Гріх образи і його подолання

27 січня 2024
Як правило, всі люди мають сумний досвід образ, який може виникнути в будь-якому віці і накопичуватись все життя. Ображатися чи пробачити – цей вибір завжди залишається за людиною. Але пригадаємо слова Василя Македонянина: «Не так грішить кривдник, як той, хто образу допустить». Спробуємо дослідити цей гріх і знайти ліки від нього, щоб подолати прірву, яка відділяє нас від Бога в роздратованому стані.
 
Образа – це внутрішній бунт, що виникає через гадану несправедливість, який проявляється різними негативними емоційними станами та поведінкою. Вона може привести до засудження, підозріливості, агресії, а іноді стає причиною більш серйозних злочинів. В основі образи завжди лежить вражене самолюбство, самовиправдання, гординя. Вразливість – перш за все, бажання кращого ставлення до себе.

Якщо подивитись на корінь образи, то можна знайти певні закономірності. Ми ображаємося, коли наше Его у чомусь обмежили, недостатньо нас оцінили, чи не поставилися до нас з належною повагою. Частіше за все, як нам здається, скривдили словом або вчинком.

Якщо людину образили, а вона нічого не відповіла і від усього серця пробачила кривдника, – це найкращий варіант вирішення ситуації. Так, то є вельме складно, бо іноді в подібних ситуаціях буває нестерпний біль і опускаються руки, а слова молитви «Отче наш…» важко вимовити до кінця. Втім, християнський досвід підказує, що саме таким чином треба долати непорозуміння. Але людина може і не пробачити. Ось тоді образа вирощується і стає справжнім гріхом. Найстрашніше – дати волю своїй образі і спробувати відповісти кривдникові, навіть не знаючи, що кривдник може бути духовно слабкіше. Ми потішимо своє самолюбство, отримаємо внутрішню сатисфакцію, але, можливо, тому, хто вас  образив, зараз потрібні допомога, прощення і любов.



Хибне смирення – ще одна пастка, яка напряму пов’язана з цим гріхом. Образившись, людина здатна показувати помилкове смирення і демонструвати фарисейське прощення, лицемірно бути прихильним до кривдника. А в душі, в серці ховати образу, ненависть, гнів, пригнічувати їх силою волі і роками руйнувати свій духовний світ.

Варто зауважити, що образа – це гріх, перш за все, проти себе. До того ж образа є ґрунтом для великої кількості інших гріхів. Коли людина ображається, серце його стає закам’янілим і часто байдужим. Нерідко люди зі своєю душевним болем робляться цинічними, жорстокими, не вірять нікому, не впускають в своє життя ні дружбу, ні любов, ні інших людей, а головне не хочуть відчути неосяжну Божу Любов. Зрештою, образа може перерости в озлобленість і в почуття провини, зруйнувати відносини між людьми і позначитися на тілесне здоров’я людини.

«Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Пріт.17: 22). Багато хвороб, такі як виразка шлунка, гіпертонія, цукровий діабет, розлад нервової системи, виникають на ґрунті тривалого почуття образи.

Образа на Бога – це вже інша стадія гріха, яка часто переростає з образи на людей. «Бог, як Ти дозволив, щоб це сталося зі мною, як Ти міг поставити мене в таку ситуацію?» – думає людина. Треба розуміти, що Господь всеблагий, Він бажає нашого досконалості та очищення. Тому і скорботу слід приймати як ліки від Самого Господа Бога. Людина не виросте духовно, не розвинеться, не стане мудрим, якщо не буде долати гідно випробування, проблеми і образи. Як же складно зробити на практиці, але дорогу здолає той, хто йде.
.
Завдяки кривдникові можна навчитися керувати собою – емоціями, почуттями, вчинками, думками – і по-іншому поглянути на світ. Тому кривдник надає нам незамінну послугу, роблячи нас сильнішими. Як сказав один мудрець: «Наші образники – вони перші наші душевні благодійники: збуджують нас від сну духовного». Можна бути спокійним і за кривдника, тому що над ним є Суддя – Бог, що Він має судити і його безсторонньо. Правила бумерангу ніхто не відміняв, тому як написано в посланні апостола Павла до Римлян: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Дайте діяти Йому. Він точно краще знає, що зараз потрібно.

Ще Іоанн Златоуст писав: «Коли людина, яка скривдила бачить, що його удар не досягає до душі їм ображеної, тоді сам сильно мучиться, і як скривджені мовчать, то удар образ сам собою вертається і вражає того, ким він посланий». Говорячи сучасною мовою, спрацьовує той самий закон бумеранга.

Іноді задають питання, а чи ображався Ісус Христос? Згадаємо життя Спасителя. Його земляки з Назарета, які знали його як людину добру і до яких Він прийшов проповідувати Боже Слово, потягли його до прірви, щоб скинути вниз. «… І вставши, вони Його вигнали за місто, і повели на вершину гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його» (Лк.4: 29). Він не образився на них!
Учень, який знаходився поруч багато років і якого Ісус любив і намагався врятувати від зла, продав Його за тридцять срібняків. Ісус не образився на нього! Христа розіп’яли на хресті, а ті, заради яких Христос прийшов, яким віддавав усього себе і гріхи яких взяв на Себе, ходили повз, плювали в Нього і ображали Його. Він не образився на них! А, навпаки, – просив Отця пробачити мучителів: «Отче! прости їм, бо не відають, що творять »(Лк.23: 34).

Ісус був єдиним досконалим на землі - Боголюдиною. Він прийшов до людей, несучи любов, розраду, зцілення, добру звістку і вічне життя. Спаситель допомагав всім, хто потребує. І жодного разу не образився на несправедливе до Нього відношення і приниження. Тому яке право має ображатися на когось або на щось будь-який чоловік чи жінка, що погрузла в своїх гріхах? Нас недооцінили, принизили, нам недодали, образили, вчасно не допомогли. Список можна продовжувати. Але давайте поглянимо в дзеркало і поставимо інше питання: а самі ми все правильно робили, всіх любили, всім допомагали, всіх цінували? Хіба логічно ображатися на таких же, як і ми?


Для будь-якої хвороби душі і тіла є ліки. Для гріха образи - це прощення. На світі немає праведних людей, які б робили добро та зовсім не грішили. Гріхи і образи будуть існувати, поки ми живемо на землі, а не на небесах. Так що не намагайтеся виправити оточуючих – не вийде. Краще приймайте і безумовно любите їх такими, якими вони є, – це перший крок до прощення .

Другий крок до подолання образ – розуміння всієї глибини наших власних гріхів і значення тієї жертви, яку приніс Ісус Христос, щоб відновити наш зв’язок з Богом. Тому не варто ображатися на іншого, адже ти сам ще недавно був таким же, але Христос змилосердився над тобою. Будь і ти милостивий до інших.

Третій крок до прощення – ніколи не збирати образи, не зберігати їх роками і десятиліттями, а говорити з кривдником. Пробуйте, намагайтесь, пишіть йому в соцмережах і спробуйте зустрітись особисто. Навіть якщо це вкрай важко, треба шукати компроміси. «Пильнуйте себе. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, докори йому, а коли він покається, прости йому; І хоча б сім раз в день згрішить проти тебе і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, – прости йому »(Лк.17: 3,4).

Четвертий крок до прощення – молитва про звільнення від образи і побажання добра кривдникові. Звісно, це вершина християнського ставлення до життя. Любити ворогів (ми зараз не про російських окупантів, що кидають на нас ракети, а про близьких, що вчора були рідними, а сьогодні зробили негідний вчинок і ненавмисно образили) – то є непростою  наукою. Варто удосконалюватись й духовно зростати. На це уходять десятиліття, а іноді все життя, але перед Вічністю то всього лише одна мить. Не марнуйте дарма час. Особливо зараз, коли війна вносить корективи в наше спілкування.



Прощення – це коли ми знімаємо важкий вантаж неприйняття, гніву, ненависті, які таїли роками в своїй душі. Пробачити, полюбити кривдника – істинний шлях християнина. «Але вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, хто ненавидить вас, благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто вас» (Лк.6: 27,28). Прощення робить вільним. Це завжди ознака сильної людини. Вміти прощати і самому вибачитись – потужна ін’єкція від образ, яка дарує радість та щастя. «Коли ви зберігаєте образу на кого-то, ви прив’язані до цієї людини або ситуації емоційним зв’язком, яка міцніше сталі. Пробачити – це єдиний спосіб розірвати цей зв’язок і стати вільним», - пише Кетрін Пондер. Варто спробувати. Іноді справді стаються дива і воскрешаються душі. Віруючи люди знають це з власного досвіду. Віддайте все на розсуд Богові. Він знає як зробити краще. І не забувайте про слова Святого Письма: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить. Господь (Рим. 12:19).

Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.

Приватбанк
Для сайту 4149 6293 1322 1459

4149 4390 0091 7074


або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА