Перший же празник – то Різдво Христове

21 грудня 2023
Різдво Христове - є святом примирення, адже Христос прийшов у світ, щоб примирити людину з Богом. Цьогоріч одну з найбільш очікуваних подій церковного року відзначаємо за новоюліанським календарем 25 грудня. Пригадаємо, як традиційно празникували народження Спасителя на нашій Богом даній землі.



Колядки, вертеп, вечеря з дванадцятьма стравами – складові чинники, що супроводжують свято і визначають ставлення до різдвяної радості в українській культурі. Вона неодмінно зорієнтована на християнські цінності, традиційні народні звичаї та загальноєвропейські тенденції. Слобожанщина має свої особливі святкування Різдва, що водночас доповнює загальноукраїнські традиції.

Та коляда – то дух землі
І пісня прадіда пречиста,
Що хлібом пахне на столі
Й горить у вишивках врочисто.
 
Надія, віра і любов
Між дітьми й добрими батьками,
Щоб рід був красен і здоров
І славився господарями.
 
Щоб оминула рід біда,
Його сади, поля і ріки.
Іде до хати коляда,
Щоб нас утвердити навіки.

Чи не найкращим втіленням різдвяної радості чуємо в колядках: «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився» («Добрий вечір тобі, пане господарю»).

Добрий вечір тобі, пане господарю,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
 
Застеляйте столи та все килимами,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
 
Та кладіть калачі з ярої пшениці,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
 
Бо прийдуть до тебе три празники в гості,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
 
Ой перший же празник – то Різдво Христове,
радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився.
 
А перший же празник зішле тобі втіху,
радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.


Сьогодні ми зупинимо увагу на першому  святі – Різдві Христовому. Тут радість події набуває особливого національного колориту:

Небо і земля нині торжествують,
Ангели, люди весело празнують,
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царіє витають,
Поклін віддають, пастирі грають,
«Чудо, чудо» – повідають!

Во Вифліємі весела новина:
Пречиста Діва породила Сина!(«Небо і земля нині торжествують»).

Тому в колядці виявляються високий естетизм переживання:

А ясна зоря світу голосить:
Месія радість, щастя приносить!
Во Вифліємі спішіть всі нині,
Бога звитайте в бідній Дитині! («Во Вифліємі нині новина»).




Першим, кому Господь через Ангелів відкрив «велику радість, що буде радістю всього народу», були пастухи: «Пастирі з ягнятком перед тим дитятком на коліна припадають, царя – Бога прославляють» («Нова радість стала»).

Український вертеп – різдвяна драма, коляда – витвори української народної культури, що поєднали в собі унікальність світобачення українців та ментальні ознаки творчості народу.

Відома слобожанська дослідниця народної творчості, кандидат мистецтвознавства Лариса Новикова, вивчаючи фольклорну ситуацію на Харківщині в 70-80 роках XX століття зафіксувала колядку, в якій різдвяна радість набула особливого виявлення:

А в нашого хазяїна та й ворота нові.
Рай розвивайся! Рай розвивайся,
Христос народився,
Сам Господь звеселився.

В іншій слобожанській колядці  «Ой дивноє нарожденьє» йдеться про те, що вселенську радість народження Христа відчуває навіть природа:

Ой дивноє нарожднньє
Божого сина.
Породила Діва Марія
Ісуса Христа
Породивши і сповивши,
Лягла Господь три ангели
Христа доглядать
А Анголи Божим спочивать.
Зіслав
духом
Ріки розлили,
Що і к Різдву Христовому
Сади зацвіли.


Тому, як писав відомий слобожанський історик Микола Сумцов: «Колядки й щедрівки оточені доброзичливістю і через те вони були вельми улюблені народом і мали на нього гарний моральний вплив».

За християнським вченням, діва Марія остерігаючись погромів, народила свого сина, сповила і поклала в ясла. Від того й покуть, де тримають кубельце з кутею та узваром, у народі називають «яслами». Власне, кутя з узваром є своєрідною ознакою смерті Христа, тому на поминки обов’язково подають цю страву. З початку Різдва вже можна вживати скоромну страву.

На Різдво Христове, по церквах відбувається урочиста Літургія (Служба Божа). У ці святкові дні християни вітаються: «Христос рождається!», а у відповідь: «Славімо його!»

Коляда в Україні – це обряд Різдвяних свят, з яким ходять по під хати і сповіщають про добру новину – народження  Ісуса Христа. При цьому виконуються різноманітні пісні як релігійного, так світського характеру, які звеличують господарів, їх родину і дітей. Виконувачам обряду господарі радіють, вірять, що ті приносять щастя в домівки, тому обдаровують смачними цукерками, пирогами тощо. Барвисті гурти колядків з’являються із першим святом – Різдвом і завершують ходити з колядою та вертепом на Водохреща. Зовсім недавно з’явився звичай «Прощання із колядою» і цікавий він тим, що всі святкові гурти на Водохреща влаштовують концерти, де змагаються, який гурт вдаліший у виконанні колядок.



Святий Вечір 24 грудня символізує мир і спокій у кожній родині, і за народною традицією цього вечора всі члени сім’ї мають бути вдома.

Ялинки блиск наповнює кімнату,
Дванадцять страв готові і кутя,
Ти знов йдеш, Різдва Христова Свято,
Одвічний символ радости життя.
 
Доволі ждать! Здійміть угору лиця,
Не хочу зріти сумовитих віч.
Світіть свічки! Хай радість заіскриться
В оцю святу Різдва Христова ніч.


У останній день посту, до самого Свят-вечора, до вечірньої зорі люди намагалися нічого не їсти. Але вже вдосвіта господиня вставала і починала готувати святу вечерю. Це була багата вечеря із дванадцяти страв, однак — усі пісні. Діти прокидалися від приємних, «смачних» запахів, що розливалися по хаті.  В печі варилося, смажилося, тушкувалося…

Кутя була не тільки їжею, а своєрідним обрядом, і навіть профілактикою захворювань. Кутю готували з пшениці. Спочатку зерна обтовкували, замочували на ніч і вранці 24 грудня, перед Різдвом, коли пшениця для куті зварилася, то її обов'язково задобрювали маком. І хоча нині мак у незаслуженому вигнанні, кожен українець добре знає, що мак необхідний, аби зір був гарний, травлення нормальне, заспокоювалася нервова система. І зрештою – він просто смачний. Додавали до куті горіхи, делікатеси, клали родзинки або калину й обов’язково мед. Кутя має бути солодкою, однак перебільшувати дозу не можна. Не даремно  в народі кажуть: не передай куті меду. Кутею обов’язково частували сусідів. Таким чином поминали тих, хто вже пішов  від нас.

Таку кутю називають Багатою, оскільки, крім неї, готують ще 11 пісних страв: узвар, борщ із грибами та рибою, каша гречана (пшоняна), риба смажена, товчений горох тощо. Страв має бути 12 – на честь 12 апостолів. Кутя – основна обрядова страва, яку обов’язково варять у новому горщику. Вже зварену кутю ставлять на покутті.
Свят-Вечеру передує Різдвяний піст, до нього господарі готувалися завчасно – заготовляли на зиму трави, овочі, гриби. Квасили, солили, маринували.

На Святий вечір, уся родина має бути дома. За прикметою, якщо різдвяної ночі десь заночуєш, цілий рік будеш блукати по світу. І сваритися не можна, навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році був мир у хаті.

Наближається вечірня зоря. Вже долівка встелена соломою, на покутті під образами стоїть «дідух» готові кутя і узвар, накритий святковий стіл. І усі – особливо діти, з нетерпінням чекають, коли ж вечірня зоря сповістить людям про велике диво – народження Сина Божого.

Для дорослих Святий вечір — це умиротворення душі, повний порядок у господі, нагодована худоба. Свято душі. Та найбільш цікаве це свято для дітей.
Вечоріє. Діти з радісним криком оповіщають про появу на небі зірки, мама засвічує свічку і всі сідають до столу, вечерю починають із молитви «Отче наш». До куті першим береться господар, який підкидає ложку куті до стелі, щоб водилося господарство. Свята Вечеря має відбуватися тільки вдома.

Після вечері, коли на небі спалахує сяйвом зірка, прихопивши срібні дзвіночки, що викували у чарівній кузні, вирушають в дорогу колядники. Вони  співають коляди.
Діти носять «вечерю» своїм хрещеним, а також дідові і бабі, якщо ті живуть окремо – одним словом несуть радісну звістку.

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
 
Сіном притрусила,
В ясла положила
Господнього Сина.
 
Діва Марія Бога просила:
«В що ж би я Сина повила?
 
Ти небесний Царю,
Пришли свої дари
Цьому Володарю!»
 
Зійшли янголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові
Ще й ризи шовкові
Месії Христові.


Бабуся приймає вечерю, дає свою та обдаровує внуків горішками й іншими гостинцями. Потім діти, звичайно, біжать до сусідів поколядувати. А доросліші ходили з вертепом, сповіщаючи ще й ще раз радісну новину.



Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертеплом звіздар ясна світлом засіяла.
 
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами, убого повився.
 
Ангели співають, славу й честь звіщають,
На небесі і на землі ми проповідають.
 
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.
 
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії родженого смиренно благаймо:
 
– Просим тебе, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю
 
Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.


В Іоано-Богословському храмі ПЦУ служба Навечір'я Різдва Христового (Святвечір) почнеться 24 грудня о 14.00. Святкова Літургія 25 грудня о 10 ранку.

Ніна Немировська

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074


або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА