Вшануємо святителя Іоана Шанхайського і Сан-Франциського (відео)

02 липня 2024
У нашому храмі 2 липня вже багато років поспіль вшановують Слобожанського святого святителя Іоана Шанхайського і Сан-Франциського. Владика народився на нашій землі та навчався в Харківському університеті, тому наші парафіяни у позаминулому році ініціювали збори за підсумками яких звернулись до предстоятеля ПЦУ та Священного Синоду з проханням включили владику Іоана в календар святих. Тепер його вшановують офіційно.



Пропонуємо до вашої уваги захід на честь владики Іоана та фільм про нього.



Маємо відео промов та тексти доповідачів на конференції про чудотворця наших днів, яка пройшла 15 жовтня 2020 року в новому приміщенні Іоано-Богословського храму, який ми спільними зусиллями намагаємось навіть під час війни відновити.




Ніна Немировська про український родовід Святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського. 

Життю і духовній діяльності святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського присвячено сьогодні достатньо наукових і публіцистичних праць, книг, фільмів, але всі вони більшою чи меншою мірою проникнуті духом «руського міру». Зрозуміло, що святитель Іоанн Шанхайський є представником російської православної церкви. Проте цей святий визнаний не лише РПЦ, але й УАПЦ, отже є належить до лику святих нашої церкви. Тому видається за доцільне, детальніше звернути увагу на його українське походження. В окремих джерелах на цю тему подана інформація про деяких представників його роду фрагментарна, не систематизована.
 Сам же святитель Іоанн в Слові під час наречення в єпископа Шанхайського стверджував, що бажання служити правді та істині він перейняв від своїх благочестивих предків. Отже, для самого  святителя Іоанна Шанхайського його походження мало важливе значення і він черпав духовні сили з цього  рідного родового джерела, помножував  «родову енергію». Поняття це вперше ввів священик Павло Флоренський.

Український козацький, потім дворянський рід Максимовичів, пов’язаний із Києвом. Започаткував його Максим Васильківський (орендатор  Лаврського Печерського містечка), діти якого прийняли прізвище Максимовичі.
Максим Печерський (Васильківський)  у 1688-1690 роках перебував на службі  у гетьмана  Івана Мазепи,  був його однодумцем, отримав від нього перший «універсал» на землеволодіння і з цього часу його рід вважався дворянським. Сам Максим Васильківський був освіченою, розумною людиною, мав сім синів. Його діти здобували освіту у Києво-Могилянській академії. Шість синів Максима Васильківського служили у званні хорунжих, сотникових і військових писарів, а старший син був відомим церковним діячем, мова йде про митрополита Іоанна Тобольського (Максимовича) піднесеного до лику святих Російською церквою 1916 року.

Іоанн Максимович  народився 1651 року у Ніжині, закінчивши Києво-Могилянську академію, деякий час  викладав у ній.  Потім був економ і проповідником Києво-Печерської Лаври, згодом – настоятелем декількох чоловічих монастирів, а  у 1695 році, за представленням гетьмана Івана Мазепи його посвятили в єпископи Чернігівської єпархії. Керував єпархією 15 років. Свт. Іоанн сприяв відкриттю в Чернігові Малоросійської колегії (1700), дбав про розвиток друкарні. займався поетичною творчістю, славився як майстер проповідник та ін.
Святителя Іоанна  спіткала доля багатьох освічених українців: його звинуватили у зв’язках із Іваном Мазепою.

 У 1711 році цар Петро 1 призначив його на митрополичу кафедру всього Сибіру.  Слід пригадати особливості церковного життя в Росії за часів правління царя Петра 1. Православна церква в Україні теж, потрапивши у  російське підпорядкування, відчула  утиски і переслідування..  Для Іоанна Максимовича це призначення насправді було засланням, адже причиною послужив конфлікт із князем Олександром Меньшиковим, який втручався в церковні справи.

На місці призначення  митрополит здійснював активну християнську місію: поширював  православну віри серед місцевого населення, опікувався бідними і знедоленими. розбудовував храми і навчальні заклади. Кілька важливих деталей до особистості митрополита Іоанна Тобольського: «Він ніколи не був бездіяльним: читав, писав розмірковував, навчав, служив, молився». Запам’ятався тихим, лагідним , милосердним. Проживши всього 54 роки у 1715 році відійшов у вічність, залишивши після себе  великий творчий спадок. Правда, деякі  його книги були заборонені в Росії (Богословіє в пользу правовірних», «Осьм блаженства».Після його смерті на могилі відбувалися чудеса..

Молодші сини Максима ВасильківськогоДмитро і Петро Максимовичі старших своїх синів  теж називали іменем Іван. Іоан Христитель був покровителем роду Максимовичів.

До речі – важлива деталь: сини Максима Васильківського, як і їхній батько, були пов’язані із гетьманом Іваном Мазепою, перебували на службі у його війську, що у згодом мало негативні наслідки для представників цього роду.

Зокрема Дмитро Максимович у 1682-1692 рр. був «ніжинським полковим писарем. потім полковим суддею  і одним із однодумців Івана Мазепи. У 1710 році його разом із сім’єю заслали в Архангельськ, де він бідував і помер у 1732 році. За іншими джерелами Дмитра називали «генеральним осавулом і суддею  Малоросії».
У Петра Максимовича був старший син Іван, військовий канцелярист, який помер у Москві в 1732 році і доводився  двоюрідним братом митрополиту Іоанну Тобольському. Він теж закінчив Києво-Могилянську академію, служив писарем Ніжинського полку. Був наближений до гетьмана Івана Мазепи. Після  битви під Полтавою 1709 року покинув Україну. Після дозволу царя повернувся до Києва, де його змусили присягнути на вірність цареві, але  жити в Києві заборонили, тому у 1713 році він поселився у Москву. За клопотанням Стефана Яворського став перекладачем московської друкарні. Згодом йому пригадали зв’язки із гетьманом Іваном Мазепою і відсторонили від посади. Йому належить «Лексикон Латино-Русский, предназначеный для школьного  употребления»   і незакінчена праця «Описание типографской библиотеки». Зазначу, що йдеться про той період становлення російської культури і духовності, коли на  її розвиток мали потужний впив українські вчені, викладачі, літератори, тобто Київська школа.
У XIX столітті з роду Максимовичів найвідомішим був український і російський філолог, ботанік, історик, поет, фольклорист, архівознавець і природознавець зі старшинського козацького роду Полтавщини, перший ректор університету Св. Володимира Михайло Олександрович Максимович. Він походив від третього сина Максима Васильківського (Печерського) Василя, який був «наказним переяславським полковником»  (помер 1698 року).

Михайло Олександрович Максимович народився у сім'ї Олександра Івановича Максимовича (1782—1851)  сільського судді (тепер Черкащина). Михайло Максимович закінчив Новгород-Сіверську гімназію, а 1823 року Московський  університет (словесний і природничий відділи філософського факультету, згодом ще й медичний). Залишився при університеті для науково-академічної праці, викладав ботаніку. 1833 року  став доктором, а потім професором на й кафедрі ботаніки.
М. Максимович, народжений і вихований в Україні, увібрав у себе дух українського способу життя, основні риси ментальності рідного народу. Першою його науковою працею у Москві 1827 року був збірник «Малоросийские песни», що надало потужний поштовх до розвитку національного самопізнання в Україні і стимулювало науковий інтерес до української культури. 1834 року у відкритому тоді університеті Св. Володимира  у Києві Максимович дістав професуру російської словесності, його обрали першим ректором.

За станом здоров'я 1845 року пішов у відставку й решту життя присвятив винятково науково-літературній діяльності. В Україні Максимович підтримував творчі й особисті зв'язки з відомими українськими письменниками і культурними діячами. Перу М. Максимовича належать понад 150 праць у галузі фольклору і словесності, історії та археології.
Серед відомих представників роду Максимовичів у XVIII  столітті можна назвати: Івана Максимовича (1679-1745) українського живописця-монументаліста з Полтавської губернії (у Києві очолював Лаврську іконописну майстерню, розписував Успенський собор Києво-Печерської лаври);  Льва Максимовича, автора другого варіанту «Лексикона», укладача законодавчих збірників, перекладача; українського письменника і церковного діяча, просвітителя, вихованця Київської Духовної академії, потім її професор (1754-1764 рр.)  Ігнатія Максимовича, який із часом прийме чернечий постриг і стане ігуменом і настоятелем кількох монастирів, із 1755 року ректором і професором Київської Духовної академії; українського літературного і церковного діяча, потім архімандрита Києво-Печерської лаври Манасія (світське ім’я  Михайло) Максимовича

Пращуром святителя Іоанна Шанхайського (Максимовича) був шостий син Максима Васильківського (Печерського) Михайло, який служив «у різних чинах» у Полтавській губернії в Лубенському полку. Закінчив свій земний шлях у 1712 році.
Одним із відомих представників цього роду Максимовичів був прадід Владики Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського, Клавдій Корнійович Максимович (1806–1860), представник шостого покоління роду Максимовичів, який був офіцером. У 1842 році одружується з донькою корпусного командира барона Розена, Ольгою, дядько якої був мировим посередником Ізюмського повіту Харківської губернії. Після весілля молоді поїхала за новим місцем служби Клавдія Максимовича до Східного Сибіру.
Після закінчення служби в 1849 р. прадід святителя, Клавдій Корнійович Максимович, повертається в Україну, на Слобожанщину і купує  село Знаменське Ізюмського повіту Харківської губернії  (сьогодні входить Донецької області). Тут він облаштовує житло і будує нову велику кам'яну церкву, вклавши в її будівництво зароблені у Сибіру кошти.  Церква була освячена на честь святого Іоанна Предтечі. На жаль, церква ця не збереглася.

Старший син К. К. Максимовича і дід святителя Іоанна по батьківській лінії – Іван Клавдійович Максимович народився 1845 р. в Іркутську, навчався в Санкт-Петербурзі, а в 1864г. приїхав  с. Знаменське до матері, де залишився займатися господарством. У січні 1870 р. він одружився на дочці сусіднього поміщика Ганні Олександрівні Мінченко. Роду Мінченків належали землі сусідніх сіл Нікольське і Адамівка, які потім перейшла у спадок батькові святителя – Борису Івановичу Максимовичу і його брату Сергію. Іван Клавдійович Максимович купив земельну ділянку в Харкові. Тут на розі Малої Сумської вулиці і Мироносицької площі поруч із Хрестовоздвиженською (Мироносицькою) церквою губернський секретар І. К. Максимович у 1875 р. отримав дозвіл на будівництво триповерхового будинку. Помер І.К.Максимович в 1892 р. і поховали його біля Вознесенської церкви в селі Нікольське Ізюмського повіту, старостою якої був дворянин Ігнатій Іванович Мінченко – предок бабусі святителя.

Батько святителя Борис Іванович Максимович народився в 1871р.. Після закінчення навчання в Полтавському кадетському корпусі, отримавши в спадок від батьків село Адамівку, брав активну участь у громадському житті Ізюмського повіту: обирався гласним повітового земства, помічником предводителя, Ізюмським повітовим предводителем дворянства. Предводителем дворянства Борис Іванович був аж до революції 1917 р,
Предки святителя по материнській лінії також тісно пов'язані зі Слобожанщиною. У 1895 р. Б.І. Максимович одружився на Глафіри Михайлівні Стефанович-Севаст'янович  – дочці дійсного статського радника, губернського лікарського інспектора, лікаря 1-й Харківської чоловічої гімназії Михайла Михайловича Стефановича-Севаст'яновича.

В Ізюмському повіті Харківської губернії, поруч з Адамівкою та Нікольським розташовувалася Святогірська Успенська пустинь, де в дитинстві любив бувати Михайло. В той час Святогірська Успенська пустинь належала Харківській губернії (закрита і спустошена більшовиками  1922 року). Батьки майбутнього святителя постійно жертвували кошти на її утримання та розбудову. А в сусідньому селі Богородичному знаходилася церква ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Уже в Америці святитель Іоанн багато сил докладе до будівництва однойменного собору в Сан-Франциско.

1921 року родина Максимовичів покидає Україну назавжди.
Отже, потужне родове українське коріння. перші дитячі і юнацькі враження майбутнього святителя  пов’язані нерозривно з Україною, Слобожанщиною і вплинули на його формування як особистості, живили «родовою енергією» протягом всього подальшого життя. Як кажуть: «Нашого цвіту по всьому світу!»
 




Продовження виступу керівника дорослої недільної школи нашого храму Наталії Іванівни Ковтун.





Головою зборів виступив настоятель Іоано Богословського храму ПЦУ о.Віктор Маринчак.







Виступ проректора Харівського національного університету ім.В.Каразіна Анатолія Бабічева.







Секретар Харківської єпарзії о.Дмитро Шаповалов про Слобожанського святого.



Блаженнійший владико! Високопреосвященні і преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Приблизно о цій порі, посеред осені 1957 року, до храму у Версалі зайшов молодий чоловік. Ранок звичайного робочого дня – людей у церкві дуже мало. Літургія наближалася до завершення. Служив ієрейським чином владика Іоан Максимович. Владика вийшов із чашею для причастя вірних. Однак не поспішав повертатися – пильно дивився на незнайомця. Лиш коли той заперечно похитав головою, архієрей поніс святі дари у вівтар.
Візитер був дуже здивований. 23-річний англіканин саме переживав етап духовних пошуків і приглядався до православ'я. Він уже знав, що приступити до причастя в РПЦЗ не так просто – слід молитовно підготуватися, висповідатися, отримати благословення, вистояти всю службу... А щоб із чашею в руках чекали на інославного, якого бачили вперше в житті та який зазирнув до храму під кінець літургії – це нонсенс!

Юний гість сприйняв це за знак: досить відкладати, період вагань завершено – потрібно діяти. Входити до православної церкви і приступати до євхаристії. Дуже скоро він так і зробив. Звали цього чоловіка Тімоті Вер. Нам він тепер більше відомий, як православний богослов, ієрарх Константинопольського патріархату, митрополит Діоклійський Калліст.
У книзі «Внутрішнє царство», де владика Калліст змальовує цей епізод, нічого не сказано про посмішку владики Іоана. Її в ту мить могло й не бути. Можливо, владика посміхнувся пізніше. Коли юнак став православним, прийняв монашество чи архієрейські свячення. Якщо владика Іоан умів бачити трохи більше, ніж інші, він мав усі підстави посміхнутися.

Як і в багатьох інших миттєвостях свого життя. Наприклад, коли чутка про його аскетичну звичку ходити босоніж дійшла до церковного керівництва. І нагорі погодилися, що подібне в західній держави ХХ сторіччя єпископу не дуже личить. Владиці Іоану повідомили: слід носити туфлі. Він і почав їх носити… в руках!
Без посмішки важко було слухати чимало історій, котрі розповідав 20 років тому священник УАПЦ в діаспорі Олександр Козакевич. Це один із вихованців і колишніх іподияконів владики Іоана. Він, живий свідок святості, привозив ікону святого до Харкова та ділився своїми спогадами. Не впевнений у точності деталей, але суть одного з них така: архієрею, котрий намагався постійно суворо постити і їсти дуже рідко і дуже мало, принесли обід. Келійник поставив підніс на стіл, виходив із келії і побажав російською: «Приятного аппетита!» А коли вже зачиняв двері, почув тихеньку репліку владики: «Болван! Я всю жизнь только и делаю, что борюсь с этим аппетитом!»…

У нас сьогодні не канонізаційний процес – він уже відбувся в РПЦЗ і Московському патріархаті. Ми зібралися для розмови про те, чи варто вшановувати святителя Іоана Максимовича в сучасній Православній церкві України. Ці епізоди я навів для ілюстрації деяких резонів «за», котрі здаються мені вартими уваги.
І перший серед них такий: владика Іоан – «живий» святий. Тобто це приклад святості, близький нам у часі. Досі є свідки, котрі його знали і можуть поділитися особистими спогадами. Зокрема, розповісти такі, не дуже «канонічні», дещо анекдотичні, але промовисто людяні історії. З котрих ми бачимо незвичні риси святого – не напівказкового релігійного супергероя далекого минулого, особистість якого практично стерлася за часом, пізнішими міфами і, вибачте за такий образ, позолотою німбу. А нашого сучасника, приклад якого свідчить: справжня святість можлива і в сьогоденні, православний аскетичний максимум досяжний дотепер! І це неможливо заперечити: є свідчення, є фотографії, є навіть кадри кінохроніки з богослужінь владики Іоана. Не так багато православних святих ми маємо можливість побачити на відео.
Причина друга: владика Іоан – «глобальний» святий. Знову ж-таки, не так багато православних святих за життя встигли побувати одразу на трьох континентах. Пожити у Східній та Західній Європі, Азії, Північній Америці. Всеохопність відображена в самому титулі святого – «архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський». Географічно виходить «єпархія», «кафедральні» міста якої розділяють майже 10 тисяч кілометрів!

Але в нашу добу, коли кордони стають усе прозорішими, а мобільність дедалі вищою, потрібен молитовний захист мандрівникам і на такі відстані. А Іоан Максимович може виявитися, скажімо, не просто «покровителем» перельотів над Тихим океаном і Атлантикою, а й своєрідним духовним містком між Україною і світом – духівником, якого з повним правом можуть назвати «своїм» православні і в США, і в Китаї, і у Франції, і в Росії, і, зрозуміло, в Україні – на батьківщині святого.

Третій резон – місток між безкомпромісно суворою аскезою давнього монашества і цілком сучасним екуменічним процесом. Відмова від ліжка і свідомого відпочинку сном, критичний мінімум їжі, щоденні багатогодинні богослужіння та інші подвиги – це владика Іоан Максимович. Водночас просування канонізації у православ’ї двох десятків західних святих, часів іще нерозділеної церкви, серед яких, наприклад, популярний у молоді через день святого Патріка святитель Патрикій, просвітитель Ірландії – це теж владика Іоан Максимович. І прийняття під свій омофор Православної церкви Франції з її реставрованим галліканським обрядом (літургією Королівства Франків до Карла Великого), захист її унікальності від численних зазіхань – це також владика Іоан Максимович.



Він явив цінний приклад одночасної вірності власній традиції та величезної поваги й відкритості до традицій інших. Цілісність його підходу – той досвід, що має потенціал допомогти і в подальшому пізнанні Сходом і Заходом спільної спадщини та в пошуках порозуміння та форм єднання християн різних традицій.

Четвертий пункт: Іоан Максимович – «соціальний» святий. Його регулярні відвідини лікарень, створення дитячих центрів і шкіл, опіка над біженцями – це не тільки зразок діяльного служіння ближнім. Це ще й приклад християнської відповіді суспільству, котре чекає від церкви саме такої жертовності, співпричетності болям і цьогосвітнім проблемам знедолених, чекає гідних прикладів і орієнтирів, які б не словами, а вчинками здобували духовний і громадський авторитет. Це – ще одна актуальна причина згадувати святителя Іоана, молитися до нього, як «покровителя» волонтерської діяльності та соціальної допомоги.
Нарешті, п’ятий резон – це все ж таки українське походження владики Іоана. Його шляхетський рід Максимовичів-Васильковських дав святителя Іоана, митрополита Тобольського, козацьку старшину, котра підтримала гетьмана Івана Мазепу, генерального писаря при гетьманові Пилипі Орлику у вигнанні, чимало священиків, ще й першого ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка – тоді Імператорського університету святого Володимира. Святий Іоан і сам встиг попрацювати в суді Української держави гетьмана Скоропадського – юнаком у Харкові після завершення університету.

Іоан Максимович любив свою батьківщину, захищав українців за кордоном. І хоч він жив у середовищах «білої» еміграції, серед сильних російських монархічних і подекуди шовіністичних ідей – я вважаю, що ми маємо вагомі підставі не віддавати його постать на відкуп російській пропаганді. Натомість є достатньо матеріалу для формування альтернативної візії життя святого Іоана Максимовича, саме як представника української духовної традиції.
І на завершення: Слобожанщина є порівняно молодим регіоном України. Сучасну історію наш край веде з XVII століття. В нас не так багато місцевих святих. А ми їх потребуємо. До того ж, офіційне церковне шанування святого Іоана на Харківщині почалося ще наприкінці 1990-х – і не з УПЦ Московського патріархату. А з українського православного середовища – місцевої єпархії УАПЦ. Згодом святого Іоана було внесено до місяцеслова всієї УАПЦ. Отже, традиція його шанування в Україні налічує понад два десятки років.
Невеличкий, але важливий для духовенства бонус: необхідні богослужбові матеріали є. Стихири, акафіст – перекладені українською мовою. Практична складова питання забезпечена: бери – і служи, все готово.
Тож, з огляду на наведені резони, я також долучаю свій скромний голос до прохання на адресу керівництва Православної церкви України щодо розгляду можливості внесення святителя Іоана, архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського, Чудотворця, до офіційного синаксаря нашої церкви.






Молитовно будемо вшановувати 2 липня святителя Іоана (Максимовича) архієпископа Шанхайського і Сан-Франциського. Наразі ця ікона з мощами святителя зберігається в Іоано-Богословському храмі ПЦУ м.Харкова.




                                                         
А К А Ф І С Т
 
святителю ЙОАНУ МАКСИМОВИЧУ                            ЧУДОТВОРЦЮ Шанхайському й Сан-Францизькому
 
 
 
К О Н Д А К  1
 
Всепереможний чудотворче і незвичайний угоднику Христовий, що всьому світові виливаєш дорогоцінне миро натхнення і чудес невичерпне джерело! Вихваляємо тебе з любов’ю і кличемо до тебе:
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
І К О С 1
 
Подібним до ангела явив тебе в останні часи всього творіння Творець, щоб з милістю Божою  піклувався ти про нас, людей  земних. Дивлячись на чесноти твої, преблаженний Йоане, співаємо тобі так:
Радуйся, що з раннього дитинства благочестям уквітчаний!
Радуйся, що зі страхом і тремтінням волю Божу виконуєш!
Радуйся, що являєш благодать Божу в таємних благодіяннях!
Радуйся, що блискавично чуєш нас стражденних, хоча й далеко перебуваємо!
Радуйся, поквапливе джерело любові ближнім своїм на спасіння!
Радуйся, втіхо всіх тих, хто з вірою до тебе припадає!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К   2
 
Бачимо рясних чеснот твоїх струменіння, святителю славний Йоане, бо чудами з життєдайного джерела Божого напуваєш вірних, щоб співали Богові: Алилуя!
 
І К О С   2
 
Розуме, наповнений любов’ю і богослів’ям, богомудрий Йоане, що богознанням навчений та до стражденних людей любов’ю оздоблений, пізнавати нас істинного Бога навчи, щоб і ми у зворушенні співали тобі:
Радуйся, непохитна твердине істини православ’я!
Радуйся, дорогоцінна посудино дарів Духа Святого!
Радуйся, правдивий викривачу невір’я і облудного вчення!
Радуйся, ревний виконавцю заповідей Божих!
Радуйся, подвижнику недрімливий, що не даєш собі відпочинку!
Радуйся, улюблений пастирю черідки Христової!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К  3
 
Силою благодаті Божої ти став сиротам годувальником і юнакам наставником, виховуючи їх у страсі Божім та готуючи до служіння Богові. Заради цього духовні діти твої звертають погляд до тебе і вдячно співають Богові: Алилуя!
 
І К О С    3
 
Воістину, отче Йоане, треба було б вдячну пісню з неба тобі співати, а не з землі, бо хто з людей здатний висловити величність діл твоїх. Ми ж, приносячи Богові що маємо, так тобі співаємо :  
Радуйся, що безперервною молитвою покриваєш дітей твоїх!
Радуйся, охоронителю черідки твоєї Хресним знаменням!
Радуйся, великої любові вмістилище, що не зважаєш на мовні розрізнення!
Радуйся, світочу всеосяйний і всім любий!
Радуйся, образе скромності духовної!
Радуйся, подателю насолод духовних всім нужденним!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
 
К О Н Д А К  4
 
Бурею духовною збентежені: як би достойно прославити чудеса твої, блаженний Йоане, бо пройшов ти заради спасіння і благовістя Євангелія тим, хто у темряві, до кінців землі. Дякуємо Богові за апостольську працю твою і співаємо Йому: Алилуя!
 
І К О С  4
 
Почули близькі й далекі про величність чудес твоїх, Божою милістю навіть до нашого часу наявними. Ми ж дивуємось прославленому в тобі Богові і зі страхом співаємо:
Радуйся, просвітителю тих, хто перебуває у темряві безвір’я!
Радуйся, провіднику людей твоїх з Далекого Сходу до заходу!
Радуйся, джерело чудес, що виливаються Богом!
Радуйся, що з любов’ю на розум наставляєш заблудлих!
Радуйся, прудкокрила втіхо тих, хто кається у гріхах своїх!
Радуйся, опертя крокуючих шляхом правди! 
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К  5
 
Як світло провідне, що буревії люті розганяєш, з’явився ти, святителю Йоане, тим, хто на острові перебував, охороняючи їх від вихру смертоносного своїми молитвами, і захищаючи Хресним знаменням. Навчи і нас, що кличемо тебе на допомогу, чудотворче святий, до Бога з відвагою взивати : Алилуя!
 
І К О С 5
 
Знаємо про велику допомогу твою в напастях і обставинах, преблаженний отче Йоане, сміливий заступнику перед Престолом Божим і швидкий у бідах помічнику. Тому й ми на твій захист перед Богом сподіваємось і величаємо тебе:
Радуйся, стихій небезпечних прогонителю! 
Радуйся, що молитвою зі злиднів визволяєш!
Радуйся, що голодним завжди хліб подаєш!
Радуйся, що для прохачів достаток готуєш!
Радуйся, втіхо скорботних!
Радуйся, рятівнику тих, що гинуть!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К  6
 
Проповіднику преблаженний Йоане! Як новий гугнявий Мойсей з’явився ти, виводячи людей твоїх з полону рабства. Визволи і нас від рабства гріховного та ворогів Божого спасіння,  бо і ми співаємо Богові: Алилуя!
 
І К О С  6
 
Засяяла молитва твоя, о добрий пастирю! Бо вчинив ти неможливе, коли схилив владу світську поспівчувати людям твоїм. Тим-то з ними разом і ми вдячно величаємо тебе:
Радуйся, бо всім, хто тебе пильно кличе ти допомагаєш!
Радуйся, бо від несправедливої смерті ти визволяєш!
Радуйся, бо від наклепів і злослів’я ти охороняєш!
Радуйся, бо невинних від кайданів захищаєш!
Радуйся, бо від нападу нечестивих відбиваєш!
Радуйся, бо неправду розбиваєш, а істину підносиш!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К   7
 
Бажаючи полум’яно прославити святих Заходу, що відхилився від істини, відновив ти шанування їх у Церкві православній, о цінителю преподобних cходу і заходу! Нині з ними на небі моли Бога за нас, що співаємо на землі Йому : Алилуя!
 
І К О С  7
   
Бачимо в тобі нового обранця Божого, що з’явився в останні часи і разом зі святителями давньої Галії, наче один із них, надихаєш паству твою дотримуватись православної віри, яку і вони на заході сповідували. Допоможи й нам у вірі цій перебувати, що кличемо до тебе :
Радуйся, новий Мартине в утриманні, подвигах і чудесах твоїх!
Радуйся, новий Германе у сповідуванні твоєму православної віри!
Радуйся, новий Іларіє в Божому богослов’ї!
Радуйся, новий Григоріє у шануванні і прославленні угодників Божих!
       Радуйся, новий Фавсте через твою ніжну любов і ревність інока!
Радуйся, новий Цесарію в твердій любові до правил Церкви Божої!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
 
К О Н Д А К   8
 
Предивне чудо бачимо в кінці земного життя твого, святотерпний Йоане, коли посланий ти був у Новий Світ проповідувати там християнство давнє і прийняв гоніння через праведність твою, готуючи душу до Царства Небесного. Дивуючись нині терпінню та страдництву твоєму, вдячно співаємо Богові : Алилуя!
 
І К О С  8
 
Воістину весь ти був трударем виноградника Христового, Богоносний  отче, не знаючи спокою до кінця великотрудного життя твого. Допоможи і нам недостойним, дивний угоднику Божий Йоане, у ділах наших, щоб і ми були старанними та вірними Богові       і прославляли тебе :
Радуйся, що витерпів до кінця і досягнув спасіння!
Радуйся, що перед іконою Богоматері вмерти удостоївся!
Радуйся, мужній охоронителю віри серед гоніння неправедного!
Радуйся, що правлячим ієрархом, як добрий пастор черідки твоєї, сидячи смертну годину прийняв!
Радуйся, що після смерті втішив паству дивним своїм поверненням!
Радуйся, багатьох чудес подателю тим, хто до усипальниці твоєї з вірою і любов’ю приступає!
Радуйся, святителю отче наш Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К   9
 
Всі створіння ангельські зраділи сходженню твоєї душі в небесні оселі, ми ж, дивуючись твоїм чудесам на землі, що діями Святого Духа відбуваються, співаємо Богові : Алилуя!
 
І К О С  9
 
Знаємо, праведний отче Йоане, невимовного Бога святине, що доладні красномовці не можуть передати непохитність святого життя твого. О дивне з’явлення Боже в наш маловірний час, безнастанно прославляємо тебе так :
Радуйся, хоромино Божого закону!
Радуйся, мале і слабке ангельських осель вмістилище!
Радуйся, драбино, що нею зручно піднімаємося на небо!
Радуйся, лікарне, де від усіляких хвороб швидко одужуємо!
Радуйся, молитовного подвигу таємна схованко!
Радуйся, сяйвооздоблений храме Духа Святого!
Радуйся, святителю отче Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К   10
 
Бажаючи врятувати світ, Спаситель нового святого послав нам. Тим-то через нього з темних глибин гріха покликав нас. Чуємо тебе, преблаженний отче Йоане, що кличеш нас до покаяння, і хоча ми в чеснотах убогі, співаємо Богові: Алилуя!
 
І К О С  10
 
Ти оборона є всім, отче Йоане, хто до твого небесного заступництва вдається, тому й нас від демонських нападів охороняй, від недуг, напастей і всяких бід рятуй, що з вірою до тебе взиваємо :
Радуйся, засліплених прозріння!
Радуйся, що силою молитви життя на смертній постелі подаєш!
Радуйся, що від заколоту й війни охороняєш!
Радуйся, що зрошуєш рятівною вологою тих, хто гине в полум’ї печалі!
Радуйся, що як батько заступаєш самотніх та полишених!
Радуйся, святий учителю тих, хто шукає істину!
Радуйся, святителю отче Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К  11
 
Хвалу безперервну Пресвятій Тройці, преблаженний  отче Йоане, приніс ти думкою, словом і ділом. Великим розумінням з’ясував ти повеління істинної віри, навчаючи нас вірою, надією і любов’ю єдиному в Тройці Богові співати: Алилуя!  
 
І К О С  11
 
Сяйводайним світочем православ’я з’явився ти, черідки Христової добрий пастирю, тим, хто в мороці невігластва перебував. Так і після успіння твого являєш істину тим, хто не знає її, душі вірних просвічуєш, які співають тобі :
Радуйся, просвіто невірних мудрістю Божою!
Радуйся, веселко тихої радості лагідних!
Радуйся, громе, що затятих грішників лякаєш!
Радуйся, блискавко, що єресі спалюєш!
Радуйся, що дощем догматів православ’я поливаєш!
Радуйся, зрошування богомислення!
Радуйся, святителю отче Йоане, останніх часів чудотворче!
 
К О Н Д А К  12
 
Знаючи про дану тобі від Бога благодать, що проливається, всехвальний отче Йоане, з благоговінням і вдячністю її приймаємо, до заступництва твого дивного прибігаємо, твої чудеса прославляємо і взиваємо до Бога : Алилуя!
 
І К О С  12
Співаємо хвалу Богові за те, що ти з’явився у занепалому і зневіреному світі, бо в тобі, лагідному і смиренному рабові, Бог дивно прославляється, адже ми нічого не можемо зробити рівного дарові чудес твоїх. Дивуємось їм, зі святими вклоняємося і вшановуємо тебе:
Радуйся, нова зірко праведності, що на небосхилі засяяла!
Радуйся, новий пророче, що від панування зла нас визволяєш!
Радуйся, новий Йоне, що про погибель від гріха пророкуєш!
Радуйся, новий Хрестителю, що кличеш всіх до молитви і покаяння!
Радуйся, новий Павле, що тягарі проповіді Євангелія поніс!
Радуйся, новий апостоле, світле проповідування віри!
Радуйся, святителю отче Йоане, останніх часів чудотворче!
 
                         К О Н Д А К   13

О пресвітлий і предивний угоднику Божий, святителю отче наш Йоане, втіхо всіх, хто в скорботах перебуває! Прийми нинішнє наше моління і боговгодним твоїм заступництвом ублагай Господа від гієни нам визволитися, бо сам після смерті сказав: "Скажіть народу, хоча я і вмер, але я живий" : Алилуя!
(Цей кондак читається тричі. Після цього знов читається Ікос 1 і Кондак 1)
 
                         ВЕЛИЧАННЯ
 
 Величаємо, величаємо тебе, святителю отче Йоане, шануємо святу пам’ять твою, бо ти молиш за нас Христа Бога нашого.
 
                         ТРОПАР
 
                           Гл.6
Преславний спадкоємцю апостолів Христових, що з’явився нас маловірних і холодних серцем спасти. Древніх святих благодаттю зодягнувся і подвигами ти наповнився, тому й від Бога небесні тайни прийняв. О предобрий годувальнику сиріт, що подаєш надію відкинутим світом, о світоче Христовий, запалений полум’ям Божим на зорі Страшного Суду! Моли за нас, святителю отче Йоане, щоб запалали і наші серця вогнем рятівної любові до Христа і спаслися душі наші в останні часи.

Автор Лідія Киценко
 
М О Л И Т В А
до святителя Йоана, останніх часів
ЧУДОТВОРЦЯ
 
О святителю отче наш Йоане, пастирю добрий і тайновидець душ людських! Нині біля Престолу Божого за нас молишся, бо і сам після смерті сказав: «Хоча я і вмер – але я живий». Ублагай Всещедрого Бога прощення нам у гріхах дарувати, щоб сміливо піднялися духом та відчай цього світу обтрусили, і до Бога заволали про дар смирення та богонатхнення, богосвідомості та духа благочестя на всіх шляхах життя нашого. Як милостивий годувальнику сиріт і досвідчений путівник наш на землі, і нині будь нам проводирем-Мойсеєм, а в розбратах церковних всеоб’ємлюче Христове напоумлення. Почуй зойк збентежених юнаків нашого лихоліття, що потерпають від біснування вселукавого, і обтруси лінощі відчаю знеможених пастирів від навали духа світу цього, а також знудьгованих людей заціпенінням марнотним. Зі сльозами кличемо до тебе, о теплий молільнику, відвідай нас бідолашних, що в темряві пристрастей гинемо і чекаємо твоєї батьківської настанови. Нехай наповнимося світлом невечірнім, в якому ти перебуваєш і молишся за духовних дітей твоїх по всій землі розпорошених, та любов’ю бодай слабкою до світла все ж тяжіючих, де світло Христос Господь наш перебуває, Йому ж честь , і сила, і слава нині, і повсякчас, і на віки вічні.
                                                                   П І С Н Я
МОЛИТОВНОГО  ЗАГЛИБЛЕННЯ  СВЯТИТЕЛЯ  ЙОАНА  МАКСИМОВИЧА
 
(Правило молитовного вмирання, кожне слово якого мусить відгукнутися у серці і в                                                                         незворушності розуму)
 
Господи, Ти – Єдина Істина.
Господи, Ти – Єдина святиня.
Господи, Ти – Єдине блаженство,
Господи, Ти – Єдина правда.
Господи, Ти – Єдина Жертва за наші гріхи.
Господи, Ти – Єдине Сяйво у нашій темряві.
Господи, Ти – Єдине наше життя.
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї святині!
Прагну й жадаю, Господи, Твого миру!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї чистоти!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї Істини!
Прагну й жадаю, Господи, Твого Царства!
Прагну й жадаю, Господи, Твого Світла!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї премудрості!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї благодаті!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї волі!
Прагну й жадаю, Господи, Твого Духа!
Прагну й жадаю, Господи, Твого життя!
Прагну й жадаю, Господи, Твоєї милості!
Господи, Господи, водами Твоїми небесними напувай мене,
Господи, Господи, поживою Твоєю нетлінною підживлюй мене,
Господи, Господи, Словом твоїм навчай мене,
Господи, Господи, силою твоєю зміцнюй мене,
Господи, Господи, милістю Твоєю зрости мене,
Господи, Господи, Духом Твоїм твори мене,
Господи, Господи, убогого мене прийми в Царство Твоє.
Зрікаюся, Господи, суєти моєї,
Зрікаюся, Господи, лукавства мого,
Зрікаюся, Господи, лінощів моїх,
Зрікаюся, Господи, закляклості моєї,
Зрікаюся, Господи, пихи моєї,
Зрікаюся, Господи, маловір’я мого,
Зрікаюся, Господи, нерішучості моєї,
Зрікаюся, Господи, нечистоти моєї,
Зрікаюся, Господи, усіх страхів моїх,
Зрікаюся, Господи, усіх навіювань диявольських,
Зрікаюся, Господи, усіх пожадань світу цього!
Господи, Господи, підійми мене,
Господи, Господи, вилікуй мене,
Господи, Господи, онови мене,
Господи, Господи, осяй мене,
Господи, Господи, освяти мене,
Господи, Господи, даруй мені вмерти в Тобі,
Господи, Господи, даруй мені воскреснути в Тобі!
 
(ВРАНЦІ)
Господи, нехай буде цей день - на подяку Тобі,
Господи, нехай буде цей день - послухом Тобі,
Господи, нехай буде цей день – служінням Тобі,
Господи, нехай буде цей день – славословленням Тебе,
Господи, нехай буде цей день – у благодаті Твоїй,
Господи, нехай буде все життя моє у благодаті Твоїй,
Господи, нехай буде остання хвилина моя у благодаті Твоїй святій.
 
(УВЕЧЕРІ)
Господи, нехай буде ця ніч спочинком у Тобі,
Господи, нехай буде ця ніч молитвою до Тебе,
Господи, нехай буде ця ніч зміцненням у Тобі,
Господи, нехай буде ця ніч подякою Тобі, 
Господи, нехай буде ця ніч у благодаті Твоїй,
Господи, нехай буде все життя моє у благодаті Твоїй,
Господи, нехай буде остання хвилина життя мого у благодаті Твоїй святій.
Господи, Господи, ніщо мене не радує, - тільки Твоє світло,
Господи, Господи, ніщо мене не радує, - тільки Любов Твоя,
Господи, Господи, ніщо мене не радує, - тільки прощення Твоє,
Господи, Господи, ніщо мене не радує, -тільки заспокоєння в Тобі,
Господи, Господи, ніщо мене не радує, - тільки молитва до тебе,
Господи, Господи, ніщо мене не радує – тільки любов до Тебе.
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як молитва, що до Тебе лине,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як пісня, що для тебе лунає,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як подих, що до Тебе спрямований,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як покаяння, що Тобі принесене,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як серце, що до Тебе відкрите,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як життя, що у Тобі умиротворене,
Господи, Господи, даруй мені, щоб я був, як творіння, що Тебе знайшло.
АМІНЬ.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459


5159 3351 0939 4102

або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА