 11:29). Лагідність розвивається за допомогою послуху, прохання допомоги у Бога, лагідного ставлення до Бога і ближніх. Плоди цієї чесноти вкрай важливі. Це терпіння, безгнівність, можливість при образах від ближнього без збентеження і щиро про нього молитися.
Трезвіння
Трезвіння полягає в уважному ставленні до духовного життя, дисципліни розуму, тобто в зберіганні себе від гріха при невпинному зверненні до Бога.
Досягти цього можна зберігаючи розум від помислів, щоденно випробуючи свої думки та серце. Виправляючи його, ми виправляємо внутрішній зір своєї душі. Плодами трезвіння є свобода від спокус, самообману, бачення своїх гріхів і надія на Бога, стриманість у радості і збереження розсудливості в скорботах.
Смирення й смиренномудріє
Слово «смиренність» має в своїй основі слово «мир». Це вказує на те, що смиренна людина завжди перебуває в мирі з Богом, самою собою та іншими людьми. Покора - одна з граней смирення, правильний образ думок людини про саму себе і навколишній світ. Досягти цієї чесноти можна за допомогою справедливої оцінки самого себе і розуміння того, що всі людські заслуги - дари Бога. Смирення виразно народжується в душі від виконання заповідей. Смирення допоможуть досягти мовчання, смиреннослів’я, скромне вбрання, плач про гріхи, тілесні труди. Плодами смирення є наближення до Бога. Чим більше наближаються подвижники до Нього, тим більше грішними себе бачать.

Молитва
Християнин не може не звертатись до Бога, Богородиці, ангелів чи святих угодників Божих. Молитву можна зробити потребою тільки через молитовний труд. Для цього потрібна увага, неспішність, пам'ять про Бога, піст, усамітнення, зосередженість, тиша. Плодами молитви є безперервна пам'ять про Бога, серцева теплота, любов до Бога і ближніх.
Покаяння
Одна з найголовніших чеснот. Покаяння є фундаментальною зміною в людині від життя довільно-гріховного, самолюбного і самодостатнього до життя за заповідями Божими. Як досягти того, що грекі називали метанойя? Приносити покаяння за скоєні гріхи протягом усього життя.
Плодами покаяння є бачення своєї гріховності, поява бажання служити Богу і ближнім, бачення навіть тонких гріховних помислів. Перехід на якісно інший образ думок.
Послух
Особливе ставлення пастиря і пастви, яке будується на глибокій довірі, взаємній повазі, смиренні, молитві, прагненні шукати і знаходити правду Божу. У більш широкому сенсі - узгодження своєї волі з волею Божою.
Як його досягти? Передусім - відкидати свою гріховну волю та гординю. Для цього необхідні: смиренність, віра, надія, любов, чистота намірів, жертовність, розсудливість. Духовний керівник може вказати на якісь орієнтири, але проходити шлях від орієнтира до орієнтиру людина повинна сама. Плодами послуху є наведення ладу в зовнішній порядок життя.
Терпіння
Терпіння – це здатність стійко переносити скорботи з подякою Богу. Смиренне, покірливе, благодушне ставлення до страждань й випробувань, які попускає Господь. Це важка чеснота. Її дуже складно досягти, оскільки терпіння є готовністю до скорботи й щоденного її очікування. В терпінні потрібно вправлятися перш необхідності, щоб, коли вона настане, бути у всеозброєнні. Потрібно вважати будь-яке безчестя послане від Бога для вправи в його подоланні. Терплячий перебуває у повсякчасному спокої й зберігає душевний мир у будь-яких обставинах. Терплячого неможливо образити.
Розсудливість
Благодатний дар духовного зору, вміння розрізняти волю Божу. Здатність християнина правильно оцінювати свої сили і правильно обирати засоби на шляху порятунку. В досягненні розсудливості допоможуть самоконтроль, внутрішня увага, поєднання власної аскези і духовної користі оточуючих, читання святих отців та житій святих, розвиток навичок міркувати. Звісно, то все є вищий пілотаж. Воно неможливо для початківців. Тому недосвідченим потрібен духовний керівник. Плоди міркування: освічений розум, здатність приймати правильне рішення в будь-яких обставинах і подавати душекорисні поради ближньому.
Мужність
Здатність християнина з готовністю й рішучістю зустрічати скорботи, біди, небезпеки, труднощі. Не втрачаючи стійкості духу зі сподіванням покладатися на Божественний Промисел. «Мужність є любов, готова заради Бога зазнати все» - говорить блаженний Августин. Як її досягти? Для цього треба полюбити Бога та людей, проводити життя з бажанням догодити Господу, зі сподіванням на Божественний Промисел. Приклади християнської мужності являли численні християнські сповідники, мученики, захисники віри, гнані праведники і взагалі всі святі. Плоди мужності: вміння непохитно стояти у правді, переносити страждання та бути з Господом при будь-яких обставинах.
Жертовність
Ця чеснота, яка полягає у бажанні й готовності жертвувати собою, своїм часом, силами, засобами заради виконання заповідей любові до Бога і ближнього, самозречення. Християнська жертовність ґрунтується не просто на почутті обов'язку, але і на любові. Проте, святі отці вчать, що навіть примушування себе до виконання заповідей без співчуття серця все одно корисно для нас. Тому що душа знаходить навик робити добро, а згодом може відгукнутися і серце. Плодами жертовності є любов як головний скарб серця.

Ревність
Стан віруючого, що виражається в полум'яному прагненні до добра і ненависті до зла. Християнська рішучість безповоротно залишити гріх й виконувати Божу волю. Щоб досягти її необхідно перетворити властиву людині протиприродну ревність (загострене почуття суперництва) в ревність до пізнання Бога і з'єднання з Ним. Плодами чесноти стануть відвага, старанність, душевна сила.
Працелюбство
Любов до богоугодної праці, бажання старанно й сумлінно працювати на благо собі і ближньому. Як її розвинути? Уникати неробства, примушувати себе до праці. Святитель Феофан Затворник писав, що потрібно кожну справу сприймати, як дану Богом, тоді відійдуть метушливість, надмірне піклування і недбальство про справи домашні й громадські. Плодами працелюбства є тілесний труд, що приносить серцю чистоту. Та в свою чергу служить причиною того, що душа приносить добрі плоди.
Безкорисливість
Задоволення себе тільки необхідним. Для цього слід полюбити євангельську вбогість. Плоди безкорисливості: милосердя до жебраків, презирство до розкоші, готовність віддати останнє.
Страх Божий
Слово «страх» (грец. Φόβος) в давньогрецькій мові не мало тільки значення боязні, але вона також означало повагу.
Страх Божий - благоговіння перед Господом, боязнь образити Творця гріховним помислом або вчинком, втратити відчуття благодатної Божественної присутності. Як його досягти? Питання дуже складне. Особливо, якщо його втілювати на практиці. Ніхто не може досягти страху Божого, доки не звільниться від усіх турбот житейських. «Коли розум буде безтурботливий, тоді рухає його страх Божий і тягне до любові», - учив прп. Серафим Саровський. Плодами чесноти є зречення від суєти світу. В ім'я любові до Господа це веде до набуття початкового страху Божого, а те в свою чергу починає вести людину до любові досконалої, до тих семи дарів Святого Духа, про які повідомляє Писання.
Святість (обоження)
Вища ступінь залучення подвижника до божественної благодаті, духовної близькості до Бога. Як досягти? Святі відрізняються від звичайних людей тієї рішучістю, з якою вони змінюють життя після звернення до Бога. Про святість свідчать не подвиги, а богоподібні якості християнина. Однак ставши на шлях духовного вдосконалення пам'ятаймо, щоб здобути чесноти, наших зусиль буде замало. Необхідно звертатися за допомогою до Бога, Який є джерелом всякої чесноти.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5363 5421 1533 9765
5159 3351 0939 4102





Електронна пошта