Святитель Мелетій, архієпископ Харківський
24 лютого 2023
25 лютого Православна Церква України вшановує святителя Мелетія, архієпископа Харківського і Охтирського (в світі – Михайло Іванович Леонтович). Його направляли служити в різні місця. Непросто було українцеві в Російській імперії. Суворий сибірський клімат підірвав і без того слабке здоров'я архіпастиря і він змушений був звернутися до Святійшого Синоду з проханням перевести в Україну. У 1835 році він переїхав до Харкова.
Народився майбутній святитель 6 листопада 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської губернії.
У 1808 році Михайло Леонтович успішно закінчив Катеринославську духовну семінарію. Як найкращий учень він був направлений архієпископом Катеринославським Платоном у Петербург, до Олександро-Невської академії. Закінчивши академію 1814 року зі ступенем магістра, Михайла було призначено ад’юнкт-професором грецької мови.
З 11 березня 1817 року Михайла Леонтовича призначили секретарем заснованого при академії Будівельного комітету.
30 липня 1817 року його перевели у Київську духовну семінарію на посаду інспектора, де він був професором церковної історії та грецької мови. Коли 28 вересня 1819 року на базі ліквідованої Києво-Могилянської академії була відкрита Київська духовна академія, Михайло Леонтович став її першим інспектором.
11 лютого 1820 року, напередодні дня пам’яті святителя Мелетія Антиохійського, в соборному храмі Київо-Братського монастиря він був пострижений у чернецтво з ім’ям Мелетій. Постриг здійснив Київський митрополит Євгеній (Болховітінов). 22 лютого 1820 року інок Мелетій був посвячений митрополитом Євгенієм в сан ієродиякона, 25 лютого – на ієромонаха.
9 серпня 1821 отець Мелетій був призначений ректором Могилевської духовної семінарії та настоятелем Кутеїнського Оршанського монастиря зі зведенням у сан архімандрита. У серпні 1823 року його перевели на посаду ректора Псковської духовної семінарії, а 24-го січня 1824 року архімандрит Мелетій був призначений ректором Київської духовної академії.
У жовтні 1826 року було визначення Святійшого Синоду про призначення архімандрита Мелетія єпископом Чигиринським, вікарієм Київської єпархії та настоятелем Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря. 19 жовтня 1826 року відбулося його наречення на єпископа, а 21 жовтня в Києво-Софійському соборі була здійснена архієрейська хіротонія.
З батьківською любов’ю піклувався святитель про юних студентів, виховуючи їх у дусі відданості Церкві Христовій. Особливою турботою святителя було піклування про бідних, вдів і сиріт. Часто відвідував він ув’язнених і для їх розради здійснював Богослужіння у тюремних церквах. Не менше дбав святитель і про духовне опікування братії Михайлівського монастиря. Усними повчаннями і особистим прикладом він виховував у насельників обителі дух справжнього подвижництва. Святитель Мелетій говорив: “Покора – охоронний меч, з ним безпечно пройдеш землю, пекло і досягнеш Неба”.
У квітні 1828 року святитель Мелетій отримав призначення на Пермську кафедру.
Суворий до самого себе, святитель був суворим і до інших. Для підготовки обраних кандидатів до прийняття сану святитель Мелетій сам написав для них так званий “Ставленницький катехизис”. У серпні 1831 року святитель Мелетій був переведений на Іркутську кафедру, зі зведенням у сан архієпископа.
Велику увагу приділяв владика освіті малих народів Російської імперії світлом євангельського вчення. Святитель заснував церкви на півночі Камчатки, у північно-східній частині Іркутської єпархії та вздовж річки Алдан, на шляху від Якутська до Охотська. Він часто оглядав велику єпархію, був на узбережжі Охотського і Льодовитого морів, у межах Північної Америки, де тоді працював славетний “Апостол Сибіру” священник Іоан Веніамінов, згодом український святитель Інокентій Іркутський (пам’ять 23 вересня і 31 березня). Подорожуючи Сибіром і берегом Тихого океану, святитель Мелетій нерідко спілкувався з населенням, що сповідувало ламаїзм. Святитель із лагідністю переконував їх залишити помилки і пояснював євангельські істини поганам тунгусам, бурятам, камчадалам, а також жителям і Алеутських і Курильських островів.
Після невтомних праць святителя здоров’я погіршилося, і його перевели у 1835 році на Слобідсько-Українську кафедру (згодом Харківська та Охтирська).
І тут святитель Мелетій приділяв велику увагу духовним навчальним закладам, багато дбав про побут та освіту духівницва.
Він порушив питання про відновлення тих монастирів і духовних училищ, які скасувала імператриця Катерина II 1786 року. Велику увагу приділяв святитель боротьбі з розколом старообрядництва.
2 липня 1839 року святитель Мелетій очолив торжество у м. Охтирці з нагоди 100-річчя від дня свого з’явлення чудотворної ікони Божої Матері, що зветься Охтирською.
Блаженна смерть святителя настала в ніч на 29 лютого 1840 року. Після причастя, зі словами “Нині відпускаєш”, святитель осінив себе хресним знаменням і, звертаючись до всіх із словами “Вибачте мене”, – відійшов до Господа.
4 березня 1840 року архієпископ був похований єпископом Курським Іліодором в усипальниці під Хрестовою церквою Покровського монастиря.
З перших днів кончини святителя віруючі люди твердо спиралися на заступництво святого Мелетія перед Богом і отримували благодатну допомогу: зцілення в хворобах, розраду в утисках і позбавлення від злих обставин.
1948 році труна з мощами святителя Мелетія була перенесена у Харків в Благовіщенський собор, де знаходиться і до цього дня.
Акафіст святителю Мелетію архієпископу Харківському і Охтирському
Дякуємо за нього Лідії Киценко
Кондак 1
Обраний від світу, предивний угоднику Христовий, віри й істини благовіснику, чеснот цих, як добрий сівач на ниві Христовій, в серця чад Божих старанно засівав ти, не переставай молитися за нас до Господа, щоби дарував землі нашій мир і спокій, Церкві святій від єресей і розколів огорожу, щоби твоїми молитвами від бід визволені, вдячно взивали до тебе:
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Ікос 1
Ангела, полум'яніючого духом у тілі людини, від юності обрав тебе Господь бути служителем Церкви святої і вівцям своїм пастирем добрим, бо Богу Єдиному серцем і душею ти належав. Ми ж, що маємо в тобі образ пастиря предивного, розчулено взиваємо до тебе:
Радуйся, Богом обраний і освячений наш пастирю.
Радуйся, увінчаний архієрейською благодаттю.
Радуйся, чистий розумом, що всією душею Бога полюбив.
Радуйся, що в житті твоєму Богу ревно послужив.
Радуйся, що в чистоті серце своє зберіг.
Радуйся, що ярмо Христове від юності з радістю прийняв.
Радуйся, землі нашої української благодатне зрошення.
Радуйся, бо з усіма, хто в землі нашій просіяв, ти неба церковного прикраса.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 2
Бачачи тебе, пастиря, що подвигом добрим трудився і «як лине той олень до водних потоків», так ти до Бога спрямований, стадо своє словом євангельським, як ангельським хлібом, щедро насичував, святителю отче наш Мелетію, тож розчулюємось серцем і душею, дякуємо Богу, що подаровав нам у тобі пастиря на ниві церковній вірного і сторожа овець Його ревного, співаємо Йому: Алилуя.
Ікос 2
Від юності твоєї, богомудрий Мелетію, орлу уподібнився ти, від мирської суєти до висоти небесної піднявся, щоб осягнути глибини премудрості Божої, і в світлі істинного благочестя стадо своє мудро просвітив. Ми ж настановами твоїми поклоняємося Богу в Трійці Святій і співаємо тобі похвали ці:
Радуйся, що Бога в Святій Трійці прославляти нас просвітив.
Радуйся, що про Світло Істинне, яке просвітлює кожну людину, всім багаточисельним ближнім сповістив.
Радуйся, ревний правди Божої шукачу, що Христа для душі своєї знайшов.
Радуйся, невтомний істини проповіднику і спраглих правди Божої вчителю.
Радуйся, що закон Божий на скрижалях серця свого написав.
Радуйся, що в слові, житті, любові, дусі й вірі добрий образ вірним показав.
Радуйся, що в храмі Божому, як фінік розквіт.
Радуйся, чистотою серця багатий, що Невмістимого розумом, вірою розкривав.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 3
Як сарна з тенет, від суєти світу цього втікав ти і до чернечого подвигу приєднався, Христу Богу непорочним життям догодив, достойнику блаженний отче наш Мелетію. В трудах і бдіннях, з ранку до ночі невтомно своїм очам не давав спати ти, стати храмом Духа Всесвятого сподобився, і в Трійці співав Богу, як орган багатострунний, невпинно виголошуючи солодке: Алилуя.
Ікос 3
Кедру ливанському уподібнився ти, святителю Христовий Мелетію, неабияк зміцнив душу свою благочестям ченців Києво-Печерських, їх чесноти, молитву й стриманість наслідував, і як воїн Христовий, супроти підступів ворожих ополчився. Бачимо тебе, любов'ю до Христа полум’яніючого, і благоговійно взиваємо до тебе:
Радуйся, що заради Господа дім батьківський і принади світу цього залишив.
Радуйся, що шляхом тісним за Христом пішов.
Радуйся, що ангельське життя благодатно осягнув.
Радуйся, що як юний Ісаак смиренно в руки Божі себе всеціло віддав.
Радуйся, образе лагідності, що про Ісусову молитву повсякчас пам'ятав.
Радуйся, що допомогу Божу невпинно прикликав.
Радуйся, що цнотливою любов'ю до небес злітав.
Радуйся, що молитвою своєю землю нашу освятив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 4
Бачачи тебе, монашого подвигу ревнителя, трудів і нічних чувань невтомного подвижника, Пастиреначальник Христос, поставив тебе юним отрокам наставником і вчителем, їх же ділом і словом до пастирського служіння мудро готував ти, і керуватися в житті доброчесністю по-батьківськи наставляв, щоб і вони, зростаючи та згадуючи благі настанови твої, соборно заспівали Богу: Алилуя.
Ікос 4
Прийняв ти жереб апостольства від Господа, бо вихованців своїх богослов'я вченням і батьківською любов'ю щиросердно у Києві наставляв, братію обителі Михайлівської Золотоверхої у чернечому благочесті стверджував, провадив їх до Христа, щоб в чеснотах життя своє звершли. Ми ж, прославляючи плідні труди твої, кличемо до тебе так:
Радуйся, в земному Едемі церкви Христової, садівник вірний.
Радуйся, трудівнику ниви Христової невтомний.
Радуйся, добрий сівачу, що слово Боже ревно в серцях вірних сіяв.
Радуйся, мудрий вчителю, що в євангельській істині їх просвітив і ствердив.
Радуйся, світильнику віри, що палко горів і світив.
Радуйся, наставнику, що в заповідях закону Божого правдиво ходити нас вчиш.
Радуйся, що в пості і молитві постійно перебував.
Радуйся, що в чуванні та славленні Бога, подібно безплотним, поревнував ти.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 5
Провідній зірці уподібнився ти, Мелетію преподобний, вказуючи усім шлях до Царства Небесного, його ж і сам здобув, душу свою, як світлицю Сіонську, Христу - Новій Пасхі, приготував, смиренністю встелену і чеснотами прикрашену, тому освятив Пастиреначальник архієрейською благодаттю тебе. Ти ж, як апостол Петро, кликав до Нього: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, як люблю Тебе», невпинно співаючи Йому: Алилуя.
Ікос 5
Апостольське вчення віри і божественну благодать отримав ти, святителю отче Мелетію, не людиною покликаний був, як і Аарон, але від десниці Божої прийняв жереб служіння архієрейскаго в Церкві святій, і тягар цей, як Хрест Христовий, на рамена свої взяв, у всякому благочесті й чистоті словесних овець пас. Бачимо тебе, пастиря доброго, що про Церкву Христову дбав, тому ми з любов'ю співаємо тобі:
Радуйся, що немов світлиця Сіонська, цнотливістю і смиренномудрістю прикрашений.
Радуйся, лагідністю духовною і любов'ю сердечною, як флакон мира біля ніг Христових вилитий.
Радуйся, що жертву чисту Богу, як Аарон приніс.
Радуйся, що приношення своє, як Соломон молитвою освятив.
Радуйся, що апостольською ревністю віри в серці своєму горів.
Радуйся, що молитвою чистою біля Престолу Божого благоухав.
Радуйся, що тісним шляхом у житті своєму подвигом добрим пройшов.
Радуйся, що благістю життя свого Господу Вседержителю догодив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 6
Проповідує про тебе Церква Божа, вірного провідника овець словесних, яких ти в тяжкі часи і дні тривожні мудро провадив, у вірі православній до кінця дотримав і молитвою за всіх перед Господнім жертівником був, пастирю милостивий Мелетію. Так і засвітилося твоє світло перед людьми, які бачили добрі справи твої, і прославили Отця Небесного, співаючи Йому: Алилуя.
Ікос 6
Засяяв ти, як світило незгасиме, горінням віри і чистотою душі своєї в Пермі та Іркутську, святителю Мелетію, де Пастиреначальник Господь поставив тебе пасти овець Його, бо ти воістину був правилом життя чистого, і як сторож невтомний, у вірі православній паству й сибірську ствердив, образ пастиря доброго залишив нам, тому приносимо тобі благохваління:
Радуйся, стороже недрімливий, що овець Христових у вірі невтомно охороняєш.
Радуйся, що в годину бід і випробувань батьківською любов'ю їх втішаєш.
Радуйся, огороже міцна і надія православного стада незламна.
Радуйся, лампадо світла, в молитві і подвигах невгасима.
Радуйся, пастирю, віри православної істинний ревнителю.
Радуйся, плевел віри і нечестя викорінювач.
Радуйся, що правди й істини понад усе в житті своєму шукав.
Радуйся, що чистотою серця свого Господа Слави бачив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 7
Бажаючи, щоб усі люди спаслися, ти всім для всіх був, щоб, як апостол Павло, до Христа всіх залучити, святителю отче Мелетію. Апостольськими стопами міста і села проходив ти, спеку і мороз зносив, багатих і вбогих, злих і добрих відвідував, одних до цнотливості, інших до братерської любові закликав, а декому, що заблукали про страх Божий нагадував, затятих в єресях і розколах по-батьківськи викривав і у вірі православній стверджував, щоб усі єдиними вустами і єдиним серцем співали Триєдиному Богу: Алилуя.
Ікос 7
Як нову голубку явив тебе Господь, святителю Мелетію, щоб не гілку олійну, а благовістя євангельське сущим в ковчезі церковному приносив і вустами Давида до Бога взивав: «Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого». Пом'яни і нас, хто шанує тебе і кличе так:
Радуйся, що зранку до ночі молитви Богу приносиш.
Радуйся, що в трудах і хворобах плоть свою від зотління звільнив.
Радуйся, що Владиці всіх наші молитви покаяння підносиш.
Радуйся, що і сам про нас Його ревно молиш.
Радуйся, що в пості й говінні солодкість хліба ангельського споживав.
Радуйся, що в стражданнях і терпінні євангельську радість знаходив.
Радуйся, джерело чистоти, що душу свою сльозами від гріхів омивав.
Радуйся, ковчеже нескверний, що душу свою Тілом і Кров'ю Христовою освятив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 8
Дивно влаштував шляхи нашого спасіння Чоловіколюбець Господь промислом Своїм, бо немов росу на руно Гедеона подарував тебе Харьківській пастві, архіпастиря старанного і православного вчення зберігача твердого, щоб у кінці земного подвигу твого поставити тебе перед Престолом Слави Своєї, молільника за нас теплого. Тим-то Богу, що на благо все облаштував із розчуленням співаємо: Алилуя.
Ікос 8
Всього себе в руки Божі віддав ти, до пастви міста Харкова смиренно стопи свої спрямував, отче наш Мелетію, де й створив убогим притулок і в бідах сущим розраду, юним же чистоти і цнотливості добру настанову, вдовам і сиротам став ревним опікуном, недбайливим пастирям напоумленням, а для озлоблених незлобивий викривач був. Церкви Христової від усяких негараздів мудрий захисник, і всім, хто в потребах до тебе звертався - утішителем. Тож прийми від нас такі похвали:
Радуйся, скарбе відкритий, що багатство своє бідним щедро роздав.
Радуйся, що, як батько чадолюбний, жертовну любов пастві своїй явив.
Радуйся, пастирю дивний, що не тільки пастві, а Самому Господу вірно послужив.
Радуйся, що в любові до ближніх своїх, в них Самого Господа полюбив.
Радуйся, бо в малому був ти вірний, і над великим поставив тебе Господь.
Радуйся, що полум'яно паству Христову полюбив, цього ради возлюбив тебе Пастиреначальник Христос.
Радуйся, архієрею Божий, від предвічного Архієрея достойно прославлений.
Радуйся, ієрарху Христовий, дарами Святого Духа наповнений.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 9
Весь люд пастви Харківської, який бачив тебе, архіпастиря свого, смиренням і лагідністю осяяним, прославив Бога. Ти ж, святителю отче Мелетію, любов'ю до вірних наповнений, як батько про своїх дітей, слізні молитви Богу день і ніч виливав. Тим-то люди твої, втішені серцем і душею, співали Богу, що дарував їм таковаго святителя дивного: Алилуя.
Ікос 9
Як достойно похвалити висоту смиренності твоєї, святителю Мелетію, коли осоромив ти прегордого клірика твого, що прикрими вчинками засмутив скорботні дні твої, - в лінощах безпечного і в ділах недбайливого, який безсоромно звів наклепи на тебе. Ти ж смиренно рани таємних подвигів твоїх на тілі твоєму наклепникові цьому оголив, і без дорікань відпустив його; він же, злобою мучений, невтішно в землю відійшов. Ми ж негідними нашими вчинками посоромлені, насмілюємося в покаянні кликати до Бога: "Господи! Даруй мені бачити мої провини і не засуджувати брата мого», тобі ж радо приносимо таку похвалу:
Радуйся, посудино смирення, бо тобою всяка гординя відкидається.
Радуйся, любове нелицемірна, бо нею всі підступи ворожі зневажаються.
Радуйся, ангеле незлобивий, бо нікому злом за зло не віддавав.
Радуйся, лагідносте духовна, бо докучання і паплюження ближніх своїх батьківською любов'ю покривав.
Радуйся, бо ремствування, пустослів'я і злохуління зневажав.
Радуйся, бо терпіння міцне і мовчазні вуста до пустослів'я стяжав.
Радуйся, кадило чистих пахощів, що серця наші благодатним миром наповнюєш.
Радуйся, світильнику неземного сяйва, що істинної любові один до одного шукати нас навчаєш.
Радуйся, святителя Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 10
Повелів Господь тим, хто хоче врятувати душу свою погубити її заради інших, ти ж, святителю Мелетію, душу свою за паству свою покладав і до кінця життя жертву безкровну за всіх людей Богу приносив, в лагідності душевній кликав до Нього: Господи, нас же всіх, що від Єдиного Хліба і Чаші причащаються, з'єднай, і нікого з нас не засуди, але даруй милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі догодили, славити Тебе: Алилуя.
Ікос 10
Міцною стіною молитов захищаєш ти всіх, хто до заступництва твого вдається, блаженний Мелетію, бо бачили тебе, що до останнього подиху свого до Бога за паству молився: «Господи! Сам усім для всіх будь, Ти ж бачиш кожного, і прохання кожного чуєш, і потреби знаєш. Борони, Боже, місто це і всяке місто, і країну всяку від голоду, пошести згубної, землетрусу, потопу, вогню і меча». Тож непохитну на тебе надію нашу покладаєм, - і нині, після відходу твого до Бога, почуй нас, що кличимо до тебе:
Радуйся, бо прохання втомлених і обтяжених швидко виконуєш.
Радуйся, бо сльози і зітхання чад своїх милостиво вгамовуєш.
Радуйся, вартовий духу, бо подвигами своїми великотрудними благо Церкви дотримуєш.
Радуйся, заступнику ревний, бо молитвами своїми благодать Божу на землю нашу приносиш.
Радуйся, бо життя своє на землі праведно прожив.
Радуйся, бо чеснотами своїми Богові сповна догодив.
Радуйся, сховище молитов потужних, бо ними й демони геть відступають.
Радуйся, Тайн Божих дивний будівничий, в них же й ангели Божі людині служать.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 11
Спів ангельський почути сподобився ти, святителю Мелетію, коли тіло залишала душа твоя, її ж бо сповіддю від гріхів, як золото в горнилі, очистив. А причастям пречистих Тайн Христових зробив ти душу свою білішою від снігу та Спасу віддав. Чоловіколюбець же Господь перед твоїм відходом із землі дивно відвідав тебе і в доброчесності життя знайшов, Його ж світло неземне і славу невимовну учень твій побачив, і в тремтінні душевного оніміння взивав Богу: Алилуя.
Ікос 11
Світилом пресвітлим Церкви в Харкові засяяв ти, святителю Мелетію. У житті бо твоєму і після відходу до небесної оселі чад своїх не залишаєш, а руки в молінні про прощення наших гріхів, за всіх людей до Христа підносиш, і так гнів Божий, який заслужили ми, молінням своїм на милість перемінюєш, і час на покаяння дарувати нам у Нього вимолюєш, щоби не безплідні з'явилися перед Лицем Судді Праведного, але як мудрі діви, з світильниками єлею віри наповненими. Тим-то цього ради, перед Богом постійному за нас заступнику, вседушевно кличемо:
Радуйся, після відходу твого до Бога молитва за нас незмовкаюча.
Радуйся, трапезо невичерпна, що духовно нас невидимо живить.
Радуйся, жителю горнього Сіону, що з ликами ангельськими і всіма святими перебуваєш.
Радуйся, заступнику наш біля Престолу Божого, що в земних випробуванях нас не залишаєш.
Радуйся, світильнику віри, що в невечірньому дні життя вічного дивно сяєш.
Радуйся, що заскнілу совість до покаяння пробуджуєш.
Радуйся, бо душа твоя приєднана до лику святителів.
Радуйся, бо блаженство це буде з тобою навіки віків.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 12
Благодаті невимовне знамення явив нам Господь, коли прикрасив престольний собор міста Харкова, як ковчег заповіту в давній скинії двома херувимами, стовпами істини і любові: святителем Царгородської Церкви Афанасієм, що як охоронець віри сидить, і землі нашої угодником Своїм Мелетієм, у гробі малому спочиваючим. Це знамення благовоління Божого, усі вірні зрозуміли, у православній вірі зміцнюються і в радості духовній славлять Триєдиного Бога: Алилуя.
Ікос 12
Прославяючи великі і преславні чудеса твої, святителю Христовий Мелетію, шануємо священну пам'ять твою і благоговійно молимо тебе, щоби милостиво за твоїм посередництвом Господь дарував душам нашим все для спасіння корисне й потрібне. Ми ж, що маємо тебе в місті Харкові, дивну духовну прикрасу, перед Богом для всього народу українського молитовне заступництво, вдячно кличемо так:
Радуйся, угоднику Божий Мелетію, апостольських передань охоронцю вірний.
Радуйся, святителю предивний, святого Православ'я сповідниче безстрашний.
Радуйся, обранцю Божий, благочестивої віри батьків наших старанний наслідувачу.
Радуйся, земний ангеле, за край наш слобожанський і всю Вітчизну теплий перед Богом заступнику.
Радуйся, архіпастирю міста Харкова, що омофором своїм від всіляких бід і напастей країну нашу покриваєш.
Радуйся, Христом Богом улюблений, що без молитви своєї нас ніколи не залишаєш.
Радуйся, проповіднику Божого миру і надіє перед Богом незламна.
Радуйся, про Церкву Христову вірний піклувальнику і молитви за нас сило непереборна.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 13
О, всеблаженний пастирю наш, святителю отче Мелетію! Прийми це мале моління, яке з любов'ю тобі приносимо, і благай Христа Бога, щоб визволив нас від усякого лиха, скорбот і напастей, щоб миром непорушним життя наше захистив, Церкву ж святу Свою від розколів і негараздів оберігав, усіх людей Своїх в несхитній вірі й любові до Себе привів, щоби у вічності Царства Небесного ми завжди співати Йому: Алилуя.
(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1-ий і кондак 1-ий).
М О Л И Т В А
О, богомудрий святителю Христовий, отче наш Мелетію! Поглянь на нас, чад твоїх, що до тебе припадаємо і всесильного твого заступництва перед Господом слізно просимо. Беззаконня бо наші обтяжили нас, скорботи і хвороби пригнітили нас, гріховні звички віддаляють від Господа серця наші, а притягують вороже, що до пекла веде. Ти ж, пастирю наш милосердний, що в житті своєму жодним зі скорботних ніколи не нехтував і тих, хто милості твоєї просив, ніким не погербував. Піднеси моління за нас грішних до Господа, щоб умилостивлений і Матінкою Своєю Пречистою, перемінив гнів Свій, що по гріхах наших справедливо на нас рухається, на милість і щоб подав душам нашим міцність духовну, а тілам здоров'я, від хвороби і немочі зцілення, від скорбот і журби порятунок. Церкву святу від наклепів ворожих тверду і непохитну в світі зберіг, все єпископство православних і весь причет церковний в однодумності віри ствердив. Чернецтво наше, що в пості й доброчесності трудиться, благодаттю смирення і терпіння наділив. Вірним же чадам Церкви Христової розум чистий і вільний від пристрастей вимоли, щоб не в гордості і самочинстві серця свої плекали, а в слухняності пастирям Церкви, як Самому Господу, себе смиренно віддавали, і кожен під їх опікою про душу свою старанно дбав. Україні нашій випроси у Господа все благе і для порятунку потрібне, щоб від усіх ворогів, які бажають нам зла, Творець визволив нас і щоб з великої Своєї милості, все життя наше непорушним миром захистив. Так, святителю милостивий! Не залиш без допомоги своєї з небес, але заступництвом твоїм усіх нас у пристановище спасіння приведи, і всеосяйного Царства Христового спадкоємцями покажи, нехай оспівуємо і славимо невимовні щедроти Чоловіколюбця Бога, Отця і Сина і Святого Духа, і твоє святе батьківське заступництво на віки віків. Амінь!
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Народився майбутній святитель 6 листопада 1784 року в селі Старі Санжари Полтавської губернії.
У 1808 році Михайло Леонтович успішно закінчив Катеринославську духовну семінарію. Як найкращий учень він був направлений архієпископом Катеринославським Платоном у Петербург, до Олександро-Невської академії. Закінчивши академію 1814 року зі ступенем магістра, Михайла було призначено ад’юнкт-професором грецької мови.
З 11 березня 1817 року Михайла Леонтовича призначили секретарем заснованого при академії Будівельного комітету.
30 липня 1817 року його перевели у Київську духовну семінарію на посаду інспектора, де він був професором церковної історії та грецької мови. Коли 28 вересня 1819 року на базі ліквідованої Києво-Могилянської академії була відкрита Київська духовна академія, Михайло Леонтович став її першим інспектором.
11 лютого 1820 року, напередодні дня пам’яті святителя Мелетія Антиохійського, в соборному храмі Київо-Братського монастиря він був пострижений у чернецтво з ім’ям Мелетій. Постриг здійснив Київський митрополит Євгеній (Болховітінов). 22 лютого 1820 року інок Мелетій був посвячений митрополитом Євгенієм в сан ієродиякона, 25 лютого – на ієромонаха.
9 серпня 1821 отець Мелетій був призначений ректором Могилевської духовної семінарії та настоятелем Кутеїнського Оршанського монастиря зі зведенням у сан архімандрита. У серпні 1823 року його перевели на посаду ректора Псковської духовної семінарії, а 24-го січня 1824 року архімандрит Мелетій був призначений ректором Київської духовної академії.
У жовтні 1826 року було визначення Святійшого Синоду про призначення архімандрита Мелетія єпископом Чигиринським, вікарієм Київської єпархії та настоятелем Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря. 19 жовтня 1826 року відбулося його наречення на єпископа, а 21 жовтня в Києво-Софійському соборі була здійснена архієрейська хіротонія.
З батьківською любов’ю піклувався святитель про юних студентів, виховуючи їх у дусі відданості Церкві Христовій. Особливою турботою святителя було піклування про бідних, вдів і сиріт. Часто відвідував він ув’язнених і для їх розради здійснював Богослужіння у тюремних церквах. Не менше дбав святитель і про духовне опікування братії Михайлівського монастиря. Усними повчаннями і особистим прикладом він виховував у насельників обителі дух справжнього подвижництва. Святитель Мелетій говорив: “Покора – охоронний меч, з ним безпечно пройдеш землю, пекло і досягнеш Неба”.
У квітні 1828 року святитель Мелетій отримав призначення на Пермську кафедру.
Суворий до самого себе, святитель був суворим і до інших. Для підготовки обраних кандидатів до прийняття сану святитель Мелетій сам написав для них так званий “Ставленницький катехизис”. У серпні 1831 року святитель Мелетій був переведений на Іркутську кафедру, зі зведенням у сан архієпископа.
Велику увагу приділяв владика освіті малих народів Російської імперії світлом євангельського вчення. Святитель заснував церкви на півночі Камчатки, у північно-східній частині Іркутської єпархії та вздовж річки Алдан, на шляху від Якутська до Охотська. Він часто оглядав велику єпархію, був на узбережжі Охотського і Льодовитого морів, у межах Північної Америки, де тоді працював славетний “Апостол Сибіру” священник Іоан Веніамінов, згодом український святитель Інокентій Іркутський (пам’ять 23 вересня і 31 березня). Подорожуючи Сибіром і берегом Тихого океану, святитель Мелетій нерідко спілкувався з населенням, що сповідувало ламаїзм. Святитель із лагідністю переконував їх залишити помилки і пояснював євангельські істини поганам тунгусам, бурятам, камчадалам, а також жителям і Алеутських і Курильських островів.
Після невтомних праць святителя здоров’я погіршилося, і його перевели у 1835 році на Слобідсько-Українську кафедру (згодом Харківська та Охтирська).
І тут святитель Мелетій приділяв велику увагу духовним навчальним закладам, багато дбав про побут та освіту духівницва.
Він порушив питання про відновлення тих монастирів і духовних училищ, які скасувала імператриця Катерина II 1786 року. Велику увагу приділяв святитель боротьбі з розколом старообрядництва.
2 липня 1839 року святитель Мелетій очолив торжество у м. Охтирці з нагоди 100-річчя від дня свого з’явлення чудотворної ікони Божої Матері, що зветься Охтирською.
Блаженна смерть святителя настала в ніч на 29 лютого 1840 року. Після причастя, зі словами “Нині відпускаєш”, святитель осінив себе хресним знаменням і, звертаючись до всіх із словами “Вибачте мене”, – відійшов до Господа.
4 березня 1840 року архієпископ був похований єпископом Курським Іліодором в усипальниці під Хрестовою церквою Покровського монастиря.
З перших днів кончини святителя віруючі люди твердо спиралися на заступництво святого Мелетія перед Богом і отримували благодатну допомогу: зцілення в хворобах, розраду в утисках і позбавлення від злих обставин.
1948 році труна з мощами святителя Мелетія була перенесена у Харків в Благовіщенський собор, де знаходиться і до цього дня.
Акафіст святителю Мелетію архієпископу Харківському і Охтирському
Дякуємо за нього Лідії Киценко
Кондак 1
Обраний від світу, предивний угоднику Христовий, віри й істини благовіснику, чеснот цих, як добрий сівач на ниві Христовій, в серця чад Божих старанно засівав ти, не переставай молитися за нас до Господа, щоби дарував землі нашій мир і спокій, Церкві святій від єресей і розколів огорожу, щоби твоїми молитвами від бід визволені, вдячно взивали до тебе:
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Ікос 1
Ангела, полум'яніючого духом у тілі людини, від юності обрав тебе Господь бути служителем Церкви святої і вівцям своїм пастирем добрим, бо Богу Єдиному серцем і душею ти належав. Ми ж, що маємо в тобі образ пастиря предивного, розчулено взиваємо до тебе:
Радуйся, Богом обраний і освячений наш пастирю.
Радуйся, увінчаний архієрейською благодаттю.
Радуйся, чистий розумом, що всією душею Бога полюбив.
Радуйся, що в житті твоєму Богу ревно послужив.
Радуйся, що в чистоті серце своє зберіг.
Радуйся, що ярмо Христове від юності з радістю прийняв.
Радуйся, землі нашої української благодатне зрошення.
Радуйся, бо з усіма, хто в землі нашій просіяв, ти неба церковного прикраса.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 2
Бачачи тебе, пастиря, що подвигом добрим трудився і «як лине той олень до водних потоків», так ти до Бога спрямований, стадо своє словом євангельським, як ангельським хлібом, щедро насичував, святителю отче наш Мелетію, тож розчулюємось серцем і душею, дякуємо Богу, що подаровав нам у тобі пастиря на ниві церковній вірного і сторожа овець Його ревного, співаємо Йому: Алилуя.
Ікос 2
Від юності твоєї, богомудрий Мелетію, орлу уподібнився ти, від мирської суєти до висоти небесної піднявся, щоб осягнути глибини премудрості Божої, і в світлі істинного благочестя стадо своє мудро просвітив. Ми ж настановами твоїми поклоняємося Богу в Трійці Святій і співаємо тобі похвали ці:
Радуйся, що Бога в Святій Трійці прославляти нас просвітив.
Радуйся, що про Світло Істинне, яке просвітлює кожну людину, всім багаточисельним ближнім сповістив.
Радуйся, ревний правди Божої шукачу, що Христа для душі своєї знайшов.
Радуйся, невтомний істини проповіднику і спраглих правди Божої вчителю.
Радуйся, що закон Божий на скрижалях серця свого написав.
Радуйся, що в слові, житті, любові, дусі й вірі добрий образ вірним показав.
Радуйся, що в храмі Божому, як фінік розквіт.
Радуйся, чистотою серця багатий, що Невмістимого розумом, вірою розкривав.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 3
Як сарна з тенет, від суєти світу цього втікав ти і до чернечого подвигу приєднався, Христу Богу непорочним життям догодив, достойнику блаженний отче наш Мелетію. В трудах і бдіннях, з ранку до ночі невтомно своїм очам не давав спати ти, стати храмом Духа Всесвятого сподобився, і в Трійці співав Богу, як орган багатострунний, невпинно виголошуючи солодке: Алилуя.
Ікос 3
Кедру ливанському уподібнився ти, святителю Христовий Мелетію, неабияк зміцнив душу свою благочестям ченців Києво-Печерських, їх чесноти, молитву й стриманість наслідував, і як воїн Христовий, супроти підступів ворожих ополчився. Бачимо тебе, любов'ю до Христа полум’яніючого, і благоговійно взиваємо до тебе:
Радуйся, що заради Господа дім батьківський і принади світу цього залишив.
Радуйся, що шляхом тісним за Христом пішов.
Радуйся, що ангельське життя благодатно осягнув.
Радуйся, що як юний Ісаак смиренно в руки Божі себе всеціло віддав.
Радуйся, образе лагідності, що про Ісусову молитву повсякчас пам'ятав.
Радуйся, що допомогу Божу невпинно прикликав.
Радуйся, що цнотливою любов'ю до небес злітав.
Радуйся, що молитвою своєю землю нашу освятив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 4
Бачачи тебе, монашого подвигу ревнителя, трудів і нічних чувань невтомного подвижника, Пастиреначальник Христос, поставив тебе юним отрокам наставником і вчителем, їх же ділом і словом до пастирського служіння мудро готував ти, і керуватися в житті доброчесністю по-батьківськи наставляв, щоб і вони, зростаючи та згадуючи благі настанови твої, соборно заспівали Богу: Алилуя.
Ікос 4
Прийняв ти жереб апостольства від Господа, бо вихованців своїх богослов'я вченням і батьківською любов'ю щиросердно у Києві наставляв, братію обителі Михайлівської Золотоверхої у чернечому благочесті стверджував, провадив їх до Христа, щоб в чеснотах життя своє звершли. Ми ж, прославляючи плідні труди твої, кличемо до тебе так:
Радуйся, в земному Едемі церкви Христової, садівник вірний.
Радуйся, трудівнику ниви Христової невтомний.
Радуйся, добрий сівачу, що слово Боже ревно в серцях вірних сіяв.
Радуйся, мудрий вчителю, що в євангельській істині їх просвітив і ствердив.
Радуйся, світильнику віри, що палко горів і світив.
Радуйся, наставнику, що в заповідях закону Божого правдиво ходити нас вчиш.
Радуйся, що в пості і молитві постійно перебував.
Радуйся, що в чуванні та славленні Бога, подібно безплотним, поревнував ти.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 5
Провідній зірці уподібнився ти, Мелетію преподобний, вказуючи усім шлях до Царства Небесного, його ж і сам здобув, душу свою, як світлицю Сіонську, Христу - Новій Пасхі, приготував, смиренністю встелену і чеснотами прикрашену, тому освятив Пастиреначальник архієрейською благодаттю тебе. Ти ж, як апостол Петро, кликав до Нього: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, як люблю Тебе», невпинно співаючи Йому: Алилуя.
Ікос 5
Апостольське вчення віри і божественну благодать отримав ти, святителю отче Мелетію, не людиною покликаний був, як і Аарон, але від десниці Божої прийняв жереб служіння архієрейскаго в Церкві святій, і тягар цей, як Хрест Христовий, на рамена свої взяв, у всякому благочесті й чистоті словесних овець пас. Бачимо тебе, пастиря доброго, що про Церкву Христову дбав, тому ми з любов'ю співаємо тобі:
Радуйся, що немов світлиця Сіонська, цнотливістю і смиренномудрістю прикрашений.
Радуйся, лагідністю духовною і любов'ю сердечною, як флакон мира біля ніг Христових вилитий.
Радуйся, що жертву чисту Богу, як Аарон приніс.
Радуйся, що приношення своє, як Соломон молитвою освятив.
Радуйся, що апостольською ревністю віри в серці своєму горів.
Радуйся, що молитвою чистою біля Престолу Божого благоухав.
Радуйся, що тісним шляхом у житті своєму подвигом добрим пройшов.
Радуйся, що благістю життя свого Господу Вседержителю догодив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 6
Проповідує про тебе Церква Божа, вірного провідника овець словесних, яких ти в тяжкі часи і дні тривожні мудро провадив, у вірі православній до кінця дотримав і молитвою за всіх перед Господнім жертівником був, пастирю милостивий Мелетію. Так і засвітилося твоє світло перед людьми, які бачили добрі справи твої, і прославили Отця Небесного, співаючи Йому: Алилуя.
Ікос 6
Засяяв ти, як світило незгасиме, горінням віри і чистотою душі своєї в Пермі та Іркутську, святителю Мелетію, де Пастиреначальник Господь поставив тебе пасти овець Його, бо ти воістину був правилом життя чистого, і як сторож невтомний, у вірі православній паству й сибірську ствердив, образ пастиря доброго залишив нам, тому приносимо тобі благохваління:
Радуйся, стороже недрімливий, що овець Христових у вірі невтомно охороняєш.
Радуйся, що в годину бід і випробувань батьківською любов'ю їх втішаєш.
Радуйся, огороже міцна і надія православного стада незламна.
Радуйся, лампадо світла, в молитві і подвигах невгасима.
Радуйся, пастирю, віри православної істинний ревнителю.
Радуйся, плевел віри і нечестя викорінювач.
Радуйся, що правди й істини понад усе в житті своєму шукав.
Радуйся, що чистотою серця свого Господа Слави бачив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 7
Бажаючи, щоб усі люди спаслися, ти всім для всіх був, щоб, як апостол Павло, до Христа всіх залучити, святителю отче Мелетію. Апостольськими стопами міста і села проходив ти, спеку і мороз зносив, багатих і вбогих, злих і добрих відвідував, одних до цнотливості, інших до братерської любові закликав, а декому, що заблукали про страх Божий нагадував, затятих в єресях і розколах по-батьківськи викривав і у вірі православній стверджував, щоб усі єдиними вустами і єдиним серцем співали Триєдиному Богу: Алилуя.
Ікос 7
Як нову голубку явив тебе Господь, святителю Мелетію, щоб не гілку олійну, а благовістя євангельське сущим в ковчезі церковному приносив і вустами Давида до Бога взивав: «Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого». Пом'яни і нас, хто шанує тебе і кличе так:
Радуйся, що зранку до ночі молитви Богу приносиш.
Радуйся, що в трудах і хворобах плоть свою від зотління звільнив.
Радуйся, що Владиці всіх наші молитви покаяння підносиш.
Радуйся, що і сам про нас Його ревно молиш.
Радуйся, що в пості й говінні солодкість хліба ангельського споживав.
Радуйся, що в стражданнях і терпінні євангельську радість знаходив.
Радуйся, джерело чистоти, що душу свою сльозами від гріхів омивав.
Радуйся, ковчеже нескверний, що душу свою Тілом і Кров'ю Христовою освятив.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 8
Дивно влаштував шляхи нашого спасіння Чоловіколюбець Господь промислом Своїм, бо немов росу на руно Гедеона подарував тебе Харьківській пастві, архіпастиря старанного і православного вчення зберігача твердого, щоб у кінці земного подвигу твого поставити тебе перед Престолом Слави Своєї, молільника за нас теплого. Тим-то Богу, що на благо все облаштував із розчуленням співаємо: Алилуя.
Ікос 8
Всього себе в руки Божі віддав ти, до пастви міста Харкова смиренно стопи свої спрямував, отче наш Мелетію, де й створив убогим притулок і в бідах сущим розраду, юним же чистоти і цнотливості добру настанову, вдовам і сиротам став ревним опікуном, недбайливим пастирям напоумленням, а для озлоблених незлобивий викривач був. Церкви Христової від усяких негараздів мудрий захисник, і всім, хто в потребах до тебе звертався - утішителем. Тож прийми від нас такі похвали:
Радуйся, скарбе відкритий, що багатство своє бідним щедро роздав.
Радуйся, що, як батько чадолюбний, жертовну любов пастві своїй явив.
Радуйся, пастирю дивний, що не тільки пастві, а Самому Господу вірно послужив.
Радуйся, що в любові до ближніх своїх, в них Самого Господа полюбив.
Радуйся, бо в малому був ти вірний, і над великим поставив тебе Господь.
Радуйся, що полум'яно паству Христову полюбив, цього ради возлюбив тебе Пастиреначальник Христос.
Радуйся, архієрею Божий, від предвічного Архієрея достойно прославлений.
Радуйся, ієрарху Христовий, дарами Святого Духа наповнений.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 9
Весь люд пастви Харківської, який бачив тебе, архіпастиря свого, смиренням і лагідністю осяяним, прославив Бога. Ти ж, святителю отче Мелетію, любов'ю до вірних наповнений, як батько про своїх дітей, слізні молитви Богу день і ніч виливав. Тим-то люди твої, втішені серцем і душею, співали Богу, що дарував їм таковаго святителя дивного: Алилуя.
Ікос 9
Як достойно похвалити висоту смиренності твоєї, святителю Мелетію, коли осоромив ти прегордого клірика твого, що прикрими вчинками засмутив скорботні дні твої, - в лінощах безпечного і в ділах недбайливого, який безсоромно звів наклепи на тебе. Ти ж смиренно рани таємних подвигів твоїх на тілі твоєму наклепникові цьому оголив, і без дорікань відпустив його; він же, злобою мучений, невтішно в землю відійшов. Ми ж негідними нашими вчинками посоромлені, насмілюємося в покаянні кликати до Бога: "Господи! Даруй мені бачити мої провини і не засуджувати брата мого», тобі ж радо приносимо таку похвалу:
Радуйся, посудино смирення, бо тобою всяка гординя відкидається.
Радуйся, любове нелицемірна, бо нею всі підступи ворожі зневажаються.
Радуйся, ангеле незлобивий, бо нікому злом за зло не віддавав.
Радуйся, лагідносте духовна, бо докучання і паплюження ближніх своїх батьківською любов'ю покривав.
Радуйся, бо ремствування, пустослів'я і злохуління зневажав.
Радуйся, бо терпіння міцне і мовчазні вуста до пустослів'я стяжав.
Радуйся, кадило чистих пахощів, що серця наші благодатним миром наповнюєш.
Радуйся, світильнику неземного сяйва, що істинної любові один до одного шукати нас навчаєш.
Радуйся, святителя Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 10
Повелів Господь тим, хто хоче врятувати душу свою погубити її заради інших, ти ж, святителю Мелетію, душу свою за паству свою покладав і до кінця життя жертву безкровну за всіх людей Богу приносив, в лагідності душевній кликав до Нього: Господи, нас же всіх, що від Єдиного Хліба і Чаші причащаються, з'єднай, і нікого з нас не засуди, але даруй милість і благодать з усіма святими, що від віку Тобі догодили, славити Тебе: Алилуя.
Ікос 10
Міцною стіною молитов захищаєш ти всіх, хто до заступництва твого вдається, блаженний Мелетію, бо бачили тебе, що до останнього подиху свого до Бога за паству молився: «Господи! Сам усім для всіх будь, Ти ж бачиш кожного, і прохання кожного чуєш, і потреби знаєш. Борони, Боже, місто це і всяке місто, і країну всяку від голоду, пошести згубної, землетрусу, потопу, вогню і меча». Тож непохитну на тебе надію нашу покладаєм, - і нині, після відходу твого до Бога, почуй нас, що кличимо до тебе:
Радуйся, бо прохання втомлених і обтяжених швидко виконуєш.
Радуйся, бо сльози і зітхання чад своїх милостиво вгамовуєш.
Радуйся, вартовий духу, бо подвигами своїми великотрудними благо Церкви дотримуєш.
Радуйся, заступнику ревний, бо молитвами своїми благодать Божу на землю нашу приносиш.
Радуйся, бо життя своє на землі праведно прожив.
Радуйся, бо чеснотами своїми Богові сповна догодив.
Радуйся, сховище молитов потужних, бо ними й демони геть відступають.
Радуйся, Тайн Божих дивний будівничий, в них же й ангели Божі людині служать.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 11
Спів ангельський почути сподобився ти, святителю Мелетію, коли тіло залишала душа твоя, її ж бо сповіддю від гріхів, як золото в горнилі, очистив. А причастям пречистих Тайн Христових зробив ти душу свою білішою від снігу та Спасу віддав. Чоловіколюбець же Господь перед твоїм відходом із землі дивно відвідав тебе і в доброчесності життя знайшов, Його ж світло неземне і славу невимовну учень твій побачив, і в тремтінні душевного оніміння взивав Богу: Алилуя.
Ікос 11
Світилом пресвітлим Церкви в Харкові засяяв ти, святителю Мелетію. У житті бо твоєму і після відходу до небесної оселі чад своїх не залишаєш, а руки в молінні про прощення наших гріхів, за всіх людей до Христа підносиш, і так гнів Божий, який заслужили ми, молінням своїм на милість перемінюєш, і час на покаяння дарувати нам у Нього вимолюєш, щоби не безплідні з'явилися перед Лицем Судді Праведного, але як мудрі діви, з світильниками єлею віри наповненими. Тим-то цього ради, перед Богом постійному за нас заступнику, вседушевно кличемо:
Радуйся, після відходу твого до Бога молитва за нас незмовкаюча.
Радуйся, трапезо невичерпна, що духовно нас невидимо живить.
Радуйся, жителю горнього Сіону, що з ликами ангельськими і всіма святими перебуваєш.
Радуйся, заступнику наш біля Престолу Божого, що в земних випробуванях нас не залишаєш.
Радуйся, світильнику віри, що в невечірньому дні життя вічного дивно сяєш.
Радуйся, що заскнілу совість до покаяння пробуджуєш.
Радуйся, бо душа твоя приєднана до лику святителів.
Радуйся, бо блаженство це буде з тобою навіки віків.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 12
Благодаті невимовне знамення явив нам Господь, коли прикрасив престольний собор міста Харкова, як ковчег заповіту в давній скинії двома херувимами, стовпами істини і любові: святителем Царгородської Церкви Афанасієм, що як охоронець віри сидить, і землі нашої угодником Своїм Мелетієм, у гробі малому спочиваючим. Це знамення благовоління Божого, усі вірні зрозуміли, у православній вірі зміцнюються і в радості духовній славлять Триєдиного Бога: Алилуя.
Ікос 12
Прославяючи великі і преславні чудеса твої, святителю Христовий Мелетію, шануємо священну пам'ять твою і благоговійно молимо тебе, щоби милостиво за твоїм посередництвом Господь дарував душам нашим все для спасіння корисне й потрібне. Ми ж, що маємо тебе в місті Харкові, дивну духовну прикрасу, перед Богом для всього народу українського молитовне заступництво, вдячно кличемо так:
Радуйся, угоднику Божий Мелетію, апостольських передань охоронцю вірний.
Радуйся, святителю предивний, святого Православ'я сповідниче безстрашний.
Радуйся, обранцю Божий, благочестивої віри батьків наших старанний наслідувачу.
Радуйся, земний ангеле, за край наш слобожанський і всю Вітчизну теплий перед Богом заступнику.
Радуйся, архіпастирю міста Харкова, що омофором своїм від всіляких бід і напастей країну нашу покриваєш.
Радуйся, Христом Богом улюблений, що без молитви своєї нас ніколи не залишаєш.
Радуйся, проповіднику Божого миру і надіє перед Богом незламна.
Радуйся, про Церкву Христову вірний піклувальнику і молитви за нас сило непереборна.
Радуйся, святителю Мелетію, невсипущий за нас до Христа Бога молільнику.
Кондак 13
О, всеблаженний пастирю наш, святителю отче Мелетію! Прийми це мале моління, яке з любов'ю тобі приносимо, і благай Христа Бога, щоб визволив нас від усякого лиха, скорбот і напастей, щоб миром непорушним життя наше захистив, Церкву ж святу Свою від розколів і негараздів оберігав, усіх людей Своїх в несхитній вірі й любові до Себе привів, щоби у вічності Царства Небесного ми завжди співати Йому: Алилуя.
(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1-ий і кондак 1-ий).
М О Л И Т В А
О, богомудрий святителю Христовий, отче наш Мелетію! Поглянь на нас, чад твоїх, що до тебе припадаємо і всесильного твого заступництва перед Господом слізно просимо. Беззаконня бо наші обтяжили нас, скорботи і хвороби пригнітили нас, гріховні звички віддаляють від Господа серця наші, а притягують вороже, що до пекла веде. Ти ж, пастирю наш милосердний, що в житті своєму жодним зі скорботних ніколи не нехтував і тих, хто милості твоєї просив, ніким не погербував. Піднеси моління за нас грішних до Господа, щоб умилостивлений і Матінкою Своєю Пречистою, перемінив гнів Свій, що по гріхах наших справедливо на нас рухається, на милість і щоб подав душам нашим міцність духовну, а тілам здоров'я, від хвороби і немочі зцілення, від скорбот і журби порятунок. Церкву святу від наклепів ворожих тверду і непохитну в світі зберіг, все єпископство православних і весь причет церковний в однодумності віри ствердив. Чернецтво наше, що в пості й доброчесності трудиться, благодаттю смирення і терпіння наділив. Вірним же чадам Церкви Христової розум чистий і вільний від пристрастей вимоли, щоб не в гордості і самочинстві серця свої плекали, а в слухняності пастирям Церкви, як Самому Господу, себе смиренно віддавали, і кожен під їх опікою про душу свою старанно дбав. Україні нашій випроси у Господа все благе і для порятунку потрібне, щоб від усіх ворогів, які бажають нам зла, Творець визволив нас і щоб з великої Своєї милості, все життя наше непорушним миром захистив. Так, святителю милостивий! Не залиш без допомоги своєї з небес, але заступництвом твоїм усіх нас у пристановище спасіння приведи, і всеосяйного Царства Христового спадкоємцями покажи, нехай оспівуємо і славимо невимовні щедроти Чоловіколюбця Бога, Отця і Сина і Святого Духа, і твоє святе батьківське заступництво на віки віків. Амінь!
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА
Електронна пошта