П’ять порад як зносити випробування.

 Всі випробування і страждання, які трапляються на шляху людини, не завжди є результатом особистого гріха (і не завжди є покаранням за щось), але завжди є результатом дії гріха і зла. Бо все те зло і страждання, які ми бачимо – це плід використання кимось божественного дару свободи з егоїстичною неправедною метою. Зло не виникає саме собою, у нього є творці та винуватці, які власну свободу підкорили творенню цього зла.



Як можна перемогти зло? Злом – ні, бо так ми його лише примножуємо. Маємо зі злом боротися, противитись йому, присікати, терпеливо зносячи випробування і несучи свій важкий хрест, бо знаємо, що завершенням дороги смирення, терпіння і жертовності завжди є перемога добра. Зараз всі ми, українці, несемо свій важкий хрест, несемо спільний хрест України – і несемо його на Голгофу страждань, щоби перемогти зло і досягти перемоги, утвердження правди, справедливості, незалежності й волі.

Маємо цю нашу дорогу здолати. Вона є важкою, виснажливою, часом дуже болісною і стражденною, але крок за кроком, долаючи ці випробування, ми будемо зміцнюватися в добрі й правді. Бо все у житті є невипадковим і трапляється не дарма: якщо Господь дав хрест, то дасть і сили, аби його нести. Ось кілька порад, як полегшити цю важку ношу:

1. Відчувати емоції – це нормально, але не слід бути їх рабами

679-й день повномасштабної війни з усіма її видимими і невидимими поки наслідками. Зрозуміло, що «емоційні гойдалки», відчуття страху, втоми, розгубленості, безсилля, часом навіть апатії чи ненависті – все це наша реакція на зло, це нормальна реакція на ненормальні умови. Не соромтесь цих емоцій, проживайте їх, але не давайте їм заполонити ваше серце, підкорити вашу волю. В серці має жити віра – в Бога, в перемогу, в правду, в добро.

2. Не занепадайте духом і не опускайте руки

Бо якщо піддатися духовній втомі, то її «плодами» будуть пригніченість, безнадія, журба, зневіра, збайдужіння, відчай. Це все позбавляє людину будь-яких сил – і саме це якраз потрібне нашому ворогу, аби нас здолати. Збирайте по крихтах надію, оберігайте те зернятко віри у своїй душі, аби не дати ворогу засіяти її відчаєм, безпорадністю та безнадією.

3. Сили вичерпуються, але дбайте про їх поновлення

Духовно згасати, емоційно спустошуватись – це нічим не легше за фізичні муки. Не втрачайте зв’язок з тим, що вас радує, духовно насичує, відновлює, що викликає у вас хоча б секундну, але посмішку. Намагайтеся помічати красу і життя довкола, робити щодня хоча би одну добру справу… Не забувайте і про молитву – це найкращий оздоровчий бальзам для душі, який дарував нам Господь для душевного оновлення й укріплення.

4. Відновлюйте себе – допомагаючи іншим

Довкола – безмежні можливості щодо цього, лише озирніться, бо немає в Україні людей, кого не торкнулася ця війна, які не зазнали втрат (не лише матеріальних, а й психологічних, емоційних, душевних). Завжди є ті, хто вже знемагає нести свій хрест, хто зневірився і майже здався… Допоможіть, розділіть з ними ту важку ношу, будьте для них опорою – виконання цього базового християнського принципу дасть вам відчуття потрібності, додасть сил, важливості.



5. Цінуйте кожну мить життя

Кожна мить вашого життя – це чудо, подароване Богом. Це неповторність, мить, яку важливо не проґавити, не змарнувати, а наповнити її важливим і потрібним сенсом. Під час війни по-особливому розумієш цінність цієї миті, коли кожна хвилина може бути останньою, а тому відкриває нам нові горизонти – для добра, милосердя, допомоги, підтримки, любові.

Зносити випробування – це завжди нелегко, але коли разом – значно легше. Ні в якому разі не зневірюйтесь, бо віра в Бога – велика сила, і коли вона жива та діяльна, то дає людині благодатну силу. Недарма Священне Писання нам свідчить: все, що неможливе для людей, є можливим для Бога (Лк. 18: 27).
Митрополит Київський і всієї України ПЦУ Епіфаній