Де правда – там Бог. А де Бог – там перемога

26 грудня 2023
Ми вперше відсвяткували свято Різдва Христового вже за новоюліанським календарем – тим, який отримав благословення на вжиток ще століття тому і яким нині послуговуються більшість Помісних Православних Церков. 
Недоліки старого календаря були очевидними, і з часом розходження між ним і астрономічними явищами, такими, як рівнодення, лише збільшується. Однак найважливішим аргументом для нас стала внутрішня церковна й суспільна потреба, запит на календарну зміну, який підтримала і більшість вірян, і більшість суспільства.
Православна Церква України пройшла поступовий шлях, на кожному етапі радячись з вірними та вивчаючи досвід, як позитивний, так і негативний. Тому рішення про зміну календаря було ухвалене на всіх рівнях церковного управління – від Синоду до Помісного Собору, який представляє повноту нашої Церкви.
Водночас за всіма громадами, де вірні переважною більшістю бажають дотримуватися старого календаря, ми закріпили це право, щоби в сприйнятті змін не було приводу для розділень. Однак вже зараз ми бачимо, що таким правом скористалися лише близько сотні громад з понад восьми з половиною тисяч тих, які належать до родини Православної Церкви України.

Отже, як і наші предки у давнину, ми вшановуємо подію Різдва Христового 25 грудня. Не тому, що саме така дата вказана в Писанні – в Біблії не подано ані дня, ані навіть місяця, коли це сталося. 25 грудня – традиційна давня дата, сприйнята для вшанування Христового народження ще у ІІІ-IV століттях. Однак ми, власне, вшановуємо не дату, не своєрідний "день народження", як це робимо в звичайних обставинах. Ми вшановуємо і святкуємо подію Різдва Христового.
Бо саме подія, а не її конкретна дата, мають принципове, істотне значення. Творець, Бог предвічний, приходить у світ і стає також Сином Людським заради нас і нашого спасіння. Бог приходить людству на допомогу.
Ми, як народ, перебуваючи у стані війни, як ніколи розуміємо потребу і в допомозі, і в захисті, і в перемозі над ворогом.
Після гріхопадіння прабатьків людство протягом тисяч років перебувало в полоні диявола, зло і гріх панували над усіма. Але Бог не залишив людей без надії та з клятвою обіцяв, що у світ прийде Спаситель, прийде Переможець, Який зруйнує панування диявола і надасть допомогу кожному, хто потребує звільнення від гріха.
Святкування події Різдва Христового щороку спонукає нас обновити усвідомлення важливості того, що вже для нас сталося. Бог послав у світ Сина Свого, і кожен, хто приймає Його, хто вірує в Нього і йде за Ним, здатен перемогти диявола й осягнути дар життя вічного.

Бог зробив це не лише для покоління сучасників Христа, але й для кожного покоління, тобто і для нас із вами. Тому ми вшановуємо не лише давню історичну подію, коли у Вифлеємі за часів правління римського кесаря Августа народився Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Ми вшановуємо і прославляємо Сина Божого, який народився і для нас із вами. Бо Його народження і нам, як нашим попередникам, допомагає досягати перемоги над злом і темрявою – у нас самих, в наших душах, а також і в світі навколо нас.
Напередодні свят у суспільстві можна було побачити дискусію, чи доречно святкувати тоді, коли війна, коли сотні тисяч наших співвітчизників щоденно страждають. Коли ллється кров, коли російський агресор і далі руйнує та вбиває.
Звісно, що слід обмежити святкування, якщо ми маємо на увазі саме традиції розваг чи купування більшої кількості речей для себе й інших. Бо, власне, це є не стільки вшанування Різдва Христового, скільки просто використання святкового приводу. 
Однак церковне, біблійне розуміння святкування означає виокремлення певного часу – години, доби чи кількох днів – для того, щоби використати їх для духовного вдосконалення. Для молитви особистої та спільної в храмі, для виконання добрих діл, для осмислення і переживання важливості та життєвого значення подій, які ми вшановуємо. Таких, як Христове Різдво.



Ми маємо багато днів для щоденних справ і потреб. Ми маємо щодня приводи для співстраждання і скорботи за жертвами війни. Але спогад про Різдво Христове, вшанування цієї події допомагає нам розвіяти морок болю й зміцнитися у вірі через долучення до спасительних, понадісторичних плодів життя Спасителя.
Адже ми – не полишені на самоті. З нами – Бог, як Церква урочисто проголошує у ці дні, повторюючи слова давніх пророцтв, що здійснилися в час Різдва Христового. Христос, Спаситель світу – народився! Він є, Він живий і сильний. І тому ми віримо, що темрява буде розвіяна і світло віджене морок. Ми віримо, що ворог буде переможений. Бо на нашому боці, на боці українського народу, правда. А там, де правда – там Бог. А де Бог – там перемога.
Христове служіння від початку не було легким. Сину Божому не знайшлося місця в домі, тому Він народився у вертепі-печері та покладений був у ясла, як у колиску. Злочестивий Ірод, боячись за свій трон, хотів вбити Немовля, тому Святій Родині довелося стати біженцями, втікаючи до Єгипту.
Але, подолавши всі виклики, Христос переміг. І усвідомлення цієї правди особливо важливе для нас зараз. Щоби на шляху спротиву російському агресору ми не схибили, у боротьбі – не зневірилися і не втрачали мужності.
Саме таке святкування – сповнене духовним змістом та молитвою – нам не просто потрібне, а нині життєво необхідне. 

Але, святкуючи, ми не забуваємо про тих, завдяки кому ми можемо це робити. Ми підносимо молитви за наших воїнів, ми дякуємо нашим захисникам, ми просимо для них у Бога сил, а для України – перемоги над російським ворогом і справедливого миру.
Ми молимося за всіх, хто наближає перемогу, і благословляємо їх на добрі справи.
Ми молитвою та співпереживанням – разом з поневоленими братами і сестрами, хто згадує про Різдво Христове, перебуваючи в полоні чи під окупацією. Нехай Господь оберігає їх та допоможе звільнитися від ворожих кайданів.
Разом ми пройшли ще один важкий рік боротьби, але не знесилилися і не занепали духом. Віра в Бога і любов до рідної землі та до нашого українського народу допомагає нам.

Ми не знаємо, яким буде рік наступний. Але завдяки Різдву Христовому ми точно знаємо, що ми – не самотні, не полишені без допомоги. І знаємо, що якою би не була сила в руках московського ірода, він буде повалений з престолу свого і будуть осоромлені та осуджені прислужники його.
Бо з нами – Бог. Бо Христос – народився!
Славімо Його і надихаймося різдвяною радістю, відганяючи темряву віку цього!
Зі святом, дорогі українці, брати і сестри! Зичу всім нам перемоги, миру і Божого благословення на добрі справи!

Епіфаній, Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України  

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074


або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА