Пасія по неділях

У неділю 30 березня під час Великого посту, одразу після закінчення Літургії, близько 12 години, в нашому храмі відбувається Пасія. В повній тиші, зосередженості та з запаленими свічками в руках парафіяни слухають євангельські історії про Страсті Господні. Змістовна і надзвичайна зворушлива служба, яку варто відчути серцем.
 


З настанням Великого посту Церква пропонує вірним велике різноманіття особливих молитов і Богослужінь, які допомагають відкрити у собі покаянний дух і достойно пройти шлях посту. Всі ці твори церковної піснетворчості, молитви і богослужіння здебільшого мають давнє походження і глибоко закорінені в літургійній практиці Церкви. Серед них, однак, є одне богослужіння досить пізнього походження і не має відображення в церковному Уставі (Типіконі). Воно називається “Пасія”.

Термін пасія походить від лат. «passio», що означає «страждання». Появу цього богослужіння часто пов’язують із західними впливами на православне богослужіння. Саме в Європі в ХVІ-ХVІІ ст. вперше з’являються молитовні практики зі схожою назвою, які згодом запозичують і протестантські церкви. Змістом Пасії є співпереживання з Христом останніх днів Його земного життя і особливо Його Хресної Смерті. Західна традиція виконання Пасій більше подібна до театральних вистав, під час яких декілька священиків (інколи одягнутих у відповідні костюми) в ролях читають фрагменти з євангельського опису страстей Господніх. Читання часто супроводжується музикою і співом. Деякі західні композитори, наприклад, Й. С. Бах, писали музику для Пасій (наприклад, “Страсті від Матея”, “Страсті від Іоана”).
 
Проте, історія свідчить, що це цілком українська традиція, яку не знали і не розуміли в московії. У ХVII ст. постове богослужіння зі згадуванням Страстей Христових набуває поширення в Київській митрополії. Постанова про встановлення чину Пасії була прийнята на Київському Соборі 1629 р., а її упорядником став митрополит Київський св. Петро (Могила) (1596-1647). Чин Пасії з’являється друком у Квітній Тріоді 1702 р. в Києво-Печерській лаврі, яка нарешті належить справжній українській церкві. Дозвіл на долучення богослужіння чину Пасії до Квітної Тріоді дав тодішній києво-печерський архімандрит Йоасаф Кроковський.



 Маючи в руках текст та структуру чину Пасії згідно з Квітною Тріоддю 1702 р., можна побачили, що в середині XVII ст. вона була додатком до Малого Повечір’я у першу, другу, третю і четверту п’ятниці Великого посту і являла собою послідовне читання євангельських фрагментів про останні дні та години земного життя Спасителя. До нього долучали піснеспіви, взяті з богослужіння Великої п’ятниці та Великої суботи. Закінчувалася Пасія, зазвичай, проповіддю.

У сучасній практиці Пасії в деяких храмах звершуються у недільний вечір (Великого посту) у поєднанні з Великою Вечірнею, або є окремим богослужінням з власною структурою, хоча до ХХ ст. вона все ще відбувалася здебільшого в п’ятниці Великого посту в складі Малого Повечір’я. Протягом Великого посту Пасія звершується чотири рази, за кількістю євангелистів. Раніше в Іоано-Богословському храмі ми також її служили у п’ятницю ввечері, коли вже було темно. Однак в умовах війни тепер вона відбувається в неділю одразу після Літургії.
 


Традиційно Пасія звершується посередині храму перед Розп’яттям. Богослужіння Пасії особливо збагачують зворушливі піснеспіви зі служби Великої п’ятниці та Великої суботи. Зокрема, співають стихиру Великої п’ятниці: «Тебе, що одягаєшся в світло як у ризу…» та стихиру Великої суботи: «Прийдіть, ублажимо Йосифа, завжди пам’ятного…». Невід’ємною частиною цього богослужіння є проповідь священика, присвячена «Великій, Страшній і Спасительній Жертві Господа нашого Ісуса Христа». У сучасній богослужбовій практиці існує велика кількість варіантів чину Пасії, тому корисно з’ясувати певні особливості історичного та богословського розвитку цього чину.

Зауважимо, що у нашому храмі Пасію в Великий піст служать вже кілька десятиліть. Сьогодні вона вже знайшла своє місце в сучасній практиці великопісного богослужіння ПЦУ і стала традиційною особливістю Великого посту.

Одразу після недільної Літургії, близько 12.00, цю службу можна відчути серцем. 30 березня і 6 квітня 2025 року будемо читати в храмі Апостола Любові про Страсті Христові.



Допомогти храму ви можете, надіславши гроші на картку через Приват24.