Неділя Торжества православ’я
08 березня 2025
Торжество православ’я звершується в перший Тиждень Великого посту в Неділю. Воно було встановлене в Греції в IX ст., В пам`ять остаточної перемоги над ворогами православ`я – іконоборцями.
Вчення про шанування ікон, засноване на св. писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканним. Але єресь іконоборства, що з`явилася в самій Греції, поширилася по багатьох країнах. Церква Божа піддалася гонінню, більшому ніж від язичників. Більше 100 років лилися сльози і невинна кров істинно православних, які боролися за право зображувати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Божу Матір і святих, а також молитися перед іконами. Цих православних укладали у в`язниці, піддавали мукам і страт. Чесні ікони та мощі святих спалювалися.
Після VII Вселенського Собору (787 р.), що закріпив шанування ікон, настав послаблення гонінь, але тільки в середині IX ст. було звільнено з темниці і ув`язнення іконошанувальників і повернуті на колишні посади, а іконоборцями запропоновано було або залишити своє оману, або припинити церковне служіння. Христолюбної цариця Феодора оголосила: “Хто не вшановує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері і всіх святих, нехай буде проклятий!”
Вибраний Патріархом Константинопольським Мефодій, встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Православ`я було урочисто відновлено на службі в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, яке припало в 843 р. на 19 лютого. Так з`явилося святкування і особливий чин, званий Торжество Православ`я. У XII і XIV ст. ця служба була значно доповнена за рахунок включення інших текстів, що зображають головні догмати християнства. Ця служба являє собою торжество церкви над усіма коли-небудь існувавшими єресями і розколами. У ньому стверджується не тільки православне вчення про іконовшанування, а й усі догмати і постанови семи Вселенських Соборів. Благословляє не тільки іконошанувальників, але і всіх, хто живе, тих, хто відійшов до Господа у вірі та благочесті отців.
Це свято є дуже сильним духовним натхненником для християнина в час посту,оскільки на іконах зображується не тільки Ісус Христос і Пресвята Богородиця,але й інші святі Божі угодники,які своїм благочестивим християнським життям прославили Бога,перетерпіли муки за віру,були отцями церкви,монахами,безсрібниками. З них кожна віруюча людина повинна брати приклад,наслідуючи їхня життя і ревність до Божих справ,їхню боротьбу з нечистими думками та підступами лукавого. Ми повинні їх шанувати та молитися до них,бо як говориться в молитві до Святого: «Скорого помічника і молитвеника за душу мою»,вони є найпершими після Богородиці за душі наші. Отже молімося до всіх Святих,щоб за їх молитвами і молитвами Богородиці Господь спас і помилував нас.
Слово в неділю Торжества Православ"я митрополита Антонія Сурозького
Вчення про шанування ікон, засноване на св. писанні і затверджене звичаєм перших християн, до VIII ст. залишалося недоторканним. Але єресь іконоборства, що з`явилася в самій Греції, поширилася по багатьох країнах. Церква Божа піддалася гонінню, більшому ніж від язичників. Більше 100 років лилися сльози і невинна кров істинно православних, які боролися за право зображувати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Божу Матір і святих, а також молитися перед іконами. Цих православних укладали у в`язниці, піддавали мукам і страт. Чесні ікони та мощі святих спалювалися.
Після VII Вселенського Собору (787 р.), що закріпив шанування ікон, настав послаблення гонінь, але тільки в середині IX ст. було звільнено з темниці і ув`язнення іконошанувальників і повернуті на колишні посади, а іконоборцями запропоновано було або залишити своє оману, або припинити церковне служіння. Христолюбної цариця Феодора оголосила: “Хто не вшановує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері і всіх святих, нехай буде проклятий!”
Вибраний Патріархом Константинопольським Мефодій, встановив тоді ж особливе святкове богослужіння. Православ`я було урочисто відновлено на службі в Софійському соборі в Константинополі в першу неділю Великого посту, яке припало в 843 р. на 19 лютого. Так з`явилося святкування і особливий чин, званий Торжество Православ`я. У XII і XIV ст. ця служба була значно доповнена за рахунок включення інших текстів, що зображають головні догмати християнства. Ця служба являє собою торжество церкви над усіма коли-небудь існувавшими єресями і розколами. У ньому стверджується не тільки православне вчення про іконовшанування, а й усі догмати і постанови семи Вселенських Соборів. Благословляє не тільки іконошанувальників, але і всіх, хто живе, тих, хто відійшов до Господа у вірі та благочесті отців.
Це свято є дуже сильним духовним натхненником для християнина в час посту,оскільки на іконах зображується не тільки Ісус Христос і Пресвята Богородиця,але й інші святі Божі угодники,які своїм благочестивим християнським життям прославили Бога,перетерпіли муки за віру,були отцями церкви,монахами,безсрібниками. З них кожна віруюча людина повинна брати приклад,наслідуючи їхня життя і ревність до Божих справ,їхню боротьбу з нечистими думками та підступами лукавого. Ми повинні їх шанувати та молитися до них,бо як говориться в молитві до Святого: «Скорого помічника і молитвеника за душу мою»,вони є найпершими після Богородиці за душі наші. Отже молімося до всіх Святих,щоб за їх молитвами і молитвами Богородиці Господь спас і помилував нас.
Слово в неділю Торжества Православ"я митрополита Антонія Сурозького
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Ми святкуємо сьогодні день Торжества Православ’я: не торжества православних людей над іншими людьми, а торжества про те, що Православ’я як світло - сіяє, немов вогонь горить, як життя - тече по усьому світі. І знову-таки: не лише наше церковне Православ’я, але щось набагато більше за те, що ми можемо вмістити. Один раз о. Софроній сказав мені: «Ніхто не повинен би насмілюватись називати себе православним християнином, тому що бути православним, у повному розумінні цього слова, це означає знати Бога Таким, Який Він є, і поклонятися Йому духом і істиною достойно Його святості». І хто з нас, хто із православних всіх часів міг би похвалитися, що він так знає Бога, що він так Йому поклоняється?..
Православ’я є знання Бога - не про Нього, а Його Самого, глибоке, особисте знання, і трепетне, побожне поклоніння перед Ним. І тому ми можемо справді радіти, що, незважаючи на всі перешкоди, які кожен з нас і всі ми в сукупності ставимо перед Богом, Він відкривається нам, Він покоряє нас, Він виливає в нас Своє світло, Своє життя, знання й пізнання про Себе, і звалює нас додолу - не в приниженні, ні! - а у свідомості Його величі, святості, невиреченої краси, які нас спонукують поклонитися Йому всією любов’ю, всім трепетом, всім зачудуванням і замилуванням нашої душі.
І таке розуміння Православ’я наповнює серце та розум радістю про те, що далеко за межами Православної Церкви це Богопізнання, це поклоніння Богові пронизує душі мільйонів і мільйонів людей - і тих, хто сповідує Христа, і тих, хто не зустрів Христа, але чують Бога Живого, чудо Боже, і поклоняються Йому всією душею, всім розумом, усім життям.
Усвідомлення Православ’я - це споглядання води живої, що тече у всьому світі й живить всіх, хто шукає правди, і істини, і життя, і любові. І в цьому наша радість: що Бог підкоряє Собі, пронизує Собою, приводить у Своє Царство незліченну кількість людей, про яку ми самі не маємо й поняття. Тому що Бог бачить серця, Бог благословляє і намір, і вчинок, і, за повчанням апостола Павла, приймає молитви кожного - не тільки християнина, не тільки старозаповітного юдея, але і язичника, і того, хто в пошуку. Це так дивовижно!
Є молитва свт. Василія Великого, якого літургію ми вперше в цьому пості зараз звершуємо, в якій він просить благословення Божого тим, хто Його знає, і тим, хто Його ще не пізнав, і тим, хто противиться Його слову, тому що вони не можуть зрозуміти путів Божих і ще не стали в безмовному жаху, у трепеті перед таїною життя.
Яким же великим, яким широким і бездонним є це Православ’я! Так, ми радіємо про те, що Православ’я перемогло на Соборах усі давні єресі, усяку неправду супроти Бога, супроти людини, супроти Матері Божої, супроти тварини, супроти життя, і Собори проголосили рішучі слова істини. Але ці слова промовлені не для приниження тих, хто не знав свого шляху, а для того, щоб світло засяяло у їхньому розумі і в їхньому серці, щоб і для них розпочалося нове життя, не лише в зародку, але в тій повноті, яку обіцяв нам Господь.
Православ’я - шлях хресний для православних. Ми повинні не тільки дати Богові проникнути в наші глибини, розсіяти в нас всю пітьму, перемогти всяке зло, скорити нас силою Своєї любові; але й силою, немов би в жорнах, змолоти нас, щоб ми зробилися добрим борошном, здатним стати хлібом освячення. Ми маємо не тільки дати Богові простір діяти, але ми мусимо стати й бути, завжди, кожної миті нашого життя, співробітниками Божими, відкриваючи Йому шлях, відрікаючись у собі від всього того, що недостойне Його, відкидаючи себе, знаючи тільки Христа розп’ятого за нас, і воскреслого, як обітницю наших слави і спасіння. Тоді й ми зробимось учасниками подвигу тих великих отців і матерів, якими істина й життя і світло засяяли у світі і які відкрили іншим шлях життя.
Вступімо ж знову й знову, не жаліючи себе, забуваючи про себе, на цей шлях; станьмо співробітниками Божими в Його перемозі над нами, насамперед, над будь-якою неправдою, над будь-якою пітьмою, над будь-якою відсутністю або збіднінням любові; і тоді ми зробимось синами світла, синами Божими, як зробилися ті, кого ми сьогодні згадуємо в побожній, подячній, радісній молитві. Амінь.
Початок Літургії в Іоано-Богословському храмі о 10 ранку.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Православ’я є знання Бога - не про Нього, а Його Самого, глибоке, особисте знання, і трепетне, побожне поклоніння перед Ним. І тому ми можемо справді радіти, що, незважаючи на всі перешкоди, які кожен з нас і всі ми в сукупності ставимо перед Богом, Він відкривається нам, Він покоряє нас, Він виливає в нас Своє світло, Своє життя, знання й пізнання про Себе, і звалює нас додолу - не в приниженні, ні! - а у свідомості Його величі, святості, невиреченої краси, які нас спонукують поклонитися Йому всією любов’ю, всім трепетом, всім зачудуванням і замилуванням нашої душі.
І таке розуміння Православ’я наповнює серце та розум радістю про те, що далеко за межами Православної Церкви це Богопізнання, це поклоніння Богові пронизує душі мільйонів і мільйонів людей - і тих, хто сповідує Христа, і тих, хто не зустрів Христа, але чують Бога Живого, чудо Боже, і поклоняються Йому всією душею, всім розумом, усім життям.
Усвідомлення Православ’я - це споглядання води живої, що тече у всьому світі й живить всіх, хто шукає правди, і істини, і життя, і любові. І в цьому наша радість: що Бог підкоряє Собі, пронизує Собою, приводить у Своє Царство незліченну кількість людей, про яку ми самі не маємо й поняття. Тому що Бог бачить серця, Бог благословляє і намір, і вчинок, і, за повчанням апостола Павла, приймає молитви кожного - не тільки християнина, не тільки старозаповітного юдея, але і язичника, і того, хто в пошуку. Це так дивовижно!
Є молитва свт. Василія Великого, якого літургію ми вперше в цьому пості зараз звершуємо, в якій він просить благословення Божого тим, хто Його знає, і тим, хто Його ще не пізнав, і тим, хто противиться Його слову, тому що вони не можуть зрозуміти путів Божих і ще не стали в безмовному жаху, у трепеті перед таїною життя.
Яким же великим, яким широким і бездонним є це Православ’я! Так, ми радіємо про те, що Православ’я перемогло на Соборах усі давні єресі, усяку неправду супроти Бога, супроти людини, супроти Матері Божої, супроти тварини, супроти життя, і Собори проголосили рішучі слова істини. Але ці слова промовлені не для приниження тих, хто не знав свого шляху, а для того, щоб світло засяяло у їхньому розумі і в їхньому серці, щоб і для них розпочалося нове життя, не лише в зародку, але в тій повноті, яку обіцяв нам Господь.
Православ’я - шлях хресний для православних. Ми повинні не тільки дати Богові проникнути в наші глибини, розсіяти в нас всю пітьму, перемогти всяке зло, скорити нас силою Своєї любові; але й силою, немов би в жорнах, змолоти нас, щоб ми зробилися добрим борошном, здатним стати хлібом освячення. Ми маємо не тільки дати Богові простір діяти, але ми мусимо стати й бути, завжди, кожної миті нашого життя, співробітниками Божими, відкриваючи Йому шлях, відрікаючись у собі від всього того, що недостойне Його, відкидаючи себе, знаючи тільки Христа розп’ятого за нас, і воскреслого, як обітницю наших слави і спасіння. Тоді й ми зробимось учасниками подвигу тих великих отців і матерів, якими істина й життя і світло засяяли у світі і які відкрили іншим шлях життя.
Вступімо ж знову й знову, не жаліючи себе, забуваючи про себе, на цей шлях; станьмо співробітниками Божими в Його перемозі над нами, насамперед, над будь-якою неправдою, над будь-якою пітьмою, над будь-якою відсутністю або збіднінням любові; і тоді ми зробимось синами світла, синами Божими, як зробилися ті, кого ми сьогодні згадуємо в побожній, подячній, радісній молитві. Амінь.
Початок Літургії в Іоано-Богословському храмі о 10 ранку.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
5159 3351 0939 4102
4149 6293 1322 1459
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Електронна пошта