Неділя про розслабленого

У четверту неділю після Пасхи Церква згадує зцілення Христом розслабленого.
 
Про цю подію оповідає лише покровитель нашого храму св. Іоан Богослов, який повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята. В цьому випадку не зовсім зрозуміло, на яке саме свято Ісус прийшов до юдейської столиці, але найімовірніше, то була або Пасха, або П'ятидесятниця.

Біля Овечих воріт, названих так тому, що через них проганяли до храму жертовну худобу, або тому, що біля них знаходився ринок, де продавали цих тварин, на північно-східній стороні міської стіни, на дорозі через Кедрський потік до Гефсиманії і на Елеонськую гору, знаходилася купальня, що юдейською називалася, Віфезда,-  «дім милосердя». Вода в цю купальню збиралася з цілющого джерела. За свідченням Євсевія, ще в п'ятому столітті після Різдва Христового показували п'ять портиків цієї купальні. Біля цього джерела збиралося безліч хворих всякого роду. Проте, то не було звичайне цілюще джерело: свою чудесну силу воно являло лише час від часу, коли в нього сходив Ангел Господній, збурюючи воду. Саме тоді міг зцілитися лише той, хто перший входив в купіль. Тут, біля купальні, знаходився розслаблений, який хворів вже 38 років, і майже втратив надію зцілитися. Тим більше, як пояснив він Господеві, не маючи при собі помічника, він був не в змозі використовувати силу дивного джерела. Змилувавшись, Господь миттєво зціляє стражденного одним Своїм словом: «Встань, візьми ложе твоє і ходи». Цим Він явив перевагу Своєї рятуючої благодаті перед засобами Старого Завіту.



Але оскільки була субота, то юдеї, під цією назвою св. Іоанн має на увазі, зазвичай, фарисеїв, саддукєєв і юдейських старшин, які вороже ставилися до Господа Ісуса Христа, замість того, щоб порадіти за нещасного або здивуватися диву, обурилися. На їх думку колишній хворий посмів порушити заповідь про суботній спокій, носячи своє ліжко і зробили йому зауваження. Між тим, зцілений, не без деякої зухвалості, почав виправдовуватися, що він лише виконує веління Того, Хто зцілив його і Хто, в його очах, мав досить влади звільнити його від дотримання дуже дріб'язкових постанов про суботу. З відтінком презирства юдеї запитують колишнього хворого, Хто ж Та Людина, Яка наважилася дозволити йому порушувати загальні правила?

З цього приводу блаженний Феофілакт пише: «Ось сенс ненависті! Вони не запитують, Хто зцілив його, але Хто повелів йому нести його ліжко. Цікавляться не тим, що приводить до здивування, але тим, що засуджується». Хоча вони і не знали напевно, але сповна могли здогадуватися, що Зцілитель ніхто інший, як ненависний їм Ісус з Назарету. Тому навіть не хотіли і говорити про диво. Зцілений же не міг дати їм відповіді, бо не знав Ісуса. Ймовірно, розслаблений незабаром пішов до храму, щоб принести Богові подяку за своє одужання. Тут зустрів його Ісус із знаменними словами: «Ось, ти видужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чого гіршого». З цих слів бачимо, що хвороба опановує людиною в покарання за її гріхи, і Господь застерігає зціленого від повторення гріхів, щоб не спіткало того ще більше покарання. Взнавши свого Зцілителя, колишній хворий пішов і оголосив про Нього юдеям. Звичайно, не із злим наміром, а щоб підняти авторитет Ісуса Христа. Це викликало новий напад злості у юдеїв, і вони «шукали убити Його за те, що Він робив такі справи в суботу».
 

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.