Найбільш шкідлива пристрасть

За математичною аналогією говорять, що людина подібна до дробу: чисельник – це те, ким вона є насправді, а знаменник – це те, що вона про себе думає; тож чим більше людина про себе думає, тим меншою є величина «дробу». Дійсно, гордощі, пиха, марнославство, зарозумілість – значно зменшують справжню суть людини, її цінність для інших і для Бога. Чому? Бо людина, яка плекає власну гординю, у такий спосіб самозвеличується над іншими через власні уявні переваги, стає сама для себе «богом», пориваючи з Богом істинним.

Гординю святі отці вважають найбільш шкідливою і небезпечною гріховною пристрастю, оскільки її корінь лежить не в матеріальному світі, а в духовному. Бо якщо, скажімо, блуд, сріблолюбство чи черевоугодництво тягнуть людину до земних, тимчасових благ, то гордість – хвороба душевна, яка полягає у самозвеличенні власного его на противагу Богу та ближнім.

Яскравий приклад гордині являє диявол. Він був найвищим серед ангелів, мав від Бога численні дари і був наділений могутньою силою. Але замість того, щоби дякувати Богові за все це та розуміти, що його сила і могутність є не власним здобутком, а даром Творця, і дано цей дар, щоби примножувати добро в служінні Господу, – цей найвищий ангел, споглядаючи свою велич і могутність, загордився і спокусив себе думкою стати богом без Бога.



Отак помисел про себе, що ти є більший, ніж це є насправді, стає основою гордині. І на цій основі виникає відвернення від Бога, розрив з Ним. Якщо любов – це вільне спрямування власного буття для єднання з буттям інших, то гординя – це замкнення в самому собі, спрямування буття лише на себе і для себе. І ця гординя Денниці, яка стала першим гріхом, відвернула його від Бога, внаслідок чого він з ангела світла перетворився на сатану і диявола, князя темряви. Саме цим диявол спокусив і наших прабатьків: думкою, що вони можуть стати як боги, коли порушать заповідь Творця та з’їдять заборонений плід. Саме гординя лежить в основі багатьох бід і нещасть, розбитих сімей, розв’язання війн і численних злочинів.

Як розпізнати дію цієї згубної пристрасті, щоби не було запізно? Святі отці радять прислухатися до себе, помічати, як ви реагуєте на те, коли люди роблять щось «не по-вашому», всупереч вашим побажанням. Якщо всередині вас народжується не думка спокійно виправити помилку, допущену іншими, а категоричне невдоволення і гнівливість, то це у вас говорить гординя. Якщо ви «гарячі» до власних потреб і «холодні» до потреб інших, то це гординя. Якщо для вас образливі навіть скромні зауваження про ваші недоліки, а хвальба за небувалі подвиги є дуже приємною, то це гординя.

Ця пристрасть не має терпіння, любові; гординя зухвало завдає іншим образ, але терпіти їх на свою адресу не може. Гординя не схильна до покори, якщо щось не збігається з її бажанням чи волею. Гординя завжди намагається наполягти на своїй думці, інші сприймати не хоче, в усьому довіряє радше власній оцінці, інші вважає недосконалими, маловартісними. Гординя прагне лише керувати, командувати, наказувати. Горда людина часто всім незадоволена, постійно нарікає, шукає винних довкола заради виправдання себе...

Багато людей може впізнати якісь із цих ознак гордині у своїй поведінці, але головне – мати бажання їх розпізнати і вміти стримувати, не «відгодовувати» власне его, не звеличувати його. Як це можливо? Шляхом самообмеження, посту, молитви, перемикання уваги з власного «я» на потреби людей довкола, ділами милосердя, добра, виявами чуйності, небайдужості, уваги, поваги. А ще – вмінням і бажанням дякувати, іншим і Богу: «За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi» (1 Сол. 5: 18).

Тож думайте про себе скромно, не менше і не більше, ніж треба. Тобто, не заперечуйте і не занедбуйте тих дарів, які ви маєте, але водночас – не величайтеся тим, що маєте і чого досягли, бо все добре, що є в людині та навколо неї – від Бога, з Його благовоління.
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній
 
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.