Святитель Тарасій, архієпископ Константинопольський
08 березня 2024
9 березня – день народження Тараса Шевченка і можна з впевненістю сказати, що побожні батьки українського генія назвали майбутнього українського пророка на честь святителя Тарасія, архієпископа Константинопольського. Про цього святого не часто згадують, але його життя достойно того, щоб ми трохи розповіли про нього в Тарасів день.
Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, походив зі знатного роду, народився і був вихований в Константинополі, де отримав гарну освіту. Він служив при дворі імператора Костянтина VI Порфирородного (780 — 797) і його матері, святої цариці Ірини (797 — 802), і досяг звання сенатора. У ті часи Церкву розривала іконоборська смута. Святий Патріарх Павел (780 — 784) не співчував в душі іконоборству, але через слабкість характеру не міг рішуче боротися з єрессю і тому пішов у монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки святий Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальній волі. Особливо ж ратував святий Тарасій про те, щоб відновити шанування святих ікон і зупинити нападки іконоборців. Тому він завжди нагадував царям, щоб вони скликали Вселенський Собор.
І ось цар Костянтин і цариця Ірина, мати його, яка через малолітній вік сина керувала тоді всім царством, разом з святішим Тарасієм написали послання до всіх патріархів і єпископів, запрошуючи їх на собор. Єпископи з різних міст зібралися в Царгород, Патріархи прислали своїх намісників: Римський Папа Адріан через далеку дорогу не прибув на Собор, а Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський Патріархи в той час уже перебували під ярмом агарян, так що не мали можливості особисто бути присутніми, тому в якості своїх заступників вони прислали мудрих і благочестивих духовних осіб.
Місцем для соборних нарад було обрано Велику церкву, зведену Костянтином Великим, першим царем християнським, перебудовану імператором Юстиніаном. Коли розпочав роботу Собор, раптом у храм увірвався численний загун озброєних вояків, послідовників єресі іконоборства, в яку вони були втягнені дідом Костянтина Копронімом. Озброєні воїни кинулися всередину з криком: «Не допустимо, щоб ви відкинули догмати царя Констянтина; нехай буде твердим і непохитним те, що на своєму Соборі він затвердив і законоположив; ми не допустимо, щоб у храм Божий вносили ідолів (так вони називали святі ікони); якщо ж хто наважиться скоритися, то ця земля обагриться кров’ю єпископів».
Цариця з юним царем подали знак єпископам, щоб ті піднялися зі своїх місць, — і тоді всі, присутні на соборі, розійшлися. Щоправда, через кілька днів воїни і їх ватажки були як слід покарані благочестивою царицею Іриною, позбавлені військового чину і розіслані по селах для оброблення землі. Після цього місце для засідань собору було приготовлено в Нікеї. Тут уже відбувався I Вселенський Собор, скликаний для засудження єресі злочестивого Арія, тут же вирішено було зібратися і тепер. І ось сюди прибули святійший Тарасій, Патріарх Константинопольський, і разом з ним намісники патріарші. Всього на цей собор прибуло 367 святих отців. Зібравшись із ними в Нікеї, святіший Патріарх Тарасій відкрив засідання Собору в найбільшій церкві цього міста.
Перше засідання VII Вселенського Собору відбувалося 24 вересня, у день пам’яті святої першомучениці Теклі. Засідання відкрилося вступним словом святого Тарасія, в якому він, виклавши причини скликання Собору, звернувся до єпископів із умовлянням, щоб вони міркували справедливо і викорінили вчення, нещодавно внесені до Церкви. Прочитано також було і царське послання до собору, в якому згадувалося про те, як Патріарх Павел, умираючи, радив скликати Собор для викорінення єресі іконоборців. Святі отці благословили царя і його матір за їх велике піклування про віру православну. Після цього приступили до заслуховування єпископів, які впали в єресь. Усім, хто покаявся, дозволили бути присутніми на соборі серед інших єпископів православних. Суд же над тими, які вагалися, був відкладений на деякий час. При цьому святий Тарасій сказав: «Важко піддаються лікуванню застарілі хвороби і важко викорінюються злі звичаї. Але якщо люди, недужі духовно, істинно каються, то святий Собор приймає їх і не позбавляє їх сану».
Святий Собор тривав 30 днів; за цей час учасники Собору, сходячись, розглядали в Божественному Писанні і в навчанні святих отців та вчителів Церкви ті місця, що мали відношення до догмату про шанування святих ікон, і на підставі Святого Письма і церковного передання спростували мудрування єретиків. При цьому вони приводили достовірну історію про святий убрус, на якому Христос Господь зобразив святий лик Свій і послав його Авгарю Едеському, який, тільки вклонившись перед зображенням, отримав зцілення від хвороби; згадували також і переказ про ікону святих апостолів Петра і Павла, яку святий Сильвестр, Папа Римський, показав царю Костянтину; говорили і про ікону Христову, над якою поглумилися в Бейруті іудеї, за що і були покарані. Коли читали оповідь про цю ікону, всі святі отці плакали. Нарешті, вони прокляли єресь іконоборців і затвердили шанування святих ікон; велика радість була про тоді у святих церквах, і весь народ тріумфував, проголошуючи благі побажання царям і пастирям. Так, великими трудами святішого Патріарха Тарасія і благочестивої цариці Ірини єресь іконоборців була відкинута.
Святитель Тарасій мудро керував Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Всі свої статки він витратив на богоугодні справи, харчуючи і доглядаючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а в Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислужував. Святий Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина Порфірородного, коли той обмовив свою дружину, імператрицю Марію, внучку праведного Філарета Милостивого († 792), щоб заточити Марію в монастир і одружитися зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що піддався опалі. Незабаром, однак, Костянтин був позбавлений влади своєю матір’ю, царицею Іриною.
Святитель Тарасій помер в 806 році. Був похований у заснованому ним монастирі на Босфорі. Біля місця його поховання відбувалося багато чудес.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, походив зі знатного роду, народився і був вихований в Константинополі, де отримав гарну освіту. Він служив при дворі імператора Костянтина VI Порфирородного (780 — 797) і його матері, святої цариці Ірини (797 — 802), і досяг звання сенатора. У ті часи Церкву розривала іконоборська смута. Святий Патріарх Павел (780 — 784) не співчував в душі іконоборству, але через слабкість характеру не міг рішуче боротися з єрессю і тому пішов у монастир, де прийняв схиму. Коли до нього прийшла свята цариця Ірина зі своїм сином-імператором, святитель оголосив їм, що гідним наступником його може бути тільки святий Тарасій (у той час мирянин). Тарасій довго відмовлявся, не вважаючи себе гідним такого високого сану, але потім підкорився загальній волі. Особливо ж ратував святий Тарасій про те, щоб відновити шанування святих ікон і зупинити нападки іконоборців. Тому він завжди нагадував царям, щоб вони скликали Вселенський Собор.
І ось цар Костянтин і цариця Ірина, мати його, яка через малолітній вік сина керувала тоді всім царством, разом з святішим Тарасієм написали послання до всіх патріархів і єпископів, запрошуючи їх на собор. Єпископи з різних міст зібралися в Царгород, Патріархи прислали своїх намісників: Римський Папа Адріан через далеку дорогу не прибув на Собор, а Олександрійський, Антиохійський та Єрусалимський Патріархи в той час уже перебували під ярмом агарян, так що не мали можливості особисто бути присутніми, тому в якості своїх заступників вони прислали мудрих і благочестивих духовних осіб.
Місцем для соборних нарад було обрано Велику церкву, зведену Костянтином Великим, першим царем християнським, перебудовану імператором Юстиніаном. Коли розпочав роботу Собор, раптом у храм увірвався численний загун озброєних вояків, послідовників єресі іконоборства, в яку вони були втягнені дідом Костянтина Копронімом. Озброєні воїни кинулися всередину з криком: «Не допустимо, щоб ви відкинули догмати царя Констянтина; нехай буде твердим і непохитним те, що на своєму Соборі він затвердив і законоположив; ми не допустимо, щоб у храм Божий вносили ідолів (так вони називали святі ікони); якщо ж хто наважиться скоритися, то ця земля обагриться кров’ю єпископів».
Цариця з юним царем подали знак єпископам, щоб ті піднялися зі своїх місць, — і тоді всі, присутні на соборі, розійшлися. Щоправда, через кілька днів воїни і їх ватажки були як слід покарані благочестивою царицею Іриною, позбавлені військового чину і розіслані по селах для оброблення землі. Після цього місце для засідань собору було приготовлено в Нікеї. Тут уже відбувався I Вселенський Собор, скликаний для засудження єресі злочестивого Арія, тут же вирішено було зібратися і тепер. І ось сюди прибули святійший Тарасій, Патріарх Константинопольський, і разом з ним намісники патріарші. Всього на цей собор прибуло 367 святих отців. Зібравшись із ними в Нікеї, святіший Патріарх Тарасій відкрив засідання Собору в найбільшій церкві цього міста.
Перше засідання VII Вселенського Собору відбувалося 24 вересня, у день пам’яті святої першомучениці Теклі. Засідання відкрилося вступним словом святого Тарасія, в якому він, виклавши причини скликання Собору, звернувся до єпископів із умовлянням, щоб вони міркували справедливо і викорінили вчення, нещодавно внесені до Церкви. Прочитано також було і царське послання до собору, в якому згадувалося про те, як Патріарх Павел, умираючи, радив скликати Собор для викорінення єресі іконоборців. Святі отці благословили царя і його матір за їх велике піклування про віру православну. Після цього приступили до заслуховування єпископів, які впали в єресь. Усім, хто покаявся, дозволили бути присутніми на соборі серед інших єпископів православних. Суд же над тими, які вагалися, був відкладений на деякий час. При цьому святий Тарасій сказав: «Важко піддаються лікуванню застарілі хвороби і важко викорінюються злі звичаї. Але якщо люди, недужі духовно, істинно каються, то святий Собор приймає їх і не позбавляє їх сану».
Святий Собор тривав 30 днів; за цей час учасники Собору, сходячись, розглядали в Божественному Писанні і в навчанні святих отців та вчителів Церкви ті місця, що мали відношення до догмату про шанування святих ікон, і на підставі Святого Письма і церковного передання спростували мудрування єретиків. При цьому вони приводили достовірну історію про святий убрус, на якому Христос Господь зобразив святий лик Свій і послав його Авгарю Едеському, який, тільки вклонившись перед зображенням, отримав зцілення від хвороби; згадували також і переказ про ікону святих апостолів Петра і Павла, яку святий Сильвестр, Папа Римський, показав царю Костянтину; говорили і про ікону Христову, над якою поглумилися в Бейруті іудеї, за що і були покарані. Коли читали оповідь про цю ікону, всі святі отці плакали. Нарешті, вони прокляли єресь іконоборців і затвердили шанування святих ікон; велика радість була про тоді у святих церквах, і весь народ тріумфував, проголошуючи благі побажання царям і пастирям. Так, великими трудами святішого Патріарха Тарасія і благочестивої цариці Ірини єресь іконоборців була відкинута.
Святитель Тарасій мудро керував Церквою 22 роки. Він вів суворе аскетичне життя. Всі свої статки він витратив на богоугодні справи, харчуючи і доглядаючи людей похилого віку, жебраків, сиріт і вдів, а в Святу Пасху влаштовував для них трапезу, на якій сам прислужував. Святий Патріарх безстрашно викрив царя Костянтина Порфірородного, коли той обмовив свою дружину, імператрицю Марію, внучку праведного Філарета Милостивого († 792), щоб заточити Марію в монастир і одружитися зі своєю родичкою. Святитель Тарасій рішуче відмовився розірвати шлюб імператора, за що піддався опалі. Незабаром, однак, Костянтин був позбавлений влади своєю матір’ю, царицею Іриною.
Святитель Тарасій помер в 806 році. Був похований у заснованому ним монастирі на Босфорі. Біля місця його поховання відбувалося багато чудес.
Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.
Приватбанк
4149 6293 1322 1459
4149 4390 0091 7074
або
5169 3305 1630 1279
РГ ХРАМ СВЯТОГО ІОАНА БОГОСЛОВА