Покладення чесної ризи Богородицi у Влахернi

2 липня Православна Церква України вшановує пам'ять покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi (V). Про цю історичну подію ми маємо небагато достеменно підтверджених науковцями відомостей, проте незаперечним фактом лишається здійснення цього чуда, яке мало суттєві наслідки для українського народу.

Спробуємо заглибитись в історію перших століть християнства. У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальбій і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя до Палестини на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічівлю в однієї старої єврейки. У її будинку паломники звернули увагу на запалені свічки і дим фіміаму. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню - Ризу Богородиці, від якої відбуваються багато чудес та зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський († 471; пам'ять 12 вересня), та імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу морського побережжя, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу до Влахернського храму, вклавши її в новий ковчег.

Згодом у ковчег з ризою Богородиці покладені були Її святий омофор і частина Її пояса. Ця обставина і відбита в православній іконографії свята, що об'єднує дві події: положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні. Неодноразово під час навал ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами - в 677, арабами - у 717 роках. Особливо знаменні для нас події 860 року, тісно пов'язані з історією нашої Церкви. 



18 червня 860 року флот князя Аскольда, у складі більше 200 човнів, спустошивши береги Чорномор'я і Босфору, увійшов до бухти Золотий Ріг і погрожував Константинополю. Жителі бачили на обрії як пливли кораблі, як висадилися воїни "проходили перед градом, простягаючи свої мечі". Імператор Михайло III (842-867), зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці; всю ніч він молився, розпростершись на кам'яних плитах храму Влахернської Божої Матері. Святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці.
Небезпека зростала з кожною годиною. "Місто ледь не було піднято на спис", - говорить в іншій своїй проповіді Патріарх Фотій. У цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і насамперед - святу Ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебню святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, з Хресним ходом обнесли навколо міських стін, занурили її з молитвою у водах Босфору, а потім перенесли в центр Константипоноля - храм Святої Софії. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничість воїнів. Уклавши почесне перемир'я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня війська почали відходити, несучи з собою великий викуп. Тиждень потому, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму. На спомин цих подій було встановлено святим Патріархом Фотієм щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 15 липня.
Незабаром, у жовтні - листопаді 860 року, посольство з пагорбів Дніпра прибуло до Константинополя для укладання договору "любові і миру". В умови мирної угоди входили положення про Хрещення Русі, про виплату Візантією Русі щорічної данини, дозвіл їм вступати у візантійську армію, вести торгівлю на території імперії (перш за все, в Константинополі), посилати до Візантії дипломатичні місії.



Найважливішим був пункт про Хрещення Русі. Продовжувач візантійської "Хроніки Феофана" говорить, що "посольство їх прибуло до Царгороду з проханням зробити їх учасниками у святого Хрещення, що й було виконано". На виконання обопільного бажання до Києва направлена була православна місія. Незадовго до того (за 855 р.) святим рівноапостольним Кирилом Філософом († 869; пам'ять 27 лютого і 24 травня) винайдена була слов'янська абетка і перекладено Євангеліє. Природно було направити з місією до Києва саме святого Кирила і його брата, святого рівноапостольного Мефодія († 885; пам'ять 6 квітня і 11 травня), з перекладеними слов'янськими книгами. Так і поступив святитель Фотій, учнем якого був святий Кирило. Зиму 860/861 року брати провели в Херсоні, навесні 861 року вони були на Дніпрі, у князя Аскольда.

Перед Аскольдом, як згодом перед святим князем Володимиром, стояв нелегкий вибір, його приваблювали то юдейською, то магометанською вірою. Але під благодатним впливом святого рівноапостольного Кирила князь зробив вибір на користь Православ'я. Наприкінці 861 року Кирило і Мефодій повернулися до Константинополя і привезли з собою послання князя (або "кагана", як називали себе в IХ-ХI ст. Київські князі,) Аскольда імператору Михайлові III. Аскольд дякував імператора за присилання "такого чоловіка, який показав словом і прикладом, що християнська віра - свята". "Переконавшись, - писав далі Аскольд, - що це - істинна віра, наказали ми всім хреститися по своїй волі в надії й нам досягти святості. Ми ж усі - друзі твоєму царству і готові на службу твою, коли вимагатимеш".

Аскольд прийняв святе Хрещення з ім'ям Микола, хрестилися і багато хто з його дружини. Безпосередньо з Константинополя, столиці Православ'я, працями святих апостолів слов'янства прийшла на Україну-Русь писемність. До Києва був призначений святителем Фотієм митрополит Михайло, і митрополія була внесена до нотицій - списки єпархій Константинопольського Патріархату. Святий Патріарх Фотій в Окружному посланні 867 року серед головних досягнень свого першосвятительського служіння називає Хрещення болгар і русичів. "Руси, які підняли руку проти Римської держави, - писав він, майже дослівно цитуючи послання Аскольда, - в даний час навіть і вони проміняли нечестиве вчення, яке мали колись, на чисту і непідроблену віру християнську, з любов'ю поставивши себе в чині підданих та друзів наших". (Візантійці вважали "підданими" усіх, хто брав Хрещення з Царгорода і вступили до військового союзу з імперією.) "І до такої міри розгорілися у них бажання й ревнощі віри, що вони прийняли єпископа і пастиря, і цілували святині християн з великою старанністю і ревнощами" .

Свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні є, таким чином, одночасно святом канонічного заснування Православної митрополії в Києві. Благословенням Божої Матері і дивом від Її святої Ризи здійснився не тільки порятунок Царгорода від найгрізнішої облоги за всю його історію, а й порятунок українців з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Разом з тим, 860 рік приніс визнання Київської Русі Візантією, ознаменував рівноправний вихід древньої Київської Руси-України на арену історії.



Через багато століть ми отримали від Константинополя Томос і сьогодні наша Православна Церква України є повноправною і незалежною.

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.